Рішення № 90888201, 10.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 р. № 400/2364/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув за правилами загального в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2019 р. №00025611306, №00025641306, №0001311306, №00025631306, №000256651306, № 00025621406 та вимоги від 16.04.2019 р.№ Ф-42,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 (далі: Позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі: Відповідач), згідно якого просив: Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області: №00025611306 від 16.04.19р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб і штрафні санкції всього на суму 25644,60грн.; № 00025641306 від 16.04.19р. про донарахування військового збору і штрафні санкції всього на суму 2137,05грн.; № 0001311306 від 16.04.19р. про донарахування ЄСВ 20895, 59грн. і штрафні санкції 4179,12грн.грн. та вимогу № Ф-42 від 16.04.19р. про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ 20895грн.; № 00025631306 від 16.04.19р. штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів- 510,00грн.; №000256651306 від 16.04.2019р. про нарахування податкового боргу за затримку на 1 календарний день сплати ПДВ на суму 210,54 грн.; № 00025621406 від 16.04.2019 р. про застосування штрафних санкцій у сумі 531487,50 грн., за порушення ведення касових операцій. Стягнути з Відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 5850,64 грн.

Суд ухвалою від 05 серпня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі та постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження відповідно до ст. 173 КАС України.

15 жовтня 2019 р. ухвалою закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

13.12.2019 року здійснено заміну відповідача у справі № 400/2364/19 з Головного управління ДФС у Миколаївській області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини, як недоведеність відповідачем фактів завищення витрат, та через це - невірне визначення бази оподаткування, неврахування первинних документів про сплату ПДВ, невірне застосування нормативних документів щодо ведення касових операцій. У позові наведено розрахунок бази оподаткування, який підтверджено доданими копіями первинних документів, відповідними регістрами бухгалтерського обліку та іншими документами, що мають відношення до даної справи.

У відзиві, що надійшов до суду 07 вересня 2019 року, відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на дотримання ним чинного податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган та пояснення позивача, отримані ним під час проведення документальної перевірки. До відзиву додано копію книги обліку доходів та інших документів, що мають відношення до даної справи.

22 січня 2020 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд установив таке.

Матеріали справи свідчать, що в період з 14 лютого по 06 березня 2019 року представниками ГУ ДФС у Миколаївській області проводилась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р. За результатами перевірки складено Акт від 14.03.2019р. за № 371/14-25-13-06/ НОМЕР_1 .

На підставі цього акту перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР):

- №0025611306 від 16.04.2019р. про нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 17' 096,40грн. та штрафних санкцій в сумі 8' 548,20грн.;

- №00025631306 від 16.04.2019р. про застосування штрафних санкцій за незбереження та ненадання первинних платіжних документів у сумі 510,00грн.;

- №0025641306 від 16.04.2019р. про нарахування військового збору у сумі у 1' 424,70грн. та штрафних санкцій в сумі 712,35грн.;

- №00025621406 від 16.04.2019р. про застосування штрафних санкцій у сумі 531' 487,50грн. за порушення ведення касових операцій;

- №00025651306 від 16.04.2019р. про нарахування штрафних санкцій в сумі 210,54грн. за затримку сплати податку на додану вартість;

- №0001311306 від 16.04.2019р. про нарахування єдиного соціального внеску на суму 20' 895,59грн. та штрафні санкції 4' 179,12грн., та від 16.04.2019р. вимоги про сплату цього боргу №Ф-42.

Спір у тому що, сторони по різному тлумачать норми законодавства щодо визначення бази оподаткування для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску; по різному тлумачать норми законодавства щодо своєчасності сплати податку на додану вартість; по різному тлумачать норми законодавства щодо додержання порядку ведення касових операцій.

Як зазначено в Акті та в подальшому підтверджено іншими процесуальними документами відповідача, висновок останнього щодо завищення позивачем суми валових витрат в розмірі 94980,00грн., базується на поясненні позивача щодо відсутності документів. Але судом не встановлено жодного документального доказу, а саме первинних та/або інших документів, записів рахунків бухгалтерського обліку - які підтверджують факт такого порушення, або які б свідчили на користь такого висновку.

Не має таких підтверджень і в змісті Акту перевірки - які саме товари були придбані і реалізовані без підтвердження платіжними документами, якої номенклатури, де вони зберігались, посилання на накладні, згідно яких вони були придбані.

Натомість, розрахунки представлені позивачем, які документально підтверджено доданими копіями первинних документів та відповідними регістрами бухгалтерського обліку, переконливо свідчать про те, що всі задекларовані позивачем за 2017 рік показники відповідають даним обліку, та не містять жодних розбіжностей.

Суд критично відноситься до аргументів відповідача з цього питання, бо надані позивачем 06.03.2019р. пояснення, жодним чином не спростовують тих письмових доказів, що є предметом дослідження в цій справі.

Розбіжність в сумі валових витрат 94980грн. нічим не підтверджена, всі бухгалтерські документи і податкова звітність підтверджують, що розбіжності в сумі валових витрат 94980грн. не існує. Так, в книзі обліку доходів і витрат та в декларації про майновий стан за 2017 рік Позивачем вказана сума доходу від провадження господарської діяльності в сумі 4910848,99грн (без ПДВ) що складається з виручки яка надійшла згідно Журналу ордеру за рахунком 361 (розрахунки з вітчизняними покупцями) за 2017 рік, в тому числі: на розрахунковий рахунок надійшло 5526030,00грн з ПДВ , без ПДВ ця сума становить 4605025,01грн; готівкові надходження в касу становлять 366988,75грн з ПДВ, без ПДВ -3055823,98грн. Всі витрати, відображені в декларації, обліковані і відображені. Всього за 2017 рік витрати склали 4560212,87 грн.

Собівартість товару яка враховується для розрахунку чистого доходу підприємця який ведеться за касовим методом, складається з витрат які формуються з фактично отриманих та оплачених постачальникам товарів:

Заборгованість покупців на 31.12.2016 року і сплачених в 2017 році:

журнал-ордер за рах.361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за грудень 2016 року -ТОВ «Альпі Україна» (накл.№360від 01.12.2016року)-58800,00грн (собівартість 100% складає 46333,34грн),

Журнал-ордер за рах.902 Собівартість реалізованих товарів за грудень 2016 року, ТОВ «Аста-Агро» (накл. 387 від 27.12.2016 року)-13000,00грн. (собівартість, залишок від частково сплаченої суми 45,14% (10344,58грн). Разом собівартість складає 46333,34+10344,58=56677,92 грн. Заборгованість покупців на 31.12.2017 року і сплачених у 2018 році (журнал-ордер за рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за грудень 2017 року); ТОВ «АРГОН» (накл. 411 від 18.12.2017р)-25000,00грн (собівартість 37,30%-18650,00 грн), ТОВ «АРГОН» (накл. 418 від 27.12.2017р.)-39600,00грн (собівартість 100%-28500,00 грн) Журнал-ордер за рах.902 Собівартість реалізованих товарів за грудень 2017 року Разом собівартість складає 18650,00+28500,00=47150,00 грн. та відкоригована на суму 4560212,87+56677,92-47150,00=4569740,79грн, яка є вірною, так як станом на 01.01.2017 року та на 31.12.2017 року заборгованості перед постачальниками за отриманий товар не було. (Журнал-ордер рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2017 рік).

Також до витрат за 2017рік внесені витрати, пов`язані з оплатою праці та відрахуваннями до пенсійного фонду (відомості нарахування заробітної плати на нарахування ЄСВ за 2017 рік) сумі: нарахована заробітна плата за 2017 рік-151044,30 грн., відрахування в пенсійний фонд за 2017 рік -33567,21 грн., всього 184611,51 грн. Інші витрати (журнал-ордер за рах. 6852 Розрахунки з іншими кредиторами за 2017 рік), а саме : плата за оренду складів за 2017 рік у сумі 97095,76грн., оплата за електроенергію 6059,59грн., послуги зв`язку 814,11грн., всього 103969,46грн.

Разом витрати за 2017 рік які включені для нарахування чистого доходу за 2017 рік складаються з суми витрат пов`язаних з придбанням товарів 4560212,87+56677,92-47150,00 - 4569740,79грн. витрат на оплату праці та ЄСВ - 184611,51 грн. інших витрат-103969,46 грн, всього: 4858321,76грн. Чистий дохід за 2017 рік нарахований Позивачем складає: 4910848,99 - 4858321,76= 52527,23 грн .

До книги доходів та витрат на підставі вищеперерахованих первинних документів щомісячно вносилися відповідні записи. Під час перевірки всі зазначені документи надавались представникам Відповідача.

Таким чином, нарахування податку на доходи фізичних осіб і штрафні санкції всього на суму 25644,60грн., нарахування військового збору у сумі 1424,70грн та штрафні санкції 712,35грн., донарахування ЄСВ 20895, 59грн. і штрафні санкції 4179,12грн.грн. та вимога № Ф-42 від 16.04.19р. . про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ 20895грн., штрафні санкції за не зберігання первинних документів 510грн.є неправомірними.

За такого суд погоджується, що позивачем вірно - у відповідності до вимог законодавства - визначено та задекларовано розрахункову базу для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску. Відповідно податкові повідомлення-рішення відповідача, пов`язані із нарахуванням вищезазначених грошових зобов`язань та штрафних/фінансових санкцій за ними, базуються на хибних припущеннях та не доведених фактичних обставинах, а відтак підлягають скасуванню.

Оскільки застосування до позивача штрафних санкцій за незбереження та ненадання первинних платіжних документів, обумовлено тими ж самими підставами, що й попередні податкові повідомлення-рішення, визнає їх безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення №00025611306 від 16.04.19р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб і штрафні санкції всього на суму 25644,60грн., № 00025641306 від 16.04.19р. про донарахування військового збору і штрафні санкції всього на суму 2137,05грн., № 0001311306 від 16.04.19р. про донарахування ЄСВ 20895, 59грн. і штрафні санкції 4179,12грн.грн. та вимога № Ф-42 від 16.04.19р. про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ 20895грн, №00025631306 від 16.04.19р. штрафні санкції за незабезпечення зберігання первинних документів- 510,00грн.-є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо повідомлення-рішення №000256651306 від 16.04.2019р. про нарахування податкового боргу за затримку на 1 календарний день сплати ПДВ у розмірі 10% від суми 2105,40грн за період липень 2017 року на суму 210,54 грн., суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки Відповідач обґрунтував зазначене спірне рішення таким, ФОП ОСОБА_1 , несвоєчасно сплачено суму податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 2105,40 грн., нараховану згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за червень 2017 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.07.2017року №9146828691 по строку 27.07.2017 року, фактично сплачено 28.07.2017 року, чим порушено п. 203.2 cт. 203 Податкового кодексу України від 02 рудня 2010 року №2755- VI зі змінами та доповненнями.»

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень щодо розбіжностей з обліку ПДВ між єдиним реєстром податкових накладних та даними відображеними в податкових деклараціях за червень 2017 та лютий 2018 років на лист № 988/10/14-29-13-06-16 від 14.02.2019 Позивач пояснив, що в червні 2017 року в зв`язку з кібератакою в електронній системі M.E.DOC вчасно не зареєстрована податкова накладна №250 від 27.06.2017 року для підприємства ТОВ «АРГОН» (ЄДРПОУ 38934451) на загальну суму 64800,00грн в т.ч. ПДВ 10800,00грн і за червень 2017 року вищевказана податкова накладна не була включена в звітну декларацію. В липні 2017 року був поданий уточнюючий розрахунок до декларації за червень 27.07.2017 №91468228691 та відкориговані показники.» В підтвердження своєчасності сплати ПДВ надав копії Податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року, та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також виписки банку за червень та липень 2017 року . Податкові зобов`язання за Декларацією 06.2017 (-8123,00) від`ємне значення, податкові зобов`язання за уточнюючим розрахунком 2677,00 позитивне значення Сума штрафу нарахована самостійно 324,00. Фактично сплачено 27.06.2017 року 2000,00грн (п/д № 583), 14.07.2017 року -677,00 грн (п/д № 597) 26.07.2017 року 324,00грн (п/д №604).

Акт перевірки на сторінках 23 та 24 містить опис зазначеної спірної ситуації, про що фахівцями адміністрування ПДВ було складено акт камеральної перевірки від 31.05.2018 року №000199/12-29-13-03 та прийнято повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №0021441301, суми штрафних санкцій сплачені до бюджету в повному обсязі, що не заперечується Відповідачем.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в діях позивача не встановлено порушень платіжної дисципліни, а розрахунки відповідача, пов`язані із нарахуванням штрафних/фінансових з ПДВ, базуються на не доведених фактичних обставинах, тому податкове повідомлення-рішення №000256651306 від 16.04.2019р.-є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00025621406 від 16.04.2019 року стосовно застосування штрафних санкцій у сумі 531487,50 грн., судом встановлено таке.

Як вбачається з акту перевірки, Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем п.176. ст.176, п.177.10 ст.177 ПКУ та п.11 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.7р. №148 готівкових коштів з 05.01.2018 по 31.05.2018 року на суму 106297,50 грн.

Так, до перевірки Позивачем було надано книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи- підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі книга) зареєстровану 05.02.2014 за номером 1118 ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, однак у даній книзі за період з 05.01.2018 по 31.05.2018 відсутнє щодення відображення надходження готівкових коштів на загальну суму 106297,50 грн., що на думку Відповідача є порушенням вимог п.11 розд.II Положення №148.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року по справі №1340/3510/18 розглянула подібний спір та встановила таке:

« З метою встановлення чіткого критерію при розгляді спорів щодо застосування фінансових санкцій, встановлених абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, вчинених після набрання чинності

06 липня 1995 року Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року № 21-77а13, зазначаючи таке.

43. Як уже було вказано, статтею 25 Конституційного Договору визначено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

44. Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

45. З огляду на швидке урегулювання парламентом правовідносин у сфері готівкових операцій (Указ № 436/95 було прийнято 12 червня 1995 року, а Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 06 липня 1995 року) та враховуючи положення статті 18 Конституційного Договору, можна дійти висновку, що законодавча гілка влади в найкоротший термін усунула прогалину в регулюванні суспільних правовідносин у сфері готівкових розрахунків та визначила відповідальність за можливі правопорушення у цій сфері саме в силу закону….

52. Статтею 1 Указу № 436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).

53. Пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

54. Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об`єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фактично полягає у одних і тих самих діях.

55. Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб`єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.

56. Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

57. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02 квітня 2013 року№ 2-77а13, зазначає про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».».

Як зазначено в Акті та в подальшому підтверджено іншими процесуальними документами відповідача, перевіркою зафіксовано факт порушення позивачем п.11 р.II Положення №148, яким встановлено: " 11. Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій)". З аналізу зазначеної норми вбачається, що дана вона розповсюджує свою дію виключно на установи, підприємства, та відокремлені підрозділи - до яких ФОП не відноситься.

Крім того, посилання Відповідача на норми пп.18 п.3 р. I Положення №148, щодо визначення "суб`єкти господарювання", а саме, те, що "юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання)" є помилковим.

Так як, в разі поширення даних норм п.11 р.II Положення №148 на фізичних осіб-підприємців, в них-замість слів "установ/підприємств/відокремлених підрозділів", мало бути формулювання "суб`єкти господарювання", та/або цей перелік було доповнено й словами "фізичні особи - підприємці".

Крім того, дослідивши надані сторонами відповідні письмові докази, суд звертає увагу на те, що облік доходів позивача ведеться у належний спосіб - навіть з використанням таких форм, які є не обов`язковими для обліку господарської діяльності ФОП - що виключає можливість заниження (приховування) доходів, що підлягають оподаткуванню. Додатковим аргументом на користь такого виводу суду є матеріалами документальної перевірки (стор.12 Акту), яким зафіксована відсутність розбіжностей у визначенні оподаткованого доходу, відображеного в декларації за період з 01.01.2017 по 31.12.2018р. з даними про суми доходу, встановленого в ході перевірки. За такого, суд не вбачає фактів порушення позивачем порядку ведення касових операцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 00025621406 від 16.04.2019 року -є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; ...

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірність спірних вимог.

З огляду на вищезазначене суд дійшов переконання про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 5' 850,64грн., що підтверджується платіжним дорученням №976 від 30.07.2019 р., який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 КОД 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області №00025611306 від 16.04.19 р.

3. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області № 00025641306 від 16.04.19р.

4. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області № 0001311306 від 16.04.19р.

5. Визнати неправомірною та скасувати вимогу № Ф-42 від 16.04.19р. про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ 20895грн.

6. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області № 00025631306 від 16.04.19 р.

7. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області №000256651306 від 16.04.2019р.

8. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Миколаївській області № 00025621406 від 16.04.2019 р.

9. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001 Код 43144729) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 5850,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя О.М. Мельник