Рішення № 90888136, 10.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5146/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - відповідач, Миколаївська сільська рада), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1, 9989 га, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1,9989 га, для ведення особистого селянського господарства.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.05.2020 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради. 01 червня 2020 року відповідач листом №185 повідомив про неможливість надання земельної ділянки для ведення ОСГ на зазначеній позивачем площі у зв`язку із рішенням сільської ради від 06.12.2013 №1343 щодо внесення змін до генерального плану села, де дана площа буде задіяна під об`єкти комерційного призначення.

Таку відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач зазначає, що виконав усі вимоги чинного земельного законодавства щодо отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства: подав відповідне клопотання, додав графічні матеріали, на яких зазначив бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта, копію документу про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою від 07.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 22.05.2002 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради.

До клопотання позивач долучив наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів.

Миколаївська сільська рада листом від 01.06.2020 №185 повідомила позивача про неможливість надання земельної ділянки для ведення ОСГ на зазначеній ним площі у зв`язку із рішенням сільської ради від 06.12.2013 №1343 щодо внесення змін до генерального плану села, де дана площа буде задіяна під об`єкти комерційного призначення.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у визначений законодавством місячний строк заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або відмовити у її затвердженні. Затвердження технічної документації або мотивована відмова у її затвердженні, оформляється рішенням, що узгоджуються з приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Як встановлено судом, у відповідності до статті 118 ЗК України позивач 22.05.2020 подав до сільської ради клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради, долучивши до нього всі необхідні додатки (графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та ідентифікаційного коду).

Як видно з листа відповідача від 01.06.2020 №185, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по причині наявності рішення сільської ради від 06.12.2013 №1343 щодо внесення змін до генерального плану села, де дана площа буде задіяна під об`єкти комерційного призначення.

Лист не містить відомостей про розгляд заяви ОСОБА_1 на сесії та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.

Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні), відповідачем не надано і судом не здобуто.

Вказане свідчить про те, що відповідач, отримавши клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради, всупереч вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України та частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не розглянув її на сесії та відповідного рішення за результатами її розгляду не прийняв, тобто вчинив протиправну бездіяльність.

Встановлені обставини зумовлюють висновок суду, що неприйняття Миколаївською сільською радою будь-якого рішення за клопотанням позивача від 22.05.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради призвело до правової невизначеності, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування.

Саме така правова позиція в подібних правовідносинах сформована Верховним Судом в постанові від 17.04.2018 у справі № 826/8107/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, яка відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності його бездіяльності щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Миколаївської сільської рад.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарств, суд дійшов висновку, що поведінка органу місцевого самоврядування не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, вимогам ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до такого роду поведінки у спірних правовідносинах, тому її слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Позовна вимога щодо зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1,9989 га для ведення особистого селянського господарства, є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до задоволення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору 840 грн 80 к., сплаченого за квитанцією від 26.06.2020 №55736.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (с. Миколаїв, Пустомитівський район, Львівська область, 81152, код ЄДРПОУ 04369558) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (с. Миколаїв, Пустомитівський район, Львівська область, 81152, код ЄДРПОУ 04369558) щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1, 9989 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області (с. Миколаїв, Пустомитівський район, Львівська область, 81152, код ЄДРПОУ 04369558) розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею приблизно 1,9989 га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (с. Миколаїв, Пустомитівський район, Львівська область, 81152, код ЄДРПОУ 04369558) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома