Рішення № 90888894, 05.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 р. № 520/1414/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Чуба С.В.,

представника відповідача - Богуцької В.В.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/1414/2020 за позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.12.2019 № 3050/к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 29.12.2019;

- зобов`язати голову ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його, за переведенням у встановленому законом порядку, з посади заступника начальника ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке є правонаступником територіального органу Міністерства юстиції, яке ліквідується, та внести зміни в записі в трудовій книжці, до формулювання "звільнений з посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", на формулювання - "звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області за переведенням на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку переведення з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ліквідуємого Головного територіального управління юстиції у Харківській області та видати відповідний наказ з цього приводу.

- стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), як правонаступника Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.12.2019 № 3050/к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" є протиправним, а тому, підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідачів під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже звільнення позивача із займаної посади є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

05.03.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, а у зв`язку з перейменуванням Головного управління юстиції у Харківській області в Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, 30.01.2015 - переведено на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

З 2016 року позивач вийшов у відпустку по домашньому догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку без збереження заробітної плати.

У зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області, 29.10.2019 ОСОБА_1 попереджено про звільнення.

26.12.2019 позивачем подана заява про звільнення його з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області за переведенням на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

26.12.2019 ОСОБА_1 подав заяву про його достроковий вихід з відпустки по домашньому догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, в якій він також просив дозволити приступити до роботи з 20.01.2020. Також, 26.12.2019 позивачем подано заяву про призначення на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку переведення з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Наказом голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 3050/к від 26.12.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Частиною 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до приписів статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

За приписами частини 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При звільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане звільнення працівників.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Звільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі звільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12 грудня 2018 року в справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16, від 06 лютого 2020 в справі 813/3412/17.

Відповідно до частини 1статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами 2-3 статті 36 КЗпП України передбачено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 вирішено: 1. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Харківській області); 2. Утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків)); 3. Установити, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції; міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 ціє постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1.

Так, відповідно до вказаної постанови Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції (в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Харківській області); утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції (в тому числі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків)) (пункти 1, 2 наказу). Крім того, підпунктами 6-8 пункту 5 вказаного наказу головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції доручено забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції.

Таким чином, у спірних правовідносинах фактично відбулась процедура реорганізації Головного територіального управління юстиції у Харківській області шляхом утворення на його базі та на базі Головних територіальних управлінь юстиції у Луганській області та Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). При цьому, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Тобто функції вказаного органу, що ліквідується, покладено на інший орган - Східне міжрегіональне управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків).

Як вже зазначалось судом, 29.10.2019 позивача було письмово попереджено про наступне звільнення із займаної посади.

Поряд з цим, в порушення вказаних правових норм позивачу не запропоновано жодної наявної вакантної посади, яку він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Також, відповідачами не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача.

Згода позивача на переведення до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) підтверджується наданням заяви про переведення до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 26.12.2019.

Поряд з цим, відповідачами здійснювались дії щодо працевлаштування працівників Головного територіального управління юстиції у Харківській області шляхом переведення до правонаступника - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Окремо, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Статтею 18 Закону України "Про відпустки" передбачено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини. бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Відповідно до ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Враховуючи викладене, звільнення позивача є таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку визначеному чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування наказу голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.12.2019 № 3050/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Також, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 28.12.2019.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його, за переведенням у встановленому законом порядку, з посади заступника начальника ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке є правонаступником територіального органу Міністерства юстиції, яке ліквідується, та внести зміни в записі в трудовій книжці, до формулювання "звільнений з посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", на формулювання - "звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області за переведенням на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку переведення з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ліквідуємого Головного територіального управління юстиції у Харківській області та видати відповідний наказ з цього приводу, суд вказує наступне.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 28.12.2019, задоволення цієї позовної вимоги є належним захистом прав позивача, а тому, підстави для зобов`язання голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вчиняти вказані вище дії відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2019 по 05.08.2020 в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код - 43315445) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 3050/к від 26.12.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 28.12.2019.

Стягнути із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код - 43315445) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.12.2019 по 05.08.2020 в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 28.12.2019, а також в частині стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2020 року.

Суддя А.С. Мороко