Рішення № 90881739, 04.08.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.2020 Справа № 920/514/20м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

до - Лісовенка Геннадія Віталійовича ,

про стягнення 105063 грн 47 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 28.05.2020 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 16500 грн заборгованості за кредитом, 52075 грн 84 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 52075 грн 84 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 4487 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (на момент укладення ФОП Лісовенко Г.В.) укладеного між сторонами 23.01.2012 договору банківського обслуговування.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконання відповідачем укладеного між позивачем та відповідачем 23.01.2012 кредитного договору.

15.06.2020 суд звернувся до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми із зверненням щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача. 16.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою суду від 29.05.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання. Крім того, ухвалою суду від 01.07.2020 було відкладено розгляд справи.

Відповідач 21.07.2020 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує.

Відповідач стверджує, що кредит отримав в 2012 році, позивач без поважних причин пропустив термін для звернення з позовом до суду, а тому позов не підлягає задоволенню. Крім того, з 2015 року по 2020 рік позивач звертався до суду з тими ж самими вимогами, що і у даному позові. Тому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Справа розглядається 04.08.2020, оскільки з 21.07.2020 по 03.08.2020 суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці.

Під час підготовки повного тексту рішення від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 6785/20 від 10.08.2020), де останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов повністю.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Щодо заявки про відкриття поточного рахунку та приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг».

Як зазначає позивач, 28.05.2012 між сторонами було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 15).

Позивач стверджує, що згідно заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 23.01.2012.

Позивач зазначає, що надав відповідачу кредитний ліміт. Відповідно, до розділу 3.18.4 зазначених вище умов встановлено розмір винагороди за використання ліміту та те, що при порушенні кліентом будь-якого з грошових зобов`язань кліент сплачує банку відсотки за користування кредитом.

Оскільки відповідач кошти не повернув вчасно, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу, процентів за користування кредитом та заборгованості по комісії, а також пені.

Позивач стверджує, що відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг». Позивачем до матеріалів справи надано витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови) (а.с.16-25).

Суд звертає увагу, що зазначений витяг не містить посилань на дату редакції зазначених умов.

Умови договору приєднання встановлюються одноособово банком у формулярах або інших стандартних формах; такий договір може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що випливає зі змісту частини 1 статті 634 ЦК України.

На думку суду, у даному випадку позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Заява відповідача на відкриття рахунка не містить даних про процентну ставку; витяг із Умов, наявний у матеріалах справи, і ті витяги, що оприлюднені на сайті https://privatbank.ua, не є тотожними.

У матеріалах справи немає підтвердження, що саме з витягом із цих Умов був ознайомлений, розумів їх і погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про відкриття рахунка; зміст і форма роздруківки із сайту позивача з витягом із Умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до Умов.

Отже, витяг із Умов не містить підпису відповідача та не може бути розцінений як частина договору, укладеного 23.01.2012 шляхом підписання заяви.

Вищезазначена правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 13.12.2019 по справі № 922/3475/18.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сторони погодили розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також умов сплати процентів, у тому числі черговості погашення заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Щодо основної суми боргу.

Як вже зазначалось, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 16500,00 грн заборгованості за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору банківського обслуговування б/н від 23.01.2012. Відповідачем наявність заборгованості заперечується.

Як зазначено вище, суд встановив, що позивачем не доведено розмір та умови надання і повернення відповідачем грошових коштів станом на 23.01.2012 відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, доданих до даної позовної заяви. Тому суд не може розцінювати вказані Умови як невід`ємну складову договору та встановити в межах самостійно визначеного позивачем предмету позову волевиявлення учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 16500,00 грн заборгованості є неправомірною, необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо застосування позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. І ст. 259 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.18.5.7 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 5 років.

Але позивач не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші; заява відповідача на відкриття рахунка від 23.01.2012 не містить даних про встановлення строку позовної давності за кредитним договором в 5 років.

За приписами частин третьої та четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, суд дійшов висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому наслідки спливу позовної давності судом не застосовуються.

Щодо заборгованості по процентам, заборгованості по комісії та пені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в ота якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 1056 зазначеного Кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина 1 статті 1066, частини 1, 2 статті ЦК України).

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (частина 4 статті 1068 ЦК України).

Крім того, згідно з ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На думку суду, визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Зазначені правові висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Як вже зазначалось, позивач не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші; заява відповідача на відкриття рахунка від 23.01.2012 не містить даних про процентну ставку та умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, не доведено позивачем, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії, а також пені є неправомірними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, то витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Лісовенка Геннадія Віталійовича про стягнення 105 063 грн 47 коп. - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн 00 коп. покласти на позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.08.2020.

Суддя О.Ю. Резніченко