Рішення № 90887827, 11.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року № 320/2272/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування повідомлення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.02.2020 у виконавчому провадженні №61337780, винесеного приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича прийняти до виконання виконавчий документ, а саме: виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8975 від 27.09.2019, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" та відкрити виконавче провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що він звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича із заявою про примусове виконання виконавчого напису №8975 від 27.09.2019, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь позивача.

У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: Київська обл., смт. Барищівка, що знаходиться в межах виконавчого округу Київської області.

Проте, відповідач за результатами розгляду заяви позивача прийняв повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.02.2020 з підстав не підтвердження адреси місця проживання ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що спірне повідомлення є протиправним, оскільки відповідач безпідставно не взяв до уваги відомості про відому стягувачу адресу проживання боржника, вказані у заяві про примусове виконання рішення, а в силу вимог чинного законодавства приватний виконавець не уповноважений здійснювати перевірку місця проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 .

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у чинному законодавстві наявна прогалина в частині визначення дій приватного виконавця у разі встановлення розбіжностей щодо місця проживання боржника у заяві стягувача про примусове виконання виконавчого документах та у відомостях, вказаних у виконавчому документі. При цьому, відповідач зауважив, що при прийнятті спірного повідомлення від 19.02.2020 він керувався відомостями, зазначеними у виконавчому документі, оскільки адреса боржника, зазначена стягувачем у заяві про примусове виконання рішення, не була підтверджена належними доказами, а приватний виконавець позбавлений можливості перевірити місце проживання боржника до відкриття виконавчого провадження у справі.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 26.05.2020, не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, протокольною ухвалою суду від 26.05.2020 вирішено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

27.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис серії НОВ №274089, що зареєстрований в реєстрі за №8975, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бізнесфінанс" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №1706/01 від 17.06.2015, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» на підставі договору відступлення права вимоги №20140730-Г від 30.07.2014 відступлено право вимоги за договором №179/3256CLPS2 від 14.07.2011, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" та ОСОБА_1 .

Запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія з управління активами» та стягнути з ОСОБА_1 за період з 29.07.2014 по 18.09.2019 включно суму у загальному розмірі 2931,18 грн. (а.с.12).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», як стягувач за цим виконавчим документом, звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича із заявою про примусове виконання рішення вих.66452 від 12.11.2019, у якій просило відповідача: розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем за №8975 від 27.09.2019, про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія з управління активами» у розмірі 2931,18 грн.; звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; накласти арешт на рахунки боржника, що відкриті в АТ «ОТП Банк», АТ БК «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Альфі-Банк», АТ «УкргазБанк», АТ «Універсал Банк».

У вказаній заяві стягувач, з посиланням на веб-сторінку у мережі Інтернет, зазначив, що ОСОБА_1 шукає роботу няньки та вказала адресу проживання у Київській області, смт. Баришівка (а.с.11).

До вказаної заяви додані:

- оригінал виконавчого документу;

- докази, що підтверджують повноваження особи, яка підписала заяву;

- скріншот з веб-сайту за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2/ (а.с.18-19).

За результатами розгляду вказаної заяви приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.02.2020, у якому відповідач зазначив, що стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження надано інформацію щодо місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_2 , натомість зазначена адреса жодним чином не підтверджена.

Відповідач повідомив, що згідно виконавчого документа боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до підвідомчості виконавчого округу Чернігівської області, а тому виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання (не за підвідомчістю), внаслідок чого підлягає поверненню стягувачу (а.с.20-21).

Вказане повідомлення супровідним листом від 19.02.2020 №2260 було направлено на адресу позивача (а.с.22).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірного повідомлення) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Абзацом 1 частини першої статті 19 Закону №1404 визначено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до частин першої - другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Частиною першою статті 27 Закону №1403 закріплено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404).

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи виключно за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, розташованим у його виконавчому округу.

При цьому, у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю, такий виконавчий документ підлягає поверненню приватним виконавцем заявнику.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що вимогами чинного законодавства не встановлено право приватного виконавця здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, а тому відповідач мав прийняти надані йому документи та відкрити виконавче провадження.

Суд зазначає, що згідно з частинами першою та шостою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання вважається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Отже, фізична особа може мати декілька місць проживання, а тому факт реєстрації місця проживання на певною адресою (наприклад, відображений у виконавчому документі) не є визначальним при вирішенні питання щодо розташування місця виконання виконавчого документа у певному виконавчому окрузі. Однак, факт місця проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника має бути підтвердженим належними та допустимими доказами з метою недопущення штучної зміни підвідомчості або місця виконання виконавчого документа. У протилежному випадку, у разі визначення приватним виконавцем підвідомчості лише за інформацією, наведеною стягувачем у заяві про примусове виконання рішення, без надання підтверджуючих документів, фактично нівелюється будь-яке значення поділу території України на виконавчі округи.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» у заяві про примусове виконання рішення вих.66452 від 12.11.2019 було вказано, що боржник, ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування цих відомостей стягувач повідомив, що ОСОБА_1 шукає роботу няні та вказує адресу проживання у Київській області, смт.Баришівка.

На підтвердження цієї інформації позивачем до відповідної заяви додано скріншот з веб-сайту Work.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2/(а.с.18-19), з якого вбачається, що пошук роботи няні (сиділки) в смт. Баришівка Київської області здійснює ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, у вказаному резюме відсутня будь-яка додаткова інформація, яка б надавала можливість встановити, що зазначена в ньому особа є боржником за вищевказаним виконавчим написом нотаріуса, а не іншою особою з таким самим прізвищем, ім`ям та по батькові та датою народженням. За відсутності такої додаткової інформації висновок про тотожність цих осіб є лише припущенням, яке, до того ж, не спростовує можливості розміщення зазначеного оголошення сторонньою особою саме з метою штучної зміни підвідомчості виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає, що додана позивачем до заяви про примусове виконання рішення роздруківка оголошення з веб-сторінки в мережі Інтернет не є належним та достовірним доказом місця перебування боржника.

Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Однак, у даному випадку інформація, яка відображена у оголошенні в мережі Інтернет, носить характер припущення, у зв`язку з чим такий доказ є неналежним.

Згідно зі статтею 35 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Натомість, з доданої позивачем до матеріалів справи роздруківки оголошення неможливо встановити дійсні обставини справи, враховуючи характер припущення (ймовірності) відображеної у ньому інформації, внаслідок чого такий доказ також визнається судом недостовірним.

Позивачем не було додано як до заяви про примусове виконання рішення, та і до матеріалів справи доказів того, що вказане резюме було розміщене саме ОСОБА_1 , яка є боржником за виконавчим написом нотаріуса, а також належних доказів того, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, суд звертає увагу на те, що інформація про цю адресу взагалі відсутня у вищевказаному оголошенні.

Відповідно до положень статті 2 Закону №1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенство права; законність; справедливість, неупередженість та об`єктивність.

Положення аналогічного змісту закріплені у статті 4 Закону №1403.

Статтею 18 Закону №1404 закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1403 державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

У свою чергу, частиною восьмою статті 19 Закону №1404 передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Сумлінне користування особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, усіма наданими їм правами означає, у тому числі, їхній обов`язок утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до порушення правил підвідомчості виконавчих проваджень, зокрема, у зв`язку з поданням неналежних та недостовірних документів щодо місця перебування боржника.

Суд зазначає, що у виконавчому написі від 27.09.2019 серії НОВ274089, виданому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем, зазначено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Така ж адреса місця реєстрації та місця проживання ОСОБА_1 вказана у кредитному договорі з обслуговування кредитної картки та страхування життя позичальника 179/3256CLPS2 від 14.07.2011 та в заяві (анкеті) позичальника від 14.07.2011.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що достовірним місцем перебування ОСОБА_1 є Чернігівська область, а не Київська область, а тому приватний виконавець виконавчого округу Говором Павло Володимирович не мав повноважень на відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса.

При цьому, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що приватний виконавець протиправно, без наявності на це повноважень, здійснив перевірку місця проживання боржника до моменту відкриття виконавчого провадження. Так, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що у даному випадку відповідач лише здійснив перевірку поданих стягувачем документів на предмет дотримання правил підвідомчості та, встановивши, що належні докази перебування боржника або розташування його майна на території Київської області не надані, скористався правом, наданим йому пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404 та повернув виконавчий документі стягувачу.

Також суд вважає непереконливими посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2019 у справі №668/7175/15-у, оскільки спірні обставини у цій справі не врегульовувалися Законом №1404, оскільки виникли ще до набрання ним чинності. Також суд не приймає до уваги посилання позивача на ухвалу Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №511/1342/17, оскільки обов`язковими для врахування є лише висновки Верховного Суду, викладений у постановах, а не ухвалах. З тих самих підстав суд не приймає до уваги посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 у провадженні №К/800/33253/17. Більш того, зазначені справи також не є релевантним спірним правовідносинам у зв`язку з тим, що усі зазначені справи стосувалися оскарження дій державного, а не приватного виконавця, при тому, що положеннями статей 24-25 Закону №1404 передбачена можливість передачі виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.