Рішення № 90881583, 10.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1242/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Таіс-Дістрибьюшн" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Случанської Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 );

про стягнення 42729,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 06.05.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява вх. ГСОО №1281/20 Товариства з обмеженою відповідальністю „Таіс-Дістрибьюшн" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Случанської Катерини Олександрівни, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 42729,39 грн., з яких: 35344,30 грн. - основна заборгованість, 3263,32 грн. - пеня, 175,73 грн. - інфляційні, 411,61 грн. - 3% річних та 3534,43 грн. - штраф, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №О5746 від 07.11.2019 року та наявність у відповідача заборгованості зі сплати вартості поставленого товару у розмірі 35344,30 грн., на яку позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій, а також нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України про стягнення яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1242/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 12.05.2020р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 19.05.2020р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи "Адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Між тим з урахуванням п. 4 розділу Х „Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакціях Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX та Закону України від 18.06.2020 р. N 731-IX, з урахуванням продовження строку розгляду справи по суті та строку для подання відзиву на строк дії карантину, строк розгляду справи по суті у даному проваджені було продовжено.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, 07.11.2019 року між ТОВ „Таіс-Дістрибьюшн" (надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Случанською Катериною Олександрівною (надалі - покупець) було укладено договір поставки №О5746 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця лікеро-горілчану продукцію та інші товари визначені у п. 2.1 цього договору (надалі іменується продукція), а покупець прийняти та оплатити продукцію.

У відповідності до п. 1.3 договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції попередньо узгоджуються сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору, фактична кількість, асортимент, ціна партії продукції, що підлягає поставці покупцеві, вважається узгодженим сторонами в момент підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

За умовами п. 3.3 договору, претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленої продукції приймаються лише в момент поставки.

Згідно п. 4.1 договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями.

За умовами п. 4.2 договору, підтверджений сторонами асортимент та кількість продукції в кожній партії вказується в накладних.

Із змісту п. 5.2 договору вбачається, що датою поставки є дата видаткової накладної, яка видається постачальником на відповідну партію продукції. Підписана обома сторонами видаткова накладна свідчить про фактичну поставку постачальником продукції покупцеві.

Відповідно до п. 5.3 договору, приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін у пункті доставки (або погрузки для подальшого самовивозу) шляхом підписання відповідних накладних.

Умовами п. 5.5 договору встановлено, що уповноваженими представником (ками) покупця (в даному договорі іменується покупець) в договірних відносинах, уповноваженими за даним договором отримувати товарно-матеріальні цінності, окрім особи, що підписує договір, є особи вказані в додатку №1 до даного договору.

Пунктом 5.6 договору визначено, що покупець зобов`язаний перевірити зовнішній вигляд та кількість збірної тари (упаковок) у момент доставки продукції. У випадку прийомки продукції без здійснення такої перевірки претензії щодо цілісності, неушкодженості та інші претензії, що стосуються зовнішнього вигляду якості та кількості збірної тари (упаковки) не розглядаються.

У відповідності до п. 5.7 договору, ніякі претензії, заявлені по будь-якій продукції в замовленій партії, не можуть служити підставою для відмови покупцем від прийомки та/або оплати: продукції інших асортиментних найменувань даної партії, по яких не заявлено претензій; по інших поставках, що здійснені, здійснюються або будуть здійснені в майбутньому відповідності до умов даного договору, а також не дають права покупцю вчиняти утримання будь-яких сум коштів з належних постачальнику платежів та/або не виконувати інші умови даного договору.

За умовами п. 5.9 та п. 5.10 договору, при прийманні продукції під час поставки покупець на товаро-супровідній документації в графі „отримав" зобов`язаний зазначати посаду, прізвище, ініціали, підпис, особи, уповноваженої на отримання товару з подальшим скріпленням печатки (за наявності останньої у суб`єкта господарської діяльності). Підписанням цього договору покупець засвідчує, що особи, які будуть підписувати накладні від імені покупця, повноваження яких свідчать з обстановки в якій вони діють при прийнятті продукції, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання продукції в інтересах та на користь покупця. При цьому факт проставлення покупцем печатки на підписаних зазначеними особами документах є достатнім підтвердженням їх повноважень та виконання постачальником зобов`язання з фактичної поставки продукції покупцю. Покупець не має права не сплачувати за поставлений постачальником товар та відмовитися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь покупця.

Згідно п. 6.1 договору, ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях, визначається по кожній партії окремо і вказується в видаткових накладних. Вартість тари, упакування та маркування продукції внесене в її ціну.

Положеннями п. 6.2 договору визначено, що загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором та визначається на підставі накладних оформлених за період дії даного договору.

Умовами п. 6.6 договору встановлено, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється шляхом сплати покупцем 100 % вартості партії продукції протягом 14 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Положеннями п. 9.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін. Цей договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодна зі сторін не заявить письмово про свій намір розірвати або змінити цей договір.

У додатку №1 до договору сторонами визначено осіб, які уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності та завіряти підписом накладні та супровідні документи від імені покупця.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №О5746 від 07.11.2019 року позивачем 18.11.2019 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 35344,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1380330 від 18.11.2019 року.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків за листопад 2019 року, який підписаний відповідачем без заперечень із зазначенням залишку несплаченого товару у розмірі 35344,30 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у спірній сумі, як і не спростовано наявності заборгованості у розмірі 35344,30 грн. за договором №О5746 від 07.11.2019р.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу поставки товару.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №О5746 від 07.11.2019 року, а саме за фактично отриманий товар за накладною №1380330 від 18.11.2019р. не розрахувався у визначений договором строк, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 35344,30 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Таіс-Дістрибьюшн" в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №О5746 від 07.11.2019 року у розмірі 35344,30 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

За умовами п. 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору покупець сплачує на користь постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 7.3 договору, незалежно від застосування постачальником п.7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше, ніж 21 календарних днів покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3263,32 грн. нарахованої по 03.12.2019 року по 22.04.2020р. та штрафу у розмірі 3534,43 грн., вважає їх вірними та обґрунтованими.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 411,61 грн. нарахованих по 22.04.2020 року та інфляційних у розмірі 175,73 грн. нарахованих з грудня 2019 року по березень 2020 року (включно), суд вважає їх вірними та такими, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Таіс-Дістрибьюшн" та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 35344,30 грн., пені у розмірі 3263,32 грн., штрафу у розмірі 3534,43 грн., 3% річних у розмірі 411,61 грн. та інфляційних у розмірі 175,73 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Случанської Катерини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ід. код НОМЕР_1 ; 1990 року народження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Таіс-Дістрибьюшн" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 38351958) 35344/тридцять п`ять тисяч триста сорок чотири/ грн. 30 коп. основного боргу, 3263/три тисячі двісті шістдесят три/грн. 32 коп. пені, 3534/три тисячі п`ятсот тридцять чотири/грн. 43 коп. штрафу, 411/чотириста одинадцять/грн. 61 коп. 3% річних, 175/сто сімдесят п`ять/грн. 73 коп. інфляційних та 2102/дві тисячі сто дві/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 10 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська