Рішення № 90888010, 11.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2592/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61430-52У від 12.11.2019 (а.с.1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.04.2020, у зв`язку з надходженням поштового відправлення з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №61744541 від 07.04.2020, позивач дізнався про вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-61430-52У від 12.11.2019, яка видана ГУ ДПС у Луганській області, щодо сплати суми заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску станом на 31.10.2019 на суму 26539,26 грн. Позивач зазначив, що зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця з 21.10.2014. Також, позивача було взято на облік як платника єдиного внеску ДПІ у м. Сєвєродонецьк ГУ ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управлінні 22.10.2014. Позивач зазначив, що на момент державної реєстрації у якості СПД, і на момент подачі даного позову, був зареєстрований у м.Сєвєродонецьк, відповідно, спершу - АДРЕСА_1 , потім, з 17.04.2018 року - АДРЕСА_2 . Позивач також зазначив, що в силу закону, в період з 21.10.2014 по 31.10.2019 звільнено, у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а тому з цього приводу позивач 30.06.2020 звертався з відповідною заявою до в.о. начальника Головного управління ДПС у Луганській області Височиної О.А. На підставі викладеного, позивач вважає спірну вимогу протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив на позовну заяву (а.с.22-24). В обґрунтування зазначив, що сума боргу по ФОП ОСОБА_1 у розмірі 26539,26 грн складається з 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 рік, 2457,18 грн - II квартал 2018 рік, 2457,18 грн - III квартал 2018 рік, 2457,18 грн - IV квартал 2018 рік, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 рік, 2754,18 грн - III квартал 2019 рік. Отже, станом на 31.10.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим Головне управління ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-61430-52 на суму заборгованості 26539,26 грн, яку 29.11.2019 було поштою направлено позивачу. Відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду лише 06.07.2020, з огляду на що, ним не було реалізовано протягом 10 днів право на оскарження цієї вимоги та строк звернення до суду з приводу її оскарження сплинув. Враховуючи, що термін встановлений на узгодження вищезазначеної вимоги сплинув, а заборгованість в розмірі 26 539,26 грн. платником не сплачена, відповідачем було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження за вимогою від 12.11.2019 № Ф-61430-52У про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у загальній сумі 26539,26 грн, яка була направлена виключно до органів ВДВС відповідно до норм порядку. Відповідач вважає винесену ним вимогу правомірною, оскільки позивач повинен сплатити нарахований внесок у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі викладеного, відповідач у відзиві просив суд залишити без розгляду адміністративний позов позивача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (письмовому провадженні) (а.с.15-17).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт ID № НОМЕР_2 , виданий органом №4439, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.7,8,9).

Позивач з 21.10.2014 за №23830000000011122 зареєстрований як фізична особа-підприємець Сєвєродонецькою міською радою, є платником податку за основним місцем обліку (а.с.6, 25-26).

12.11.2019 Головним управління ДПС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-61430-52, у якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2019 року загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становить 26539,26 грн, з яких 26539,26 грн - недоїмка, 0,00 грн - штраф, 0,00 грн - пеня (а.с.29).

Вищевказану вимогу відповідачем направлено на адресу позивача поштовою кореспонденцією 29.11.2019, однак до відповідача повернувся конверт з позначкою ф.20 «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.29).

Як вбачається з розрахунку боргу, сума боргу з єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн складається з: 8448,00 грн - за 2017 рік, 2457,18 грн - І квартал 2018 рік, 2457,18 грн - II квартал 2018 рік, 2457,18 грн - III квартал 2018 рік, 2457,18 грн - IV квартал 2018 рік, 2754,18 грн - І квартал 2019 року, 2754,18 грн - II квартал 2019 рік, 2754,18 грн - III квартал 2019 рік (а.с.28).

З інтегрованої картки платника також вбачається, що за позивачем рахується борг в сумі 26539,26 грн станом на 31.10.2019 (а.с.27).

07.04.2020 державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61744541 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Луганській області недоїмку у розмірі 26539,26 грн (зворотній бік а.с.12-13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Спірна вимога прийнята податковим органом 12 листопада 2019 року відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.

Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був виключений лише на підставі Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату винесення спірної вимоги відповідачем, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Отже, у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30.03.2018 Президент України підписав Указ "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

При цьому судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога від 12.11.2019 №Ф-61430-52У про сплату боргу (недоїмки) повністю охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки, як вже вище вказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то вказане питання було вирішено ухвалою суду від 10.07.2020 (а.с.15-17).

При цьому суд вважає за необхідне ще раз зазначити про те, що оскаржувана вимога №Ф-61430-52У винесена відповідачем 12.11.2019. При цьому вона не була вручена позивачу, що підтверджується копією конверту, який повернувся на адресу ГУ ДПС у Луганській області за закінчення встановленого строку зберігання (а.с.29).

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач дізнався про наявність такої вимоги 15.04.2020, отримавши засобами поштового зв`язку постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61744541 від 07.04.2020 (а.с.12-13).

Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 (зі змінами) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин, строк якого на сьогоднішній день продовжений до 31.08.2020.

Таким чином, судом встановлено, що про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61430-52У від 12.11.2019 позивач дізнався під час дії карантину та запроваджених Урядом певних обмежень для громадян України.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих за забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540) внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З огляду на надані сторонами докази та встановлене процесуальним законодавством беззаперечне продовження процесуальних строків, в тому числі і на строки звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про своєчасне звернення позивачем до суду з даним адміністративним позовом та відсутністю підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Щодо розподілу судових витрат, то станом на день розгляду справи по суті позивачем підтверджені лише витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви у розмірі 840,80 грн (а.с.3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із статтею 139 КАС України вказані судові витрати позивача підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області № Ф-61430-52У від 12.11.2019 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 26539 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 26 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікацій код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 43143746, місце знаходження: 93401, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків,72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова