Рішення № 90881598, 10.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1527/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства „Артал” (68400, м. Арциз, вул. Привокзальна, 14);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесміськбуд” (65017, м. Одеса, вул. Косівська, буд. 47);

про стягнення 137401,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 29.05.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного підприємства „Артал” вх. ГСОО №1576/20 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесміськбуд”, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 137401,49 грн., з яких: 133600,00 грн. – основна заборгованість, 1675,76 грн. – 3% річних та 2125,73 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на надання послуг №22 від 08.02.2019р., в частині сплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу за період з 12.11.2019 року по 11.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1527/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 03.06.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 12.06.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи “Адресат відсутній за вказаною адресою”, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Між тим з урахуванням п. 4 розділу Х „Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України в редакціях Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX та Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX, з урахуванням продовження строку розгляду справи по суті та строку для подання відзиву на строк дії карантину, строк розгляду справи по суті у даному проваджені було продовжено.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено матеріалами справи, 08.02.2019 року між ПП „Артал” (надалі - виконавець) та ТОВ „Одесміськбуд” (надалі - замовник) укладено договір на надання послуг №22 (надалі – договір), у відповідності до якого виконавець надає замовникові послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (іменовані надалі - автопослути), а замовник зобов`язався оплачувати надані послуги у порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п. 1.2 договору, для здійснення автопослуг відповідно до п. 1.1 договору, виконавець, виділяє замовникові необхідний автотранспорт, після надання заявки усно або письмово.

Положеннями п.п. 2.2.1 договору визначено обов`язок замовника оплатити роботу за ціною, вказаною в п.3 цього договору, впродовж, 3 днів з моменту підписання акту прийому-здачі послуг.

На виконання умов вищевказаного договору, перевізником ПП „Артал” протягом листопада-грудня 2019 року було здійснено перевезення вантажу вартість якого становить 133600,00 грн. Факт здійснення такого перевезення позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними товарно-транспортними накладними.

Більш того, за результатами виконання позивачем послуг з перевезення вантажу між сторонами у справі були складені акти надання послуг, згідно яких загальна вартість перевезення склала 133600,00 грн., а саме: акт надання послуг №Р2973 від 12.11.2019р. на суму 15750,00 грн., акт надання послуг №ПБ від 25.11.2019р. на суму 7200,00 грн., акт надання послуг №Р21060 від 03.12.2019р. на суму 13750,00 грн., акт надання послуг №Р21052 від 02.12.2019р. на суму 46250,00 грн., акт наданих послуг №Р21034 від 28.11.2019р. на суму 25000,00 грн., акт наданих послуг №Р21093 від 11.12.2019р. на суму 3600,00 грн., акт наданих послуг №Р21079 від 06.12.2019р. на суму 3750,00 грн., акт надання послуг №Р21077 від 05.12.2019р. на суму 18300,00 грн.

При цьому, із зазначених актів надання послуг вбачається, що відповідач, як замовник, претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у розмірі 133600,00 грн., як вартості наданих послуг з перевезення вантажу у відповідності до умов договору №22.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України своєчасно за надані послуги з перевезення вантажу протягом періоду з листопада по грудень 2019 року (вартістю 133600,00 грн.) не розрахувався, в зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість у сумі 133600,00 грн.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Артал” та стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу протягом листопада-грудня 2019 року у розмірі 133600,00 грн.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1675,76 грн. нарахованих по 26.05.2020 року, встановив його помилковість, а саме позивач за деякими актами невірно визначив правомірний період нарахування 3% річних, а саме не врахував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та також допустив арифметичні помилки, зокрема, щодо визначення загальної суму 3% річних.

З огляду на викладене вище, суд за допомогою системи „Ліга Закон” здійснив власний розрахунок 3% річних та встановив, що їх розмір складає 1921,89 грн., однак перевищує розмір 3% річних заявлений позивачем до стягнення.

Враховуючи вищевикладене суд, дотримуючись приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, не виходить за межі заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, в зв`язку з чим розмір річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 1675,76 грн.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних у сумі 2125,73 грн. нарахованих по 26.05.2020 року, встановив його помилковість у визначені періоду нарахування, а також позивачем були допущенні арифметичні помилки.

Листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в зв`язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

За таких обставин, суд з урахуванням зазначеного вище, а також визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних по 26.05.2020 року за допомогою системи „Ліга Закон” здійснив власний розрахунок інфляційних та встановив, що їх розмір складає 2151,72 грн.

Розрахунок інфляційних

Період заборгованості Сума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу16.11.2019 - 26.05.2020157501.016252.8029.11.2019 - 26.05.202072001.016115.5702.12.2019 - 26.05.2020250001.016401.2706.12.2019 - 26.05.2020462501.016742.3507.12.2019 - 26.05.2020137501.016220.7010.12.2019 - 26.05.2020183001.016293.7310.12.2019 - 26.05.202037501.01660.1917.12.2019 - 26.05.202036001.01865.11

Отже, загальний розмір інфляційних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, який підлягає стягненню з відповідача, враховуючи межі заявлених позовних вимог щодо інфляційних, становить 2125,73 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Артал” та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 133600,00 грн., 3% річних у розмірі 1675,76 грн. та інфляційних у розмірі 2125,73 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одесміськбуд” (65017, м. Одеса, вул. Косівська, буд. 47; код ЄДРПОУ 40381625) на користь Приватного підприємства „Артал” (68400, м. Арциз, вул. Привокзальна, 14; код ЄДРПОУ 34994150) 133600/сто тридцять три тисячі шістсот/грн. основної заборгованості, 1675/одна тисяча шістсот сімдесят п`ять/грн. 76 коп. 3% річних, 2125/дві тисячі сто двадцять п`ять/грн. 73 коп. інфляційних та 2102/дві тисячі сто дві/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Рішення підписано 10 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська