Рішення № 90889682, 10.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року м. Київ №640/15139/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен»доОфісу великих платників податків ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеннявстановив:

Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2019 року №0004904105 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо порушення Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен» граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних за звітний період виписки з 31 березня 2018 року по 13 червня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що зазначені в акті податкової перевірки податкові накладні не відносяться до взаємовідносин з контрагентами-покупцями, отже не існує самої суті порушення пункту 201.10 статті 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а при складанні податкових накладних Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен» норм податкового законодавства порушено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзивна позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не заперечує факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, разом з тим, податкові накладні складені позивачем не на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість або операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, отже у контролюючого органу були наявні усі підстави для застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року змінено первісного відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником Офісом великих платників податків ДПС.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств виробництв продуктів харчування управління податкового супроводження підприємств агропромислового комплексу та виробників підакцизної продукції Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Вшивковою Іриною Володимирівною проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен», за результатами якої складено акт від 13 червня 2018 року №2028/28-10-41-05/25392188.

У висновках вказаного акту встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- №92922 від 31 березня 2018 року на суму ПДВ 2478,00 грн., податковий номер покупця « 600000000000», дата реєстрації: 16 квітня 2018 року, днів затримки - 1;

- №94822 від 13 червня 2018 року на суму ПДВ 3536,47 грн., податковий номер покупця « 500000000000», дата реєстрації: 03 липня 2018 року, днів затримки - 3.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, подав заперечення за вих. №259/07 від 17 липня 2019 року.

Відповідачем надано лист про розгляд заперечень від 30 липня 2019 року №37507/10/28-10-41-05-10 про відповідність акту про проведення перевірки від 13 червня 2018 року №2028/28-10-41-05/25392188 вимогам податкового законодавства та про залишення заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2019 №0004904105, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 10% на суму 601,45 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно дефініції, наведеної у підпункті 14.1.60 пункту 14.1 статті14 ПК України, ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктами «а», «б», «в» пункту 185.1 статті185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 стаття 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (далі - ПН), зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

ПН, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ПН, які не надаються покупцю, а також ПН, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Датою та часом надання ПНРК в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така ПН вважається зареєстрованою в ЄРПН.

Реєстрація ПНРК до ПН у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків : для ПНРК до ПН, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для ПНРК до ПН, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до ПН, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до ПН отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

З аналізу позовної заяви вбачається, що позивач визнає факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних, однак наголошує на тому, що податкові накладні складені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Зокрема, позивач стосовно операцій з отримання послуги щодо розробки дизайну упаковки Korivka Milk Bar від нерезидентів (тип - « 500000000000») самостійно вказав, що керуючись пунктом 208.2 статті 208 ПК України Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен», як отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташовано на митній території України, нарахувало податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 ПК України, та склало відповідні податкові накладні.

Щодо податкових накладних з операцій, що на думку позивача, звільнені від сплати ПДВ, (тип - « 600000000000») зазначено, що останні складені згідно пункту 199.1 статті 199 ПК України.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх ПНРК до таких ПН в ЄРПН. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації ПН, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 199.1. статті 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Між тим, відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, коли законодавець виокремлює податкові накладні, які не надаються покупцю, та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, ним застосовується слово «а також», разом з тим, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України містить інші правові норми.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 2015 року №1307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 (далі Порядок № 1307) при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 ПК України, над фактичною ціною постачання.

Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1307 у разі нарахування податкових зобов`язань згідно з пунктом 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з податкової накладної від 31 березня 2018 року №92922, остання складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності (п. 13 Порядку №1307), в графі отримувач зазначено «Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен» та зазначено код ІПН « 600000000000».

В той же час, з податкової накладної від 13 червня 2018 року №94822 вбачається, що остання складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, а саме Green Cat Dominik, Dulik, Польща, в полі «ІПН продавця» зазначено « 500000000000».

У зведених ПН, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування ПДВ; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

У разі складання податкової накладної отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку «Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» такої накладної проставляється умовний ІПН «500000000000», а у рядку «Постачальник (продавець)» зазначаються найменування (П.І.Б.) нерезидента та через кому - країна, в якій зареєстрований продавець (нерезидент), рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється. У рядках, відведених для заповнення даних покупця, отримувач (покупець) зазначає власні дані.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 16 Порядку №1307, таблична частина податкової накладної складається з двох розділів : А і Б.

Відповідно у графі 8 розділу Б зазначається код ставки, яка допоможе розпізнати, як оподатковуються товари/послуги.

Згідно пункту 16 Порядку № 1307, до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, зокрема, до графи 8 - код ставки ПДВ, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

У графі 8 зазначається код ставки : 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

До графи 9 - код пільги.

Графа 9 заповнюється у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування ПДВ.

У графі 9 зазначається код відповідної пільги з ПДВ згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДФС станом на дату складання ПН.

У разі здійснення пільгових операцій, які не внесені до вказаних довідників (у зв`язку із запровадженням нової пільги) станом на дату складання податкової накладної, у графі 9 проставляється умовний код « 99999999», а у відведеному полі зазначаються відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи ПК України та/або міжнародного договору (угоди), якими передбачено звільнення від оподаткування.

До графи 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ.

У графі 10 зведених ПН, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

З аналізу податкових накладних, які є предметом дослідження у даній справі, встановлено, що позивачем у рядку ІІ розділу А відображено загальну суму ПДВ за основною ставкою, у рядку V відображено обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20), однак рядки VII-IX розділу А не заповнені.

Згідно абзаців 8-10 підпункту 10 пункту 16 Порядку №1307 від 31 грудня 2015 року, до розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така ПН, а саме у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ; у рядках II-IV зазначаються суми ПДВ, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI.

Абзацом 7 підпункту 10 пункту 16 цього Порядку передбачено, що у клітинках ПН, які не підлягають заповненню, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Отже, заповнюючи графи I-VI Розділу А податкових накладних, позивач задекларував, що його операції, оподатковуються ПДВ. Тому в межах камеральної перевірки відповідач діяв добросовісно та не допустив порушень щодо встановлення відповідальності для позивача за допущене порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Операцій, зафіксованих у податкових накладних, що були об`єктом перевірки, що звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, судом не встановлено.

Таким чином, позивачем не виконано вимоги пункту 120-1.1 статті120-1 ПК України, стосовно наявності двох обов`язкових складових, зокрема, що податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, для реєстрації податкових накладних, перелік яких наведено в додатку до акта перевірки від 09 липня 2019 року №2028/28-10-41-05/25392188.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20 травня 2019 року (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко