Ухвала суду № 90889017, 10.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

"10" серпня 2020 р. справа № 520/8103/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі №520/8103/2020,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій просить суд:

- зупинити дію підпункту 28.2 пункту 28 Додатку №1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради VII скликання від 26.02.2020 №2009/20 у частині припинення Підприємству об`єднання громадян «Харківське учбово-виробниче підприємство №І Українського суспільства сліпих», яке є правонаступником колективного учбово-виборчого підприємства №1 УВО «Електросвітло» Українського товариства сліпих права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 63101363000:06:005:0096) по вулиці Клочківській, 174;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснова гірка» (вул. Клочківська, 174, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ: 418665315) вчиняти будь-які юридичні дії, у тому числі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 63101363000:06:005:0096) площею 1,5036 га із земель територіального громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову, на його думку, призведе до порушення прав та інтересів позивача і зробить неефективним майбутнє судове рішення.

У зв`язку із зазначеним позивач звернулася до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути заяву у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд зазначає наступне.

Положення статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначають зміст і форму заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Слід зазначити, що позивач у заяві про забезпечення позову просить суд заборонити вчинити будь-які юридичні дії направлені на реалізацію спірної земельної ділянки, водночас не вказуючи конкретно, які дії потрібно заборонити, що позбавляє суд можливості застосувати у даному випадку правовий інститут забезпечення позову.

Також, заявником не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні правові підстави для забезпечення позову, через що у задоволенні заяви позивача належить відмовити.

Керуючись статтями 90,150, 154, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №520/8103/2020 - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В. Ніколаєва