Рішення № 90889652, 03.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 серпня 2020 року справа №640/3173/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Пірхи О.С.;

Дроздовського Л.П.;

відповідача: не з`явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області)провизнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу від 28 січня 2020 року №КВ1985/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26 про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 грн.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 серпня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною оскаржувану постанову Головного управління Держпраці у Київській області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що надати документи, вказані у вимозі документи неможливо, оскільки працю найманих працівників у своїй діяльності ніколи не використовувала.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/3173/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03 серпня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства та правомірність прийняття оскаржуваної постанови, підтримавши висновки акта про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96), Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та діє на підставі Положення про таке управління.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Таким чином, ГУ Держпраці у Київській області, як територіальний орган Держпраці України, наділене повноваженнями державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Наказом про проведення інспекційного відвідування від 21 листопада 2019 року №5993, на підставі звернень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших, заступнику начальника (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці ГУ Держпраці у Київській області Дмитренко А.В. наказано організувати проведення інспекційного відвідування щодо дотримання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 листопада по 09 грудня 2019 року.

Згідно з вимогою про надання/поновлення документів від 03 грудня 2019 року №1958, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості проведення інспекційного відвідування, строк проведення інспекційного відвідування зупинено та зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 13 год. 00 хв. 09 грудня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: довідку про реєстрацію в органах статистики; копію паспортних даних; особову картку форми П-2 керівника; колективний договір (за наявності); Правила внутрішнього трудового розпорядку; штатний розпис (діючий); особові справи всіх працівників за 2018-2019 роки (у тому числі заяви, накази про прийом на роботу, повідомлення ДФС, квитанція №2, особові картки форми П-2); посадові інструкції працівників; книгу обліку та руху трудових книжок; трудові книжки; розрахунково-платіжні відомості та відомості про виплату заробітної плати працівникам з датою такої виплати за 2018-2019 роки; табелі обліку використання робочого часу за 2018-2019 роки; накази про звільнення працівників та відомості про виплату їм розрахункових коштів за 2018-2019 роки; графік відпусток за 2018-2019 роки; журнал з підписами працівників щодо проведеного інструктажу з охорони праці; копії договорів ЦПХ, які було укладено; пояснення щодо ведення робіт, а також щодо кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи.

09 грудня 2019 року відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №_КВ 1958/1359/НП/АВ, у якому зазначено, що інспектором праці Романюком В.Р., службове посвідчення №1359, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823, 09 грудня 2019 року о 14 год. 25 хв. у присутності ОСОБА_1 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , піцерія " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою контролю додержання законодавства про працю, не оформлених трудових відносин.

У відповідності до акта від 16 грудня 2019 року №_КВ 1958/1359/НП/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування встановлено: ненадання інформації, необхідної для проведення інпекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій, або витягів, згідно з вимогою від 09 грудня 2019 року №1958/1; ненадання усних/письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю; відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, згідно з вимогою від 09 грудня 2019 року №1958/1 (пункти 2-17).

На підставі акта інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 січня 2020 року №КВ1958/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26, відповідно до якої на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 417 300,00 грн.

Досліджуючи правомірність накладення на позивача штрафу на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, суд керується наступними мотивами.

Згідно з частиною першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзац сьомий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлює, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином, накладення штрафу на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України може мати місце за умови недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач зазначає, що за результатами розгляду звернень громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 та прийнято рішення про винесення постанови про накладення штрафу.

Вказані звернення обґрунтовані незаконним працевлаштуванням та звільненням працівників, дискримінацією та примушуванням до звільнення (застосування штрафів, виплата меншого заробітку тощо), порушенням права на гідну оплату праці.

У свою чергу, як зазначає позивач у позовній заяві, працю найманих працівників ніколи не використовувала, будь-яких перешкод у проведенні перевірки не вчиняла, на момент проведення інспекційного відвідування підприємницьку діяльність не здійснювала, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також листом від 11 грудня 2019 року №40793/5/19 позивач надав відповідь на вимогу від 03 грудня 2019 року №1958, у якій зазначено про неможливість надання документів, обґрунтовуючи тим, що працю найманих працівників не використовувала, оскільки піцерії за вказаною адресою у розумінні закладу харчування не існувало, для доставки піци використовувалась служба доставки Glovo, з якими у трудових відносинах не перебувала.

Позивачем подано зауваження на акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16 грудня 2019 року №_КВ 1958/1359/НП/АВ, у яких зазначено про відсутність підстав для надання запитуваних документів, у зв`язку з тим, що найману працю не використовувала, підприємницьку діяльність на момент проведення інспекційного відвідування не здійснювала.

Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надано доказів на підтвердження використання позивачем праці найманих працівників (у тому числі копії трудових договорів), чи фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання гарантій оплати праці.

У зв`язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 законодавства про працю, суд вважає висновки акта інспекційного відвідування помилковими, а накладення штрафу на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України протиправним.

Таким чином, постанова ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 січня 2020 року №КВ1985/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26 є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас суд не приймає до уваги посилання позивача на процедурні порушення, допущені відповідачем під час складення акта про неможливість проведення перевірки та при розгляді справи про накладення штрафу у зв`язку із тим, що вказані обставини не є предметом доказування у даній справі, оскільки позивач не оскаржує відповідну поведінку ГУ Держпраці у Київській області.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28 січня 2020 року №КВ1985/1359/НП/АВ/СПТД/ФС-26.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 173,00 грн. (чотири тисячі сто сімдесят три гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ідентифікаційний код 39794214).

Дата складення повного рішення суду - 11 серпня 2020 року.

Суддя В.А. Кузьменко