Ухвала суду № 90883418, 10.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

10 серпня 2020 року Справа № 280/4852/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини 3029 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за недонос речового майна у розмірі 10 718,47 грн. та сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: 1) належних доказів сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. на платіжні реквізити Запорізького окружного адміністративного суду; 2) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із заначенням причин та наданням доказів поважності причин його пропуску.

07.08.2020 на усунення недоліків позовної заяви від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та заява про розстрочення сплати судового збору.

За змістом поданої заяви про розстрочення сплати судового збору представник позивача просить суд розстрочити сплату судового збору до повернення сплачених коштів судового збору від Хортицького районного суду м.Запоріжжя.

Вирішуючи вказану заяву, суддя зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм процесуального закону та норм спеціального закону, яким є Закон України "Про судовий збір", інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.

Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що статус позивача та предмет спору виключають можливість розстрочення сплати судового збору на певний строк.

Крім того, слід зазначити, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи з цього, суд повинен зважено підходити до вирішення питання про надання учаснику справи певних переваг у вигляді пільг зі сплати судового збору (у тому числі у спосіб відстрочення, розстрочення чи звільнення від його сплати). Метою такого підходу є недопущення порушення принципу рівності сторін та дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку, з урахуванням цінностей демократичного суспільства.

Враховуючи наведене, висновок суду необхідність розстрочення сплати судового збору не може ґрунтуватись виключно на твердженнях особи, яка заявляє відповідне клопотання, а повинен бути обґрунтований належними та допустимими доказами.

Зазначене свідчить про наявність обов`язку у особи, яка заявляє клопотання про розстрочення сплати судового збору, довести належними та допустимими доказами підстави для розстрочення сплати судового збору.

Разом з тим, звертаючись до суду із заявою щодо розстрочення сплати судового збору, позивач не надав суду жодних доказів неспроможності на теперішній час сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що первинно позивач звернувся з даним позовом до Хортицького районного суду м.Запоріжжя, однак ухвалою вказаного суду від 22.06.2020 відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено позивачу його право звернення з даним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Представник позивача у заяві просить розстрочити сплату судового збору до повернення сплаченого судового збору від Хортицького районного суду м.Запоріжжя, однак до заяви не додано будь-яких доказів, які свідчать про вжиття позивачем заходів щодо повернення сплаченого судового збору.

Підсумовуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивачем, у встановлений судом строк не було усунуто всі недоліки позовної зави, зазначені в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2020, а саме не надано належних доказів сплати судового збору в сумі 2102,00 грн., позовна заява Військової частини 3029 Національної гвардії України підлягає поверненню.

При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не призводить до ситуації, коли особа позбавляється права на судовий захист, оскільки це не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суд після усунення обставин, які послугували підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Військової частини 3029 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 10.08.2020.

Суддя М.О. Семененко