Ухвала суду № 90883197, 10.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/12915/20

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглядаючи позовну заяву Військової частини А2062 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина А2062 з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

- поновити військовій частині А2062 строк звернення до адміністративного суду.

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А2062 матеріальну шкоду, завдану ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, у розмірі 50835 (п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 49 копійок.

- присудити з ОСОБА_1 на користь військової частини А2062 понесений нею судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

- залучити Південне територіальне управління внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, як таких, що виявили шкоду, завдану державі, та рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями абзацу другого частини другої цієї ж статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Суд зазначає, що початок перебігу строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, при визначенні початку вказаного строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

У позовній заяві позивач зазначив, що за час проходження військової служби у військовій частині А2611 ОСОБА_1 завдав майнову шкоду державі в особі військової частини А2062. Відповідно наказу командира військової частини А2062 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.07.2018 № 582, в ході провадження службового розслідування від 06.07.2018 № 4005 було встановлено, що унаслідок порушення командиром військової частини А2611 підполковником ОСОБА_1 вимог ст. 68 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ст.ст. 6, 11, 16, 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999. Військовослужбовця ОСОБА_2 у період 01.09.2017 по 22.04.2018 була безпідставно направлена у відрядження до військової частини А4217.

Відповідно наказу командира військової частини А2062 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.07.2018 № 582 командиру військової частини А2611 було наказано у встановленому порядку утримати з грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 суму шкоди, завданої державі у розмірі 52097 (п`ятдесят дві тисячі дев`яносто сім) гривень 96 копійок, про що повідомити Південне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю.

Згідно наказу командира військової частини А4217 (по стройовій частині) від 18.03.2019 № 71 старший матрос ОСОБА_2 з 18.03.2019 зарахована до списків особового складу військової частини А4217 на всі види забезпечення та приступила до виконання обов`язків за посадою старшого радіотелефоніста відділення управління командира дивізіону військової частини А4217, у зв`язку з чим до вказаної військової частини було передано актом від 22.10.2019 № 3 дебіторську заборгованість у розмірі 50835 (п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 49 копійок задля подальшого утримання її з грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 .

У подальшому, 20.11.2019 за вх. № 6730 старший матрос ОСОБА_2 , яка наразі проходить військову службу у військовій частині А4217 звернулась до командира військової частини А2062 з заявою про припинення утримання з неї згаданої вище нестачі.

Наказом командира військової частини А2062 від 04.12.2019 року № 725 наказано:

- Командиру військової частини А4217 припинити утримання з грошового забезпечення старшого матроса ОСОБА_2 описаної у цьому наказі нестачі.

- Помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини А2062 витребувати з військової частини А4217 нестачу (дебіторську заборгованість) у розмірі 50835 (п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 49 копійок.

- Помічнику командира з правової роботи - начальнику юридичної групи військової частини А2062 вжити відповідних заходів позовної роботи.

Положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року, командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди. У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (ст. 12 закону).

Таким чином, підставою звернення до суду із цим позовом, стало заподіяння шкоди державі у сумі 50835,49 грн. внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, покладених на колишнього командира військової частини А2062 підполковника ОСОБА_1 .

Враховуючи ту обставину, що наказ командира військової частини А2062 № 582, яким було встановлено порушення командиром військової частини А2611 підполковником ОСОБА_1 вимог законодавства, прийнятий 18.07.2018 року, фактично з цієї дати військова частина А2062 була обізнана про порушення її прав.

Отже, суд зазначає, що строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення матеріальної шкоди пропущено, оскільки фактично Військова частина А2062 дізналася про наявність відповідного порушення - 18.07.2018 (винесення наказу командира військової частини А2062 № 582).

Отже, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду виникли у період 2018 року, водночас з даним позовом до суду військова частини А2062 звернулася - 07.08.2020, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

В позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.06.2020 по справі № 490/2576/20 було повернуто позовну заяву (за вих. від 06.05.2020 № 727) військової частини А2062 та ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.07.2020 по справі № 490/4303/20 було повернуто позовну заяву військової частини А2062 (за вих. від 14.07.2020 № 1115) до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Позивач зазначає, що вказані обставини є поважними.

Однак, суд вважає вказані обставини не є поважними та об"єктивно непереборними, оскільки як вже зазначалось судом, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду виникли у період 2018 року, тоді як з позов до суду військова частина А2062 звернулась у 2020 році.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Відтак, розглянувши доводи позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та письмові пояснення щодо обґрунтування пропуску такого строку, судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що викладені позивачем в обґрунтування поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини не є поважними.

Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що судом визнано неповажними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду, суд вважає необхідним позовну заяву залишити без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали позивач має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву Військової частини А2062 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.Г. Попова