Рішення № 90888149, 06.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3398/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача – Зубрицький В.В.

представника відповідача – Феданяк Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 (79057, вул. Генерала Чупринки,85, м. Львів, код ЄДРПОУ 02910031) звернувся в суд з позовом до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (81151, вул. Незалежності,1А, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ - 04372313) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії . Свої вимоги обґрунтовує тим, що Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області служба у справах дітей не утворена, функції з питань захисту прав дітей на території населених пунктів, які увійшли до об`єднаної територіальної громади, здійснює служба у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою від 12 травня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.07.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задоволити.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 28.05.2020 року (вх.№ 26739) в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначають, що на території Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області, виконання функцій покладено на службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації із статусом юридичної особи та наділено правом самостійного захисту своїх прав та інтересів у тому числі у суді. На думку відповідача прокурор фактично звернувся з позовом на захист прав та інтересів Міністерства соціальної політики України, до якого не віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у даних спірних правовідносинах. Стверджують, що відповідно до пункту 5 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно в компетенції сільських, селищних, міських рад є затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрати на їх утримання. Вказують, що оскільки виконання функцій пов`язаних із захистом прав дитини, покладено на службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації доцільність у створенні окремої служби з тими ж функціями немає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадку та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурор, звертаючись до суду, самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурори і їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ від 27.09.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 31 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 21, 22 Конституції України закріплено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані.

З преамбули Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно з ст.ст. 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям"; можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім`ям з дітьми відповідно до законодавства; контроль за дотриманням в ігрових залах, комп`ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, формуванню навичок здорового способу життя тощо.

Згідно ст.ст.1, 2 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки України та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права, економічної і політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах. Зокрема, верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

Держава, як гарант цього права, здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей.

Зокрема, служба у справах дітей здійснює координацію діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності, розташованих на території відповідної ради, у вирішенні питань захисту дітей; розроблення і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища і соціального захисту дітей, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей, усунення причин, що породжують ці явища, а також здійснення контролю за виконанням цих заходів та законодавства щодо соціального захисту дітей, попередження дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання вчиненню дітьми правопорушень.

Крім того, служба у справах дітей здійснює облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, дітей, залишених без батьківського піклування, та дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; готує висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьків батьківських прав, відібрання дітей, поновлення батьків у батьківських правах, визначення місця проживання дітей, участі у вихованні дітей батьків, інших родичів та з інших питань щодо соціального і правового захисту дітей; здійснює контроль за умовами утримання, виховання, захистом прав та інтересів дітей в сім`ях опікунів, піклувальників, сім`ях патронатних вихователів, проводять перевірку умов проживання і виховання дітей у цих сім`ях; збирає матеріали та готує проекти рішень виконавчого комітету ради та здійснює ведення справ щодо: відібрання дітей у батьків, якщо їх життю або здоров`ю загрожує небезпека; надання та скасування статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, встановлення та припинення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, призначення опікуна, піклувальника над цими дітьми та звільнення від повноважень опікунів, піклувальників; надання дозволу на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина/діти; розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, місця проживання дитини, участі у її вихованні. Також служба у справах дітей приймає рішення про тимчасове влаштування дітей, залишених без батьківського піклування, та готує висновок про доцільність/недоцільність повернення таких дітей батькам, або особам які їх замінюють; збирає матеріали щодо позбавлення батьківських прав, відібрання дітей у батьків з дотриманням вимог діючого законодавства України та забезпечує їх подання до суду тощо.

Невиконання вимог законодавства щодо утворення служб у справах дітей відповідними радами та здійснення ними своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини з боку держави.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей Давидівською сільською радою ОТГ Пустомитівського району.

Встановлено, що до Давидівської об`єднаної територіальної громади, яка створена у 22.08.2016, приєдналися 12 населених пунктів Пустомитівського району, на території яких проживає 2266 дитини, 10 дітей – сиріт та позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (з «неблаголучних» сімей). Проте, у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади не утворено службу у справах дітей.

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333, формування ефективного місцевого самоврядування повинно стати запорукою створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, у тому числі дітей, надання високоякісних та доступних послуг на відповідній території.

У зв`язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами КМ України від 15.11.2017 № 877 та від 11.04.2018 № 301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Крім того, постановою КМ України від 03.10.2018 № 800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у т.ч. таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, та внесено зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у т.ч. об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.

Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (в редакції постанов КМУ № 301 від 11.04.2018, № 800 від 03.10.2018), визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у т.ч. об`єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти га дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Згідно п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до п. п. 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою КМУ від 03.10.2018 № 800, голови міських, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози їх життю або здоров`ю, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися. Тобто голова об`єднаної територіальної громади представляє інтереси дітей як членів своєї громади і виконує обов`язки щодо створення соціально-економічних умов реалізації особистості на території громади.

Діти, як члени громад, мають свої права як особлива група. Право на життя, на освіту, на охорону здоров`я, на розвиток, на правосуддя, на батьківську турботу, на сім`ю, на захист з боку громади й держави тощо.

За таких обставин об`єднані територіальні громади набули повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та відповідно обов`язків з питань захисту прав дітей як орган опіки та піклування.

При цьому передбачено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об 'єднаних територіальних громад.

Статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено питання, вирішення яких віднесено до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування, зокрема, належать повноваження щодо вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Також згідно ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Отже, питання створення виконавчих органів, до складу яких входять служби у справах дітей, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Об`єднана громада як орган опіки та піклування забезпечує захист особистих і майнових прав кожної дитини, яка є мешканцем громади.

З огляду на викладене, служби у справах дітей фактично є координатором і організатором процесів забезпечення прав дітей, захисником та представником прав дитини.

Тобто всі види діяльності виконкому стосовно захисту прав конкретної дитини узагальнює, обліковує та координує служба у справах дітей.

Крім того, Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (ст. 4) визначає штатне забезпечення служб у справах дітей, які мають функціонувати в об`єднаних територіальних громадах. Змінами, внесеними до цього Закону 19.01.2017, визначено штатну чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад (один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду).

Враховуючи наведене, органи місцевого самоврядування сільських, селищних, міських рад, зобов`язані відповідно до вимог зазначених нормативно-правових актів здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади, та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів рад службу у справах дітей.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції», «Про доступ до публічної інформації», іншими законодавчими актами, Статутом територіальної громади, цим Регламентом.

Рада правомочна розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях Ради вирішуються питання, передбачені ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема: утворення виконавчого комітету ради; затвердження за пропозицією селищного голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів; утворення за поданням селищного голови інших виконавчих органів ради (Стаття 37 Регламенту).

Відповідно до ст.ст. 1,2 Регламенту роботи Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, затвердженого рішенням Давідівської сільської ради від 16.01.2017 №22-2/2017, Давидівська сільська рада (далі – Рада), є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади. Порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про добровільне об`єднання територіальних громад», іншими законодавчими актами України, цим Регламентом.

Рада проводить свою роботу сесійно. Сесія Ради складається з пленарних засідань Ради, а також засідань постійних комісій Ради. (Стаття 16 Регламенту). Персональний склад виконавчого комітету ради затверджується радою за пропозицією селищного голови за винятком кандидатур осіб, які обіймають посади секретаря ради та старост, які входять до складу виконавчого комітету за посадою (стаття 7 Регламенту).

Незважаючи на вищевикладене, Давидівська об`єднана територіальна громада не виконує належним чином повноваження з забезпечення, дотримання та захисту прав дитини, оскільки не утворила для цього у складі відповідних виконавчих органів Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області службу у справах дітей, що вбачається із інформації від 20.03.2020 року за № 686 наданою на запит Пустомитівського відділу Львівської місцевої прокуратури № 3 на №14.36/04-16 від 18.03.2020 року.

Реалізація державної політики у сфері забезпечення прав дитини є безпосереднім обов`язком об`єднаної територіальної громади. Кожна дитина, яка мешкає у громаді, має право на захист майнових і немайнових прав, який за законом надає об`єднана територіальна громада як орган опіки та піклування, що має особливі повноваження виконавчих органів влади об`єднаної громади представляти та відстоювати інтереси своїх громадян.

Щоб територіальні громади були ефективними в питаннях захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у т.ч. домашньому, представляти інтереси дітей у разі відсутності законних представників у дитини та багатьох інших.

За таких обставин Давидівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області не визначає себе відповідальною за виконання вимог Сімейного, Цивільного, Кримінального кодексів та ряду законів, де виконавцем правозахисник положень визначено «орган опіки та піклування».

Крім того, указом Президента України від 30.09.2019 № 721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» зобов`язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Однак, незважаючи на вимоги законодавства, у Давидівській сільській раді об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області служба у справах дітей до цього часу відсутня. Як повідомлено у листі від 20.03.2020 № 686 на території Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області, виконання функцій служб у справах дітей покладено на службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації.

Така ситуація створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців громади.

Таким чином, Давидівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області як орган місцевого самоврядування, допустила у спірних правовідносинах протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 5, 8, 23-1, 25 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 6, 7, 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. п. 6, 7 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою КМ України від 03.10.2018 № 800, п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24.09.2008 № 866, у складі відповідних виконавчих органів Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області не утворила службу у справах дітей.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищезазначеного, а також на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, позов Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 (79057, вул. Генерала Чупринки,85, м. Львів, код ЄДРПОУ 02910031) до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області (81151, вул. Незалежності,1А, с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ - 04372313) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитіського району Львівської області щодо не утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Зобов`язати Давидівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Пустомитіського району Львівської області виконати у повному обсязі визначені законодавством повноваження спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради у служби у справах дітей.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.