Рішення № 90881497, 06.08.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Справа № 915/638/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2А; ідентифікаційний код 25878206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722)

про: стягнення 21142,18 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Апполонов В.С., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: Стасюк О.Д., за довіреністю,

Суть спору:

08.05.2020 Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1318/юр-06 від 06.05.2020 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» 21142,18 грн, у тому числі:

- за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-1592 від 04.08.2017 – 17235,89 грн заборгованості з орендної плати за серпень 2019 – березень 2020 років; 1197,30 грн пені; 322,47 грн штрафу; 163,28 грн інфляційних втрат; 150,43 грн трьох процентів річних;

- за договором про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг та витрат на сплату податку на землю від 21.09.2017 № 6 – 1781,76 грн заборгованості з відшкодування витрат по сплаті податку на землю за серпень 2019 – березень 2020 років; 185,94 грн пені; 75,75 грн штрафу; 14,08 грн інфляційних втрат; 15,28 грн трьох процентів річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов Договору № РОФ-1592 від 04.08.2017 оренди державного нерухомого майна з додатками до нього; претензії № 879/ЮР-06 від 24.03.2020; акту звіряння взаємних розрахунків з ТОВ «В.В.Б.» за період з 01.07.17 по 30.09.17; банківської (заключної) виписки за період з 13.08.2019 по 13.08.2019; рахунки-фактури (16 шт.); умов Договору № 6 від 21.09.2017 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг та витрат на сплату податку на землю з додатковою угодою до нього; платіжних доручень (про сплату податку на землю); претензії № 1131/ЮР-06 від 15.04.2020; застосування норм статті 23, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 15, 16, 525, 526, 549, 625, 626-629, 631, 632, 636 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач на претензії не відповідає, нараховані кошти за договором не сплачує, водночас обов`язок сплати визнає та жодним чином не заперечує, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 29.05.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 30 червня 2020 року о 10:30; для правильного та всебічного розгляду даної справи залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; викладено вимоги до позивача (щодо надання суду копії статуту установи та направлення третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами) та встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

09.06.2020 до суду від позивача надійшов лист № 1727/Юр-06 від 09.06.2020 на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 розгляд справи № 915/638/20 було відкладено на 06 серпня 2020 року о 09:30.

06.07.2020 до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшли письмові пояснення № 10-07-02412 від 23.06.2020, в яких заявник, зокрема, зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення належної йому за Договором частини орендної плати з відповідача ґрунтуються на умовах п.п. 3.6, 3.7, 3.8, 9.1 Договору, ст. 636 ЦК України, а також підтверджуються актом звіряння взаємних розрахунків, ви визнанням відповідачем факту порушення зобов`язання, що спричинило виникнення боргу. При цьому, Регіональне відділення за відсутності бухгалтерських даних, не має можливості підтвердити чи спростувати твердження позивача щодо розміру боргу та штрафних санкцій, а також наявності боргу по компенсації витрат понесених позивачем за договором, укладеним без участі Регіонального управління.

Крім того заявник пропонував замінити у справі №915/638/20 Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області, його правонаступником Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській і Миколаївській областях.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Як уже було наведено вище, ухвалою суду від 29.05.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву. Копія вказаної ухвали направлена на адресу місцезнаходження відповідача була 15.06.2020 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140530669).

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2020 у справі № 915/638/20 є 15.06.2020. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву мав тривати до 30.06.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з подальшими змінами і доповненнями) з 22 травня 2020 р. до 31 липня р. на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19)» (далі – Закон № 540-ІХ), яким розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Крім того, відповідач з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань по справі не звертався, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляв.

06.08.2020 в судове засідання з`явилися представники позивача та третьої особи, які підтвердили актуальність правових позицій учасників справи, викладених в заявах по суті спору.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 у справі № 915/638/20 направлена на адресу місцезнаходження відповідача 14.07.2020 була повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140867205).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 у справі № 915/638/20 є 14.07.2020.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, оскільки відповідач повідомлявся за юридичною адресою про час та місце розгляду справи, однак не отримував копії судових ухвал, при цьому жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, до суду не подавав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та доходить висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.08.2020 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 06.08.2020 представник позивача доповів предмет та підстави заявленого позову. Додатково зазначив, що в тексті (мотивувальній частині) позовної заяви наявна друкарська помилка при зазначенні суми заборгованості відповідача з орендної плати, а саме вказано 15035,19 грн, замість вірного 17235,89 грн. При цьому прохальна (резолютивна) частина позову викладена вірно. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи також підтримав позовні вимоги.

Крім наведеного, в засіданні судом було вирішено питання про здійснення процесуального правонаступництва третьої особи у справі № 915/638/20, шляхом залучення до участі у справі правонаступника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 06.08.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, суд –

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2017 рому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» був укладений Договір № РОФ-1592 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Галини Петрової буд.2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (далі – Договір оренди № РОФ-1592), відповідно до предмету якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавець, передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.», як орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 319,8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі (реєстровий №25878206.1.ААААЛГ090) (далі – Майно) згідно з планом розміщення орендованого Майна (додаток №1 до договору оренди), розташоване за адресою: вул. Галини Петрової, 2-А (два літера А), м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (далі – Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.05.2017 року і становить за незалежною оцінкою 1176490,00 грн (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- нерухоме майно належить Державі в особі Державного агентства автомобільних доріг України в оперативному управлінні Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на підставі Свідоцтва про право власності на нежитловий будинок, виданого 16.01.2001 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, на нерухоме майно, Витяг №82078264 про реєстрацію права власності від 09.03.2017 року, номер запису про право власності: 19090965, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1176843948101. Право оперативного управління зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право: 19091171 (п. 1.2);

- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2017) 5976,57 грн (п. 3.1);

- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний; місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною Службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3);

- орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та Балансоутримувачу (п. 3.6);

- орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8);

- орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладанні договору оренди) (п. 5.3);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України (п. 9.1);

- спори, які виникають за цим Договором або у зв`язку з ним, не вирішені;шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п. 9.3);

- цей Договір укладено строком на 5 років, та діє з 04 серпня 2017 року по 04 серпня 2022 року включно (п. 10.1).

Договір підписано та скріплено печатками орендаря і орендодавця.

Крім того, 21 вересня 2017 року між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області, як Балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.», як орендарем, був укладений Договір № 6 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг та витрат на сплату податку на землю (далі – Договір про відшкодування витрат № 6), відповідно до предмету якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію нежитлових приміщень, що знаходяться в адміністративній будівлі (реєстровий №25878206.1.АААЛГ090), яка розташована за адресою: 54029, м.Миколаїв, вул.Г.Петрової, 2А (надалі за текстом – будівля), а Орендар бере участь у відшкодуванні витрат Балансоутримувача пропорційно до займаної ним на підставі Договору №РОФ-1592 від 04.08.2017 площі та кількості працівників (користувачів), якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Відповідно до п. 3.1 наведеного Договору орендар зобов`язаний у п`ятнадцятиденний термін після закінчення розрахункового місяця сплатити рахунки, пред`явлені Балансоутримувачем.

Згідно з п. 3.2 Договору про відшкодування витрат № 6 у випадку прострочення сплати пред`явлених рахунків, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

З п. 4.1 Договору про відшкодування витрат № 6 вбачається, що Договір діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № РОФ-1592 від 04.08.2017р. Зміни та доповнення до договору вносяться за взаємною згодою та оформляються додатковими угодами до Договору (

За змістом п. 5.1 Договору про відшкодування витрат № 6 сторони прийшли до згоди розподілили витрати на утримання, відшкодування комунальних послуг, податку на землю, пов`язаних з орендою нежитлового приміщення площею 319,8 м2 на підставі договору №РОФ-1592 від 04.08.2017 (надалі за текстом – орендоване приміщення), що використовуються орендарем у будівлі, яка розташована за адресою: 54029, м. Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2а (надалі за текстом – будівля), наступним чином:

- водопостачання – відшкодування не здійснюється в зв`язку з відсутністю водопостачання в орендованому приміщенні та обов`язком орендаря самостійно організувати в установленому законодавством порядку підключення водопостачання з оформленням договірних відносин з: водопостачальною організацією (п. 5.1.1);

- спожита електроенергія – відшкодування витрат не здійснюється в зв`язку з відсутністю електропостачання в орендованому приміщенні та обов`язком орендаря самостійно організувати в установленому законодавством порядку підключення електропостачання з оформленням договірних відносин з електропостачальною організацією (п. 5.1.2);

- теплова енергія – відшкодування витрат не здійснюється в зв`язку з відсутністю в орендованому приміщенні приладів опалення та обов`язком орендаря самостійно організувати в установленому законодавством порядку встановлення приладів опалення з оформленням договірних відносин з теплопостачальною організацією (п. 5.1.3);

- вивіз твердих побутових відходів – відшкодування витрат не здійснюється в зв`язку з обов`язком орендаря організувати вивіз твердих побутових відходів самостійно (п. 5.1.4);

- податок на землю – відшкодовується відповідно до займаної площі: загальна площа будівлі – 3511,7 м2; загальна площа орендованого приміщення – 319,8 м2; розмір відшкодування орендарем – 9,1 % (п. 5.1.5);

- відшкодування витрат на охорону будинку – орендар відшкодовує витрати згідно витрат на охорону будівлі відповідно до займаної площі: загальна площа будівлі – 3511,7 м2; загальна площа орендованого приміщення – 319,8 м2; розмір відшкодування орендарем – 9,1 % (п. 5.1.6);

- відшкодування витрат збору за користування водою – орендар сплачує збір за користування водою до бюджету у визначеному ст. 255 Податкового кодексу України самостійно (п. 5.1.7).

Договір підписано та скріплено печатками орендаря і балансоутримувача.

У подальшому, Додатковою угодою № 1 від 29.09.2017 сторони погодили виключити з тексту Договору про відшкодування витрат № 6 п.п. 5.1.6 п. 5.1 наступного змісту: «відшкодування витрат на охорону будинку – орендар відшкодовує витрати згідно витрат на охорону будівлі відповідно до займаної площі: загальна площа будівлі – 3511,7 м2; загальна площа орендованого приміщення – 319,8 м2; розмір відшкодування орендарем – 9,1 %».

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат по сплаті податку на землю, а також пені, штрафу, інфляційних втрат, трьох процентів річних у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами договорами.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № РОФ-1592 від 04.08.2017 оренди державного нерухомого майна з додатками до нього;

- претензія № 879/ЮР-06 від 24.03.2020;

- акт звіряння взаємних розрахунків з ТОВ «В.В.Б.» за період з 01.07.17 по 30.09.17;

- банківська (заключна) виписка за період з 13.08.2019 по 13.08.2019;

- рахунки фактури (16 шт.);

- Договір № 6 від 21.09.2017 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг та витрат на сплату податку на землю з додатковою угодою до нього;

- претензія № 1131/ЮР-06 від 15.04.2020;

- платіжні доручення (8 шт.) про сплату податку на землю.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про оренду, зокрема Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до змісту ч.ч. 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч.ч. 1 та 4 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до приписів ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Матеріали справи свідчать про таке.

1) На виконання умов Договору оренди № РОФ-1592 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.», як орендарем, 04.08.2017 оформлено, підписано та скріплено печатками обох сторін Акт приймання-передачі, з якого вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 319.8 кв.м. цокольного та першого поверхів адміністративної будівлі, розташоване за адресою: вул. Галини Петрової. 2-А, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.05.2017 року і становить за незалежною оцінкою 1176490 грн.

У подальшому балансоутримувач – позивач виставляв відповідачу для оплати рахунки-фактури щодо орендної плати (за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року) на загальну суму 17235,89 грн:

- № СФ-085 від 30.08.2019 на суму 2124,65 грн;

- № СФ-095 від 30.09.2019 на суму 2138,33 грн;

- № СФ-105 від 31.10.2019 на суму 2153,90 грн;

- № СФ-116 від 30.11.2019 на суму 2156,05 грн;

- № СФ-126 від 31.12.2019 на суму 2151,74 грн;

- № СФ-001 від 31.01.2020 на суму 2156,04 грн;

- № СФ-013 від 28.02.2020 на суму 2153,88 грн;

- № СФ-026 від 31.03.2020 на суму 2248,35 грн.

Суд відмічає, що наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків до уваги не приймається, оскільки вказаний документ не стосується спірного періоду, за який заявлено до стягнення орендну плату.

За даними позивача, відповідач орендних платежів за вказаний період не здійснював.

2) На виконання умов Договору про відшкодування витрат № 6 позивач виставляв відповідачу для оплати рахунки-фактури щодо відшкодування витрат по сплаті податку на землю (за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року) на загальну суму 1781,76 грн:

- № СФ-084 від 30.08.2019 на суму 216,45 грн;

- № СФ-094 від 30.09.2019 на суму 216,45 грн;

- № СФ-104 від 31.10.2019 на суму 216,45 грн;

- № СФ-115 від 30.11.2019 на суму 216,45 грн;

- № СФ-125 від 31.12.2019 на суму 216,45 грн;

- № СФ-002 від 31.01.2020 на суму 233,17 грн;

- № СФ-012 від 28.02.2020 на суму 233,17 грн;

- № СФ-028 від 31.03.2020 на суму 233,17 грн.

Понесення позивачем витрат по сплаті податку на землю підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 40-47).

За даними позивача, відповідач оплат за виставленими рахунками не здійснював.

З метою досудового врегулювання спору, позивач двічі звертався до відповідача з претензіями № 879/ЮР-06 від 24.03.2020 та № 1131/ЮР-06 від 15.04.2020, в яких вимагав сплатити заборгованість з орендної плати за Договором № РОФ-1592 від 04.08.2017 та відшкодування витрат на сплату податку за землю за Договором № 6 від 21.09.2017.

Відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» на вказані претензії в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором оренди закон покладає на орендаря.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору оренди № РОФ-1592 та Договору про відшкодування витрат № 6 в частині повноти та своєчасності розрахунків з балансоутримувачем (позивачем), в зв`язку з чим останній цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості за Договором оренди № РОФ-1592 та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 17235,89 грн зазначено вірно.

Також судом перевірено розрахунок основної заборгованості за Договором про відшкодування витрат № 6 та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 1781,76 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені повністю та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

1. За Договором оренди № РОФ-1592:

а) пеню за прострочення орендної плати в загальному розмірі 1197,30 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року за період з 16.09.2019 по 15.03.2020 на суму 298,21 грн;

- за вересень 2019 року за період з 16.10.2019 по 15.04.2020 на суму 278,56 грн;

- за жовтень 2019 року за період з 16.11.2019 по 15.04.2020 на суму 222,62 грн;

- за листопад 2019 року за період з 16.12.2019 по 15.04.2020 на суму 168,49 грн;

- за грудень 2019 року за період з 16.01.2020 по 15.04.2020 на суму 118,70 грн;

- за січень 2020 року за період з 16.02.2020 по 15.04.2020 на суму 74,12 грн;

- за лютий 2020 року за період з 16.03.2020 по 15.04.2020 на суму 36,60 грн.

б) штраф за прострочення орендної плати в загальному розмірі 322,47 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року на суму 63,87 грн;

- за вересень 2019 року на суму 64,31 грн;

- за жовтень 2019 року на суму 64,76 грн;

- за листопад 2019 року на суму 64,83 грн;

- за грудень 2019 року на суму 64,70 грн.

в) інфляційні втрати за прострочення орендної плати на загальну суму 163,28 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року на суму 42,58 грн;

- за вересень 2019 року на суму 27,87 грн;

- за жовтень 2019 року на суму 12,95 грн;

- за листопад 2019 року на суму 10,80 грн;

- за грудень 2019 року на суму 15,10 грн;

- за січень 2020 року на суму 10,80 грн;

- за лютий 2020 року на суму 17,24 грн.

г) 3 % річних за прострочення орендної плати в загальному розмірі 150,43 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року за період з 16.09.2019 по 15.04.2020 на суму 37,27 грн;

- за вересень 2019 року за період з 16.10.2019 по 15.04.2020 на суму 32,24 грн;

- за жовтень 2019 року за період з 16.11.2019 по 15.04.2020 на суму 26,97 грн;

- за листопад 2019 року за період з 16.12.2019 по 15.04.2020 на суму 21,67 грн;

- за грудень 2019 року за період з 16.01.2020 по 15.04.2020 на суму 16,13 грн;

- за січень 2020 року за період з 16.02.2020 по 15.04.2020 на суму 10,66 грн;

- за лютий 2020 року за період з 16.03.2020 по 15.04.2020 на суму 5,49 грн.

2. За Договором про відшкодування витрат № 6:

а) пеню за прострочення відшкодування витрат по сплаті податку за землю в загальному розмірі 185,94 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року за період з 16.09.2019 по 15.03.2020 на суму 46,10 грн;

- за вересень 2019 року за період з 16.10.2019 по 15.04.2020 на суму 39,61 грн;

- за жовтень 2019 року за період з 16.11.2019 по 15.04.2020 на суму 32,90 грн;

- за листопад 2019 року за період з 16.12.2019 по 15.04.2020 на суму 26,41 грн;

- за грудень 2019 року за період з 16.01.2020 по 15.04.2020 на суму 19,17 грн;

- за січень 2020 року за період з 16.02.2020 по 15.04.2020 на суму 13,99 грн;

- за лютий 2020 року за період з 16.03.2020 по 15.04.2020 на суму 7,23 грн.

б) штраф за прострочення відшкодування витрат по сплаті податку за землю в загальному розмірі 75,75 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року на суму 15,15 грн;

- за вересень 2019 року на суму 15,15 грн;

- за жовтень 2019 року на суму 15,15 грн;

- за листопад 2019 року на суму 15,15 грн;

- за грудень 2019 року на суму 15,15 грн.

в) інфляційні втрати за прострочення відшкодування витрат по сплаті податку за землю на загальну суму 14,08 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року на суму 4,33 грн;

- за вересень 2019 року на суму 2,81 грн;

- за жовтень 2019 року на суму 1,30 грн;

- за листопад 2019 року на суму 1,08 грн;

- за грудень 2019 року на суму 1,52 грн;

- за січень 2020 року на суму 1,17 грн;

- за лютий 2020 року на суму 1,87 грн.

г) 3 % річних за прострочення відшкодування витрат по сплаті податку за землю в загальному розмірі 15,28 грн, у тому числі:

- за серпень 2019 року за період з 16.09.2019 по 15.04.2020 на суму 3,79 грн;

- за вересень 2019 року за період з 16.10.2019 по 15.04.2020 на суму 3,26 грн;

- за жовтень 2019 року за період з 16.11.2019 по 15.04.2020 на суму 2,70 грн;

- за листопад 2019 року за період з 16.12.2019 по 15.04.2020 на суму 2,17 грн;

- за грудень 2019 року за період з 16.01.2020 по 15.04.2020 на суму 1,62 грн;

- за січень 2020 року за період з 16.02.2020 по 15.04.2020 на суму 1,15 грн;

- за лютий 2020 року за період з 16.03.2020 по 15.04.2020 на суму 0,59 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок штрафу, заявленого позивачем до стягнення, за обома договорами та встановлено, що відповідні нарахування проведено вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розрахунок пені за Договором про відшкодування витрат № 6 позивачем також здійснено вірно, що також свідчить про обґрунтованість заявлених вимог в означеній частині.

Водночас, перевіривши розрахунок пені за Договором оренди № РОФ-1592 суд встановив, що при нарахуванні пені у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік є високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені Договором оренди № РОФ-1592 за період визначений позивачем є 1193,68 грн, у тому числі: за серпень 2019 року – 297,93 грн; за вересень 2019 року – 278,18 грн; за жовтень 2019 року – 220,68 грн; за листопад 2019 року – 168,10 грн; за грудень 2019 року – 118,38 грн; за січень 2020 року – 73,91 грн; за лютий 2020 року – 35,60 грн.

З огляду на вказане, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені за Договором оренди № РОФ-1592 в сумі 3,62 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування 3 % річних в розмірі, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок, оскільки у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік є високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою відповідних нарахувань за період визначений позивачем є:

- за Договором оренди № РОФ-1592 – 150,01 грн, у тому числі: за серпень 2019 року – 37,21 грн; за вересень 2019 року – 32,19 грн; за жовтень 2019 року – 26,91 грн; за листопад 2019 року – 21,61 грн; за грудень 2019 року – 16,08 грн; за січень 2020 року – 10,63 грн; за лютий 2020 року – 5,47 грн;

- за Договором про відшкодування витрат № 6 – 15,25 грн, у тому числі: за серпень 2019 року – 3,78 грн; за вересень 2019 року – 3,25 грн; за жовтень 2019 року – 2,70 грн; за листопад 2019 року – 2,17 грн; за грудень 2019 року – 1,61 грн; за січень 2020 року – 1,15 грн; за лютий 2020 року – 0,59 грн.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних за Договором оренди № РОФ-1592 на суму 0,42 грн та за Договором про відшкодування витрат № 6 на суму 0,03 грн.

Позивачем, також, нараховано відповідачу інфляційні втрати.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат за Договором оренди № РОФ-1592 та дійшов висновку, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок, в частині визначенні сукупного індексу інфляції та нарахувань за відповідні періоди. Крім того, судом встановлено, що позивач, здійснюючи нарахування інфляційних втрат за 7 періодів прострочення сплати орендної плати, при визначенні загальної суми інфляційних витрат за Договором оренди № РОФ-1592 включив до арифметичного розрахунку даної суми ще дві складові (« 15,08» та « 10,86») щодо яких відсутні пояснення в тексті позовної заяви.

Судом за допомогою програми Законодавство здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за Договором оренди № РОФ-1592 за період визначений позивачем та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахувань є 137,45 грн, у тому числі: за серпень 2019 року – 42,81 грн; за вересень 2019 року – 27,91 грн; за жовтень 2019 року – 12,90 грн; за листопад 2019 року – 10,74 грн; за грудень 2019 року – 15,07 грн; за січень 2020 року – 10,75 грн; за лютий 2020 року – 17,24 грн.

Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за Договором про відшкодування витрат № 6 та встановлено, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок, в частині визначенні сукупного індексу інфляції та нарахувань за відповідні періоди, разом із тим, загальна сума інфляційних втрат за Договором про відшкодування витрат № 6 заявлена до стягнення в розмірі 14,08 грн позивачем визначена вірно.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат за Договором оренди № РОФ-1592 на суму 25,83 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2099,06 грн ((21112,28 / 21142,18) * 100 %= 99,86 %; 98,96 % * 2102,00 = 2099,06) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990) на користь Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2А; ідентифікаційний код 25878206) заборгованість в сумі 21112,28 грн, у тому числі:

- за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-1592 від 04.08.2017 – 17235,89 грн заборгованості з орендної плати; 1193,68 грн пені; 322,47 грн штрафу; 137,45 грн інфляційних втрат; 150,01 грн трьох процентів річних,

- за договором про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг та витрат на сплату податку на землю від 21.09.2017 № 6 – 1781,76 грн заборгованості з відшкодування витрат по сплаті податку на землю; 185,94 грн пені; 75,75 грн штрафу; 14,08 грн інфляційних втрат; 15,25 грн трьох процентів річних,

а також 2099,06 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача: за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-1592 від 04.08.2017 – 3,62 грн пені; 25,83 грн інфляційних втрат; 0,42 грн трьох процентів річних; за договором про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг та витрат на сплату податку на землю від 21.09.2017 № 6 – 0,03 грн трьох процентів річних відмовити позивачу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, буд. 2А; ідентифікаційний код 25878206);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Т.Б.» (54028, м. Миколаїв, вул. 1 Лінія, буд. 34-А, кв. 68; ідентифікаційний код 41037990);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722).

Повне рішення складено та підписано судом 11.08.2020.

Суддя О.Г. Смородінова