Рішення № 90888334, 10.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4935/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2020 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування для обчислення пенсії ОСОБА_1 заробітної плати в зоні відчуження з 02.07.1986 р. по 11.07.1986 р. у сумі 423 крб. 19 коп. при перерахунку пенсії з 01.01.2012 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків від захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2012 року з дотриманням вимог пп.4 п. З Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 з урахуванням заробітної плати у сумі 423 крб. 19 коп. за 10 днів роботи в зоні відчуження з 02.07.1986 р. по 11.07.1986 р. на підставі довідки № 2 від 18.01.2012 року, виданої ТОВ «Автотранспортне підприємство - 1561» із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року перерахунку пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсій.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.06.2020 року о 15:52:16 справа №420/4935/20 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що він перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі фактичних збитків. За результатом звернення позивача до пенсійного органу ним встановлено, що розмір призначеної та фактично сплаченої пенсії по інвалідності визначений з урахування заробітку, отриманого ним у період роботи з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року, а період відрядження 10 днів у період 02.07.1986-11.07.1986 року та отриманий у вказаний період заробіток при визначенні розміру пенсії не враховувався. Позивач не погоджується із визначеним розміром пенсії та зазначає, що:

по-перше, наявні у матеріалах пенсійної справи документи підтверджують факт перебування позивача у відрядженні у період 30.06.1986-11.07.1986 року та отриманий ним заробіток у розмірі 423 крб. 29 коп. Вказаний факт також підтверджується актом перевірки нарахованої позивачу заробітної плати за час роботи у ЧАЕС;

по-друге, ані відповідачем, ані у судовому порядку недоліки документації, наявної у матеріалах пенсійної справи, не були встановлені, а тому їх неврахування при визначенні розміру пенсії є неправомірним порушенням прав позивача;

по-третє, згідно із правовим висновком Конституційного Суду у рішенні від 15.10.2013 року у справі №8-рп/2013позовні вимоги щодо невиплати сум недоотриманої пенсії можуть бути подані без обмеження будь-яким строком, а тому перерахунок пенсії та виплата не донарахованих сум має бути здійснена з моменту призначення пенсії.

02.07.2020 року за вх..№25403/20 від представника Головного управління надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник пенсійного органу заперечував проти позовних вимог. Надаючи доводи на підтвердження власної правової позиції представник управління зазначив, що:

по-перше, позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом згідно ч.2 ст.122 КАС України. Зумовлено це тим, що розрахунок розміру пенсії позивача надавався йому попередньо ще листом від 15.02.2012 року. Більше того, позивач звертався із позовом до Суворовського районного суду м. Одеси із відповідним позовом, предметом розгляду якого була правомірність встановленого розміру пенсії на підставі довідки про заробітну плату у період з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року;

по-друге, для визначення розміру пенсії по інвалідності пенсійний орган брав до уваги саме період з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року, оскільки розмір виплаченої у цей період заробітної плати є більшим;

по-третє, надана позивачем довідка про заробітну плату за роботу у зоні відчуження за період з 30.06.1986 року по 11.07.1986 року з печаткою Колективного підприємства «Колективне автотранспортне підприємство №1561» оформлена без дати видачі та номера реєстрації, а також у її тексті визначено, що надана вона ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 .

З огляду на вказані доводи представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

03.07.2020 року за вх..№25595/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, втім згідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Разом з цим, згідно ч.3 цієї ж статті у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, а тому відповідь на відзив від 03.07.2020 року судом не розглядається як заява по суті, а розцінюється як додаткові пояснення.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у пенсійному органі з 02.08.2000 року та отримує пенсію по інвалідності як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі фактичних збитків.

Згідно розпорядження №163799 від 24.12.2011 року позивачу проведено перерахунок пенсії та визначено її розмір 3174,38 грн. У графі Середньомісячний заробіток визначено суму 4742,64 (30.06.1986) (а.с.63), тобто розмір пенсії вираховувався виходячи із середньомісячного заробітку саме у червні 1986 року.

У січні 2020 року позивач звернувся до Головного управління для встановлення обставин визначення розміру його пенсії, у відповідь на що 05.02.2020 року Головне управління направило лист №510-509/К-02/8-1500/20, у якому повідомило, що розмір пенсії визначено на підставі середньомісячного заробітку у період роботи з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року (а.с.39).

Вважаючи, що розмір пенсії позивача визначено невірно, останній звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796).

Стаття 1 Закону №796 визначає, що Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно статті 54 Закону №796 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

На виконання ч.2 ст.54 Закону №796 Кабінетом Міністрів України 23.11.2011 року прийнято Постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно пп.3, 4 п. 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати

У відповідності до п.8 Порядку №1210 в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.

З аналізу наведених норм чинних на момент звернення позивача правових актів судом встановлено, що у випадку позивача пенсія може призначатись виходячи з:

1. розміру отриманої заробітної плати за роботу у зоні відчуження у періоді з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року як за повний календарний місяць згідно пп.3 п.3 Порядку №1210;

2. розміру фактично отриманої заробітної плати за роботу у зоні відчуження у періоді з 30.06.1986 року по 11.07.1986 року (відрядження) згідно пп.4 п.3 Порядку №1210.

Даний факт також підтверджується матеріалами справи та документами, наявними у пенсійній справі ОСОБА_1 .

При цьому, відповідач у якості доводів у відзиві визначає, що розмір заробітної плати для визначення розміру пенсії позивача по інвалідності вираховувався за період роботи з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року, адже при такому розрахунку сума пенсії є більшою.

Суд не може погодитись із таким твердженням представника відповідача з огляду на наступне.

У матеріалах справи містяться два розрахунки пенсії позивача по інвалідності, проведені у грудні 2011 року. Так, згідно одного з них середньомісячний заробіток встановлювався за період роботи з 01.07.1986 року по 11.07.1986 року та склав 4446,87 грн. (а.с.62).

При розрахунку цього ж показника за період з 01.06.1986 року по 30.06.1986 року його значення склало 4742,64 грн. (а.с.63).

Натомість, за дослідженням Листа В.о. начальника управління від 15.02.2012 року №56/К-5 судом встановлено, що при проведенні розрахунку відповідачем було взято до розрахунку заробітну плату у зоні відчуження з 01.07.1986 року по 11.07.1986 року 238,62 крб. (а.с.64-66).

При цьому, матеріали пенсійної справи містять інформацію про отриману у вказаний період позивачем суму заробітної плати у розмірі 423 руб.19 коп. згідно довідки №2 від 18.01.2012 року (а.с.20) та довідки №1 (а.с.21). також у суду наявна Довідка №25 від 24.06.1997 року, де визначена сума 423,36 крб. (а.с.24).

Довідка №2 видана ОСОБА_1 та містилася в матеріалах пенсійної справи позивача, про що свідчить лист Управління ПФУ в Суворовському районі м.Одеси (а.с.16).

Суд акцентує увагу, що встановлена сума 238,62 крб. - це лише сума коштів за період з 01.07.1986 року по 11.07.1986 року без збереженої заробітної плати.

Таким чином, склалась ситуація, при якій різні документи містять різну інформацію щодо сум нарахованої позивачу заробітної плати за період роботи у зоні відчуження з 01.07.1986 року по 11.07.1986 року.

У зв`язку із цим 26.01.2012 року посадовими особами Суворовського управління ПФУ було проведено перевірку та складено акт, згідно якого сума нарахованої позивачу заробітної плати у липні 1986 року складає 423 крб. 29 коп. (а.с.61).

Більше того, сума ця визначена на підставі подорожних листів, наданих позивачу ТОВ «Атотранспортне підприємство-1561» разом із довідкою №2 від 18.01.2012 року (а.с.20, 26-38).

Тобто, Управлінням ПФУ у Суворовському районі м.Одеси самостійно встановлено розмір отриманої позивачем заробітної плати у липні 1986 року, однак вказаний її розмір не враховувався при перерахунку пенсії. Пояснень цього у відзиві не надано, а твердження щодо того, що отримана сума пенсії є меншою, ніж при застосуванні заробітної плати за червень 1986 року, не стосуються розрахунків при застосуванні заробітної плати за липень у розмірі 423 крб. 29 коп. Фактично, пенсійний орган визначив, що розмір такої пенсії є меншим, об`єктивно не встановивши її кількісне значення.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що довідка про заробітну плату за роботу у зоні відчуження за період з 30.06.1986 року по 11.07.1986 року з печаткою Колективного підприємства «Колективне автотранспортне підприємство №1561» оформлена без дати видачі та номера реєстрації, а також у її тексті визначено, що надана вона ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , адже за результатами проведеної самим відповідачем перевірки було встановлено суму заробітної плати за період роботи у зоні відчуження.

Твердження щодо невідповідності документів, наявних у пенсійній справі, із одночасним їх використанням при проведенні перевірки порушує принцип правової визначеності і є недопустимою дією суб`єкта владних повноважень, адже дезорієнтує позивача щодо кількісних показників, з яких вираховується його пенсія.

Суд також зазначає, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків звернення до суду із даним позовом не знайшли свого підтвердження. По-перше, про порушення своїх прав позивач дізнався із листа Головного управління від 05.02.2020 за результатом його звернення. По-друге, згідно із правовим висновком Конституційного Суду у рішенні від 15.10.2013 року у справі №8-рп/2013позовні вимоги щодо невиплати сум недоотриманої пенсії можуть бути подані без обмеження будь-яким строком.

За сукупністю вищевикладеного суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування для обчислення пенсії ОСОБА_1 заробітної плати в зоні відчуження з 02.07.1986 р. по 11.07.1986 р. у сумі 423 крб. 19 коп. при перерахунку пенсії з 01.01.2012 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, адже в розрахунок суми середньомісячної заробітної плати для визначення розміру пенсії за липень 1986 року відповідачем покладено невірні кількісні показники сум отриманої заробітної плати у зоні відчуження, проте такі дії були вчинені ще Управлінням ПФУ у Суворовському районі м.Одеси, а не ГУПФУ в Одеській області.

У відповідності до ч.1, 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Вказані засади адміністративного судочинства свідчать про те, що спосіб захисту порушеного права має бути спів мірним та ефективним самому факту порушення, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків від захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2012 року з дотриманням вимог пп.4 п. 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 з урахуванням заробітної плати у сумі 423 крб. 19 коп. за 10 днів роботи в зоні відчуження з 02.07.1986 р. по 11.07.1986 р. на підставі довідки № 2 від 18.01.2012 року, виданої ТОВ «Автотранспортне підприємство - 1561» із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року перерахунку пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м.Одеси щодо неврахування для обчислення пенсії ОСОБА_1 заробітної плати в зоні відчуження з 02.07.1986 р. по 11.07.1986 р. у сумі 423 крб. 19 коп. при перерахунку пенсії з 01.01.2012 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків від захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2012 року з дотриманням вимог пп.4 п. З Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 з урахуванням заробітної плати у сумі 423 крб. 19 коп. за 10 днів роботи в зоні відчуження з 02.07.1986 р. по 11.07.1986 р. на підставі довідки № 2 від 18.01.2012 року, виданої ТОВ «Автотранспортне підприємство - 1561» із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року перерахунку пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсій.

У задоволенні вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян