Рішення № 90888573, 11.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2573/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги, відповідно до якої просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу /недоїмки/ зі сплати заборгованості по сплаті єдиного внеску в сумі 11016,72 грн, яка направлена ОСОБА_1 від імені в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області А.Рябкової /виконавець ОСОБА_2 / від 06.03.2020 як незаконну;

зупинити строки недоїмки до прийняття рішення суду.

Позивач не погоджується із рішенням відповідача, оскільки як особа, яка є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності, не має обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок.

Ухвалою суду від 26 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову визнано повернутим заявнику без розгляду.

09 червня 2020 року позивачем надано до суду документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 26 травня 2020 року, а саме заяви про звільнення від сплати судового збору, підписаної ОСОБА_1 разом з примірником для направлення відповідачеві.

Ухвалою суду від 12 червня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від оплати судового збору у справі №440/2573/20. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2573/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

02 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю. Вказав, що позивач кожного року самостійно подавав звіт як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та визначав зобов`язання по сплаті єдиного соціального внеску. При цьому, зазначає, що самостійно визначені зобов`язання платником податків є узгодженими та підлягають сплаті до бюджету за підсумками звітного (податкового періоду). Проте, позивачем самостійно задеклароване узгоджене грошове зобов`язання повністю не сплачувалося, у зв`язку із чим виник борг /а.с. 28-29/.

13.07.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого, наголошуючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов /а.с. 46-47/.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 08.01.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавської області на загальній системі оподаткування.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0849265 від 30.11.2017 року на підставі повторного огляду 23.11.2017 року позивачу присвоєно третю групу інвалідності з дитинства на строк до 01.12.2020 Позивач /а.с. 8/.

Довідкою управління праці та соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації Полтавської області від 14 травня 2020 року №2812 підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Шишацькому УСЗН та отримує соціальну допомогу особам з інвалідністю із дитинства 3 група за період з травня 2019 року по травень 2020 року /а.с. 4/.

06 березня 2020 року контролюючим органом складено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1805-55 на суму 11016,72 грн /а.с.9/.

Не погоджуючись з такою вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку, за результатами розгляду якої відповідач надіслав позивачу рішення про залишення скарги без розгляду №15076/6/99-00-08-06-01-06 від 30.04.2020 вимогу залишено без змін /а.с.11-13/.

Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI, чинного в момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Поряд із цим, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція).

За приписами п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції, яка кореспондується з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, платниками єдиного податку є будь-які фізичні особи-підприємці не залежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, аналіз правових норм права дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох визначених умов, зокрема: - така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге - отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Водночас, суд зауважує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, обмежень щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які є особами з інвалідністю та які перебувають на загальній системі оподаткування податковими нормами не передбачені. А тому, твердження представника відповідача щодо обов`язку сплати єдиного соціального внеску позивачем, оскільки останній перебуває на загальній системі оподаткування є помилковим.

Поряд із цим, розділом V Інструкції передбачені умови, порядок та підстави добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Разом з тим, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

При цьому, з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, слід акцентувати увагу на тому, що добровільній участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, повинно передувати подання такою особою заяви та в свою чергу укладення з нею договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу викладених норм слідує висновок, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача відносно того, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки ним добровільно подавалися звіти та самостійно нараховувався єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема за 2019 рік /а.с. 36-37/.

Разом з тим, слід наголосити на тому, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про наявність договорів на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування укладених між позивачем та відповідачем.

Проте, відповідачем було прийнято звітність від особи, але не враховано той факт, що така особа повинна подавати вказану звітність лише в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, подані позивачем звіти, не є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску, оскільки для такої сплати необхідна наявна обов`язкова згода такого платника. Вказана згода висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством.

Однак, як вже зазначалося, такий договір в матеріалах даної справи відсутній, а тому обов`язок у позивача щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску відсутній.

З огляду на те, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску, тому враховуючи подані останнім звіти про нарахований єдиний соціальний внесок не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну соціальну допомогу, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначене також узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/17-а та від 11 лютого 2020 року у справі №240/4809/19, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено правомірності винесеної вимоги про сплату боргу №Ф-1805-55 від 06.03.2020.

Таким чином, оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) слід визнати такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а позов ОСОБА_1 - задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги від 06.03.2020 № Ф-1805-55 про сплату боргу /недоїмки/ зі сплати заборгованості по сплаті єдиного внеску в сумі 11016,72 грн.

Зважаючи на звільнення позивача від сплати судового збору ухвалою суду від 12 червня 2020 року, підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 06.03.2020 № Ф-1805-55 про сплату боргу /недоїмки/ зі сплати заборгованості по сплаті єдиного внеску в сумі 11016,72 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський