Рішення № 90881139, 10.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/4794/20Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (65014, м.Одеса, пр.Маршала Жукова, 103, код ЄДРПОУ 40077896)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЯ ТРЕЙД" (03040, м.Київ, вул. Васильківська буд.1 корп.2-6, оф.207/2, код ЄДРПОУ 36424505)

про стягнення 105 928,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЯ ТРЕЙД" про стягнення 22 922,24 грн інфляційних втрат, 9334,92 грн 3% річних, 73 671,10 грн пені за прострочення виконання зобов`язання за надані послуги по договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017, які не були розглянуті по суті при винесенні рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 910/18276/19.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав, у т.ч. строк для подання відповідачем заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 13.04.2020 позивач отримав - 04.05.2020.

Відповідач заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надав, ухвала суду від 13.04.2020 була надіслана відповідачу на дві адреси: 03040, м.Київ, вул. Васильківська буд.1 корп.2-6, оф.207/2 (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та 02002, м.Київ, вул. Сверстюка, буд. 11-Б (відповідно до реквізитів товариства у договорі перевезення № ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017) та повернені із зазначенням причин повернення «адресат відсутній», «вибули» відповідно.

19.06.2020 відповідач подав до суду заперечення проти позовних вимог, в яких учасник справи зазначив, що заявлені вимоги не визнає, вважає їх зловживанням позивачем процесуальними правами враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 910/18276/19 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" про стягнення заборгованості по договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017, з цих підстав відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги позивача та закрити провадження у справі. Вказані заперечення суд розцінює за їх змістом в якості поданих клопотань.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у запереченнях проти позовних вимог про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю підстав.

Частиною 1 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Подання позивачем позову з іншим предметом позовних вимог у даній справі не є зловживанням процесуальними правами за наявністю рішення у справі № 910/1824/19 з аналогічних підстав. Також відповідачем не доведено підстав для закриття провадження у даній справі в розумінні ст. 231 ГПК України.

Судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020 р.

17.07.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд зазначає, що визначений 20-денний строк для вчинення учасниками процесуальних дій щодо продовження процесуальних строків у зв`язку із карантином, є таким, що сплинув 07.08.2020.

Жодних пояснень, клопотань від позивача та відповідача, у т.ч. щодо неможливості реалізації процесуальних прав через запровадження карантину, продовження процесуальних строків, до суду не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс", як перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд", як замовником, укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1 якого перевізник надає послуги автомобільних перевезень, які включають: надання транспортного засобу, організацію і здійснення доставки ввіреного замовником вантажу вказаного в додатках (договорах-заявках) до цього договору, в пункт призначення і видає вантаж уповноваженій отримати вантаж особі замовника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами підписано акт надання послуг №20677 від 22.10.2018 на загальну суму в розмірі 492336,80 грн.

Відповідачем здійснив часткову оплату за надані послуги на загальну суму 300000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: 26.04.2019 у сумі 100 000,00 грн, 31.05.2019 у сумі 100 000,00 грн, 27.06.2019 у сумі 100 000,00 грн, 21.12.2019 у сумі 50 000,00 грн.

Листом №16/1 від 16.09.2019 року відповідач зазначив, що має кредиторську заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" у розмірі 192 336,80 грн. проте, у зв`язку з об`єктивними обставинами товариство не може здійснити негайне погашення всієї суми заборгованості та, зобов`язується оплатити всю суму заборговані до 30 листопада 2019 року.

10.12.2019 року позивачем направлено відповідачу вимогу №1 про сплату суми основного боргу та пені в якій керуючись ч.1 статті 534 ЦК України щодо зарахування сплачених відповідачем кошів в рахунок погашення штрафних санкцій, просив сплатити суму боргу у розмірі 290 497,14 грн.

12.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом №2-12/19 від 12.12.2019 року в якому зазначено, що у зв`язку із виявленням описки у вимозі №1 від 10.12.2019р., повторно її направлено. Просив невідкладно сплатити суму боргу в розмірі 290 497,14 грн. згідно вимоги №1 від 10.12.2019 року та повідомлено, що після пред`явлення вимоги №1 від 10.12.2019р. чинною та остаточною позицією ТОВ «Тентавтотранс» є саме вимога №1 від 10.12.2019р., відтак усе попереднє листування та пропозиція з нашого боку щодо стану взаєморозрахунків просимо вважати відкликаними та такими, що є не чинними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про стягнення 290661,94 грн, з яких: 286610,14 грн основного боргу, 4051,80 грн 3% річних за неналежне виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/18276/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.04.2020), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" основний борг в сумі 142336,80 грн, три проценти річних в розмірі 2734,87 грн за період з 28.06.2019 по 17.12.2019 та судовий збір у розмірі 2905,03 грн. Закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом у справі № 910/4794/20 позивач зазначає, що суд у справі № 910/18276/19 зазначив, що не розглядав по суті питання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" нарахованої пені, відсотків за інші періоди та втрат від інфляції за прострочення грошового зобов`язання, що дає право на нарахування та пред`явлення позовних вимог до товариства про стягнення за загальний строк прострочення зобов`язання з 21.11.2018 (перший день прострочення оплати вартості робіт у сумі 492336,80 грн по акту № 20677 від 22.10.2018) по 30.03.2020 (день звернення до суду з позовом у даній справі № 910/4794/20) за виключенням періоду з 28.06.2019 по 17.12.2019, за який судом у справі № 910/18276/19 вже розглянуто та стягнуто 3%).

Згідно розрахунку позивача, за прострочення виконання зобов`язання з оплати заборгованості у розмірі 492336,80 грн у бік зменшення з урахуванням часткових оплат до суми 142 336,80 грн за період з 21.11.2018 по 30.03.2020, за виключенням періоду з 28.06.2019 по 17.12.2019 (173 дні) нараховано: 22 922,24 грн інфляційних втрат, 9334,92 грн 3% річних, 73 671,10 грн пені.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за порушення термінів оплати, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 10% від вартості наданих і не оплачених послуг.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

У наведено позивачем у даній справі розрахунку заявлених вимог позивач зазначає про наявність підстав та просить задовольнити позовні вимоги щодо стягнення:

- 22 922,24 грн інфляційних втрат, а саме: 21 024,12 грн за період грудень 2018-квітень 2019, нарахованих на суму 492 336,80 грн боргу, 2746,36 грн за травень 2019, нарахованих на суму 392 336,80 грн боргу, 756,63 грн за період липень -грудень 2019, нарахованих на суму 193 093,43 грн боргу, та враховуючи від`ємні індекси інфляції у червні 2019, січень-лютий 2020.

- 9334,92 грн 3% річних, а саме: 6312,70 грн за період з 21.11.2018 по 25.04.2019, нарахованих на суму 492 336,80 грн боргу, 1128,64 грн за період з 26.04.2019 по 30.05.2019, нарахованих на суму 392 336,80 грн боргу, 648,75 грн за період з 31.05.2019 по 26.06.2019 на суму 292 336,80 грн боргу, 63,24 грн за період з 27.06.2019 по 20.12.2019 за період 27.06.2019, 18.12.2019-20.12.2019, нарахованих на суму 192 336,80 грн боргу, 1 181,59 грн, за період з 21.12.2019 по 30.03.2020, нарахованих на суму 142 336,80 грн боргу;

- 73 671,10 грн пені, нарахованої спадаючим підсумком з урахуванням часткових оплат за період з 30.03.2019 по 30.03.2020.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ці вимоги не були розглянуті у рішенні суду № 910/18276/19.

Проте, судом з наданих матеріалів встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 910/18276/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про стягнення заборгованості 290 661,94 грн. заборгованості по договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017, а саме: 286 610,14 грн. основного боргу та 4 051,80 грн. 3% річних задоволено частково, присуджено до стягнення основний борг в сумі 142 336,80 грн, три проценти річних в розмірі 2734,87 грн за період з 28.06.2019 по 17.12.2019 , закрито провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідно до змісту рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі № 910/18276/19, яке набрало законної сили 07.07.2020 судом встановлено, що:

- «у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 4 051,80 грн. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 286 610,14 грн. за період з 28.06.2019 року по 17.12.2019 року; проте, судом встановлено на момент звернення до суду та з 28.06.2019 року після часткової оплати в розмірі 100 000,00 грн. - 27.06.2019 року (платіжне доручення №720519865 від 27.06.2019 року) основний борг відповідача становить 192 336,80 грн. Таким чином, за перерахунком суду три проценти річних становлять 2 734,87 грн. та підлягають задоволенню. В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 1 316,93 грн. відмовити.

- судом враховано, що в тексті позовної заяви позивачем нараховано: пеню (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 49 233,60 грн.), 3% річних (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 6 353,00 грн., з 27.04.2019-31.05.2019 в розмірі 1 331,00 грн., з 01.06.2019 - 27.06.2019 в розмірі 1 017,00 грн.), індекс інфляції (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 28 211,13 грн., з 27.04.2019-31.05.2019 в розмірі 8 127,61 грн.), які як зазначено позивачем враховуючи ч. 1 статті 534 ЦК України були оплачені відповідачем. Оскільки, вищезазначені нарахування позивач не просить стягнути з відповідача та суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому вони не підлягають розгляду судом.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, щодо заявлених до стягнення 22 922,24 грн інфляційних втрат, суд зазначає, що вказані вимоги за заявлений період прострочення з 20.11.2018-26.04.2019, з 27.04.2019 по 31.05.2019 судом не задовольняються в силу ст. 75 ГПК України за преюдиціальністю факту їх погашення в порядку черговості, як зазначено самим позивачем, враховуючи здійснення часткових оплат відповідачем у червні 2019, грудні 2019, за вказані місяці, індекс інфляції при здійсненні розрахунку не враховується.

Таким чином здійснивши перевірку заявлених вимог та власний розрахунок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за період липень-листопад 2019, січень-лютий 2020 у сумі 1000,50 грн., враховуючи від`ємний індекс інфляції у січні-лютому 2020.

Вимоги позивача про стягнення 9334,92 грн 3% річних за період з 21.11.2018 по 30.03.2020 судом задовольняються у сумі 1226,14 грн 3% річних, а саме: за період з 18.12.2019 по 20.12.2019 у сумі 47, 43 грн та за період з 21.12.2019 по 30.03.2019 у сумі 1178,71 грн, враховуючи, що за період з 20.11.2018-26.04.2019 з 27.04.2019-31.05.2019., з 01.06.2019 - 27.06.2019 в силу ст. 75 ГПК України за преюдиціальністю факту, ці вимоги є погашеними та задоволенню не підлягають.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо стягнення пені у сумі 73 671,10 грн пені, нарахованої за період з 30.03.2019 по 30.03.2020 суд також зазначає, що в частині стягнення пені за період з 30.03.2019-26.04.2019 суд відмовляє, оскільки вказані нарахування погашені в порядку черговості та оплачені відповідачем.

В частині стягнення пені за період з 27.04.2019 по 30.03.2020 суд зауважує, що як встановлено у рішенні суду у справі № 910/18276/19, та зазначено позивачем у позовній заяві строк оплати виконання зобов`язання по акту № 20677 від 22.10.2018 на загальну суму 492 336,80 грн є таким, що настав 20.11.2018, першим днем прострочення є 21.11.2018.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», роз`яснено: щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, позивач з урахування ч. 6 ст. 232 ГПК України має право на нарахування пені за період з 20.11.2018 по 20.05.2019, що ним і реалізовано.

Умовами укладеного між сторонами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДТ 220617/т-пос від 22.06.2017 не передбачено збільшення строку нарахування пені, тому вимоги позивача щодо стягнення пені поза межами шестимісячного строку, у даному випадку в частині стягнення пені за період з 27.04.2019 по 30.03.2020 є безпідставними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, обставин, з яким чинне законодавство пов`язує можливість його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, не довів.

Водночас судом надано правову оцінку доводам позивача та обґрунтуванням заявлених вимог на той факт, що у рішенні Господарського суду міста Києва 24.03.2020 у справі № 910/18276/19 заявлені вимоги за періоди їх нарахування не були розглянуті.

Проте, суд оцінює критично та відхиляє позицію позивача в частині періодів нарахування, щодо яких у вказаному судовому акті є чітке посилання, «в тексті позовної заяви позивачем нараховано: пеню (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 49 233,60 грн.), 3% річних (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 6 353,00 грн., з 27.04.2019-31.05.2019 в розмірі 1 331,00 грн., з 01.06.2019 - 27.06.2019 в розмірі 1 017,00 грн.), індекс інфляції (за період з 20.11.2018-26.04.2019 в розмірі 28 211,13 грн., з 27.04.2019-31.05.2019 в розмірі 8 127,61 грн.), які як зазначено позивачем враховуючи ч. 1 статті 534 ЦК України були оплачені відповідачем.», які судом не розглянуто зважаючи на положення ч. 14 ГПК України за відсутністю права судуа виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК про те, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" є доведеними та підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1000,50 грн., 3% річних у сумі 1226,14 грн. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОДІЯ ТРЕЙД" (03040, м.Київ, вул. Васильківська буд.1 корп.2-6, оф.207/2, код ЄДРПОУ 36424505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тентавтотранс" (65014, м.Одеса, пр.Маршала Жукова, 103, код ЄДРПОУ 40077896) 1000 (одну тисячу) грн. 50 коп інфляційних втрат, 1226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 14 коп 3% річних, 44 (сорок чотири) грн. 19 коп судового збору.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак