Рішення № 90882685, 07.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 р. Справа№200/5214/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, буд. 57, код ЄДРПОУ 25953178)

про визнання зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, буд. 57, код ЄДРПОУ 25953178), в якій позивач просить:

- поновити шестимісячний строк звернення до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з заявою для отримання одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію в зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Ухвалою суду від 02 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, зазначено, що розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 лютого 2020 року, зібравши документи звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради для отримання одноразової компенсації сім`ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, але отримав відмову, оскільки, не звернувся протягом 6 місяців після смерті дружини з свідоцтвом про смерть та експертним висновком.

Зазначає, що звернення до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради відбулося не в термін передбаченим законодавством України з поважних причин.

Вказує, що наприкінці жовтня 2019 року копії необхідних документів направив до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України про встановлення причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Проте, експертний висновок отримав лише 22 лютого 2020 року. Таким чином, пропуск строку звернення до відповідача відбувся з поважних причин та не з вини позивача.

Вважає, що відмова у виплаті одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника не має законних підстав та просить задовольнити позовні вимоги.

В установлений судом строк відповідачем до суду був наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що оскільки ОСОБА_1 пропустив строк звернення з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради для отримання одноразової компенсації сім`ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою йому правомірно відмовлено у виплаті такої компенсації. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, установив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Артемівським МВУ УМВС України у Донецькій області 21 серпня 2001 року, є інвалідом 2 групи (а.с. 5-10).

Згідно з посвідченням № НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 16 квітня 2020 року Донецькою обласною державною адміністрацією позивач є чоловіком померлої громадянки з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, смерть якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 06 березня 1989 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 07 січня 1984 року укладено шлюб (а.с. 11).

03 липня 2019 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 03 липня 2019 року складено актовий запис № 1301 (а.с. 12).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_6 , виданого Донецькою обласною державною адміністрацією 07 липня 2006 року ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 13).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 мала захворювання, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи про що складено експертний висновок від 10 лютого 2006 року № 191 та видана довідка № 072729 про встановлення інвалідності ІІІ групи (а.с. 15, 16).

Судом також установлено, що в період з 02 липня 2019 року по 22 серпня 2019 року Бахмутським відділенням судмедекспертизи проводилась експертиза трупа громадянки ОСОБА_2 , про що складений висновок експерта № 246 (а.с. 18).

23 грудня 2019 року за № 8016 Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС складено експертний висновок про те, що захворювання ОСОБА_2 , що призвело до її смерті, пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 19).

Вказаний висновок, позивачем отримано 22 лютого 2020 року (а.с. 20).

26 лютого 2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з заявою про отримання одноразової компенсації сім`ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 21-22).

18 травня 2020 року листом № 08/2019 Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повідомило позивача про те, що заява подається протягом шести місяців з дня смерті годувальника та у зв`язку з пропуском вказаного строку відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації (а.с.23).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 статті 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно з статті 48 Закону № 796-XII одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, до переліку осіб які мають право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відносяться також сім`ї, які втратили годувальника, що був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян регулює Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 760 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 даного Порядку, одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника (п. 3 Порядку).

Згідно до п. 7 Порядку, одноразова компенсація у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім`ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.

Належність до непрацездатних осіб та членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до п.п. 1, 3 частини 2 статті 36 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Частина 3 статті 36 Закону №1058-IV передбачає, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм, один із подружжя, вважається таким, що втратив годувальника, якщо на момент смерті іншого із подружжя, він (вона) був (була) інвалідом або досяг (досягла) пенсійного віку.

Так, з матеріалів справи судом достовірно встановлено, що позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , є інвалідом ІІ групи з 1999 року, отже позивач є таким, що втратив годувальника.

За таких обставин, суд вважає, що позивач є особою, яка відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової компенсації, в разі втрати годувальника, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З заявою про виплату одноразової компенсації відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернувся до відповідача 26.02.2019 року.

Як установлено судом шестимісячний строк звернення сплинув у грудні 2019 року, тобто позивач пропустив шестимісячний термін звернення, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги".

Пунктом 5 Порядку № 760 встановлено, що виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій, участі в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, здійснюється на підставі:

посвідчення, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, віднесених до категорії 1;

експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

У разі встановлення вищої групи інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, особам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується різниця одноразової компенсації.

Як установлено судом, позивач в період часу з дати смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по лютий 2020 року вчиняв певні дії, направлені на збір документів, необхідних для звернення до відповідача з заявою щодо отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вже зазначено судом вище, експертний висновок міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони позивачем отримано 22 лютого 2020 року.

Таким чином, суд вважає, що шестимісячний строк звернення позивачем пропущений не з власної вини, а відтак підлягає поновленню, задля належного захисту прав позивача.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення із відповідною заявою про отримання одноразової компенсації відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Право позивача на отримання компенсації є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно положень частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, з врахуванням дискреційних повноважень відповідача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 лютого 2020 року щодо отримання одноразової компенсації в зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, буд. 57, код ЄДРПОУ 25953178) про визнання зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) шестимісячний строк звернення до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з заявою для отримання одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 лютого 2020 року щодо отримання одноразової компенсації у зв`язку з втратою годувальника, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 серпня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова