Рішення № 90882506, 10.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Справа № 160/4914/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19, в результаті чого утворився вимушений прогул, за період з 20.06.2019 по 28.10.2019 включно в сумі 41553 грн., з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 8102,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2019 №200-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з податкової міліції в запас Збройних Сил за пунктом «ж» з 05.03.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого оперативного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Стягнуто з ГУ ДФС у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2019 по 19.06.2019 включно у розмірі 33242,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №160/3048/19 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернуто.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №160/3048/19 ГУ ДФС у Дніпропетровській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Рішення суду першої інстанції, в частині поновлення на посаді та службі, виплаті заробітної плати за місяць, підлягало негайному виконанню, проте, як зазначає позивач, фактично виконано 28.10.2019 відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.10.2019 №1245-о. Тобто, на думку позивача, за період з 20.06.2019 по 28.10.2019 відповідач затримав виконання рішення суду на 90 днів, що є вимушеним прогулом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадженні без виклику сторін.

Від відповідача 25.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки будучи особою начальницького складу податкової міліції, позивач не є працівником в розумінні КЗпП України, трудові відносини та служба у міліції мають різну правову природу, відтак спірні правовідносини не підпадають під дію загального трудового законодавства. Також, відповідач зазначає, що згідно з положеннями ст.348 Податкового кодексу України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства та виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Без наділення позивача повноваженнями щодо виконання своїх функціональних обов`язків, на думку відповідача, не можливо було допускати співробітника податкової міліції в розумінні трудового законодавства.

Відтак, за поясненням відповідача, позивач фактично не міг виконувати свої трудові обов`язки та його робочий час не обліковувався через відсутність наказу про його призначення. На думку відповідача, не приступивши до роботи, позивач не вправі отримувати грошове забезпечення через відсутність правових підстав для його нарахування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2019 №200-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з податкової міліції в запас Збройних Сил за пунктом «ж» з 05.03.2019. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого оперативного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Стягнуто з ГУ ДФС у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2019 по 19.06.2019 включно у розмірі 33242,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №160/3048/19 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернуто.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №160/3048/19 ГУ ДФС у Дніпропетровській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.10.2019 №1245-о «Про скасування наказу та поновлення ОСОБА_1 » скасовано наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.03.2019 №200-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено майора податкової міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Як матеріалів справи вбачається та підтверджується довідкою ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2020 №261/10/04-36-05-02-13 одноденний розмір грошового забезпечення позивача (у робочих днях) складає 461,70 грн.

Як зазначає позивач, з 20.06.2019 по 28.10.2019 відповідач затримав виконання рішення суду на 90 робочих днів, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За положеннями ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд звертає увагу, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19 було допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягненні з середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Разом з тим, наказ на виконання зазначеного рішення суду було видано лише 28.10.2019. Таким чином, рішення суду від 19.062019 залишалось невиконаним з 20.06.2019 по 27.10.2019, в результаті чого даний період часу залишився неоплаченим з вини роботодавця.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначення форми та порядку видачі грошових атестатів визначається відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 (далі - Порядок №616).

Відповідно до п. 4 розділу ХІІ Порядку № 616 особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно п.1 Порядку №100 даний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок несвоєчасного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19, суд вважає необхідним обраховувати з 20.06.2019 по 27.10.2019 за 90 робочих днів.

При цьому суд вважає, що для здійснення розрахунку за вказаний період, необхідно застосувати розмір середньоденної заробітної плати у сумі 461,70 грн./день, який встановлений рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19 та підтверджується довідкою ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2020, копія якої наявна в матеріалах справи.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу позивача, який мав місце з 20.06.2019 по 27.10.2019, становить 41553 грн. (461,70 грн. * 90 робочих днів).

Суд зазначає, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середнього заробітку за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

Аналогійний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 815/6107/17.

Щодо компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Необхідно зазначити, що даному випадку слід керуватися нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначаються Порядком №44.

Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами п.3-6 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Також слід зазначити, що вказані правовідносини врегульовані крім іншого Податковим кодексом України.

Зокрема, відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Вказана редакція правової норми свідчить, що особи рядового і начальницького складу органів податкової міліції віднесені до відповідної категорії громадян, яким суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з їх грошового забезпечення, спрямовуються на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що виплата позивачеві грошового забезпечення за час вимушеного прогулу має здійснюватися з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За приписами ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки в період з 06.07.2020 по 07.08.2020 суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці, рішення у справі приймається в перший робочий день - 10.08.2020.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, 242-243, 245-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №160/3048/19, в результаті чого утворився вимушений прогул, за період з 20.06.2019 по 27.10.2019 включно в сумі 41553 грн., з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська