Рішення № 90880026, 30.07.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2020 р. Cправа № 902/241/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради

про стягнення заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги

учасники процесу:

представник позивача: Пономаренко Д.Ю., діє на підставі довіреності № 4958 від 16.12.2019,

представник відповідача: Дзигун О.Л., діє на підставі довіреності б/н від 02.01.2020.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 13.03.2020 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення на його користь з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради суму боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 760310,64 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/241/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

05.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та вважає, що вони не можуть бути задоволені судом, оскільки відшкодування пільг за надані послуги зв`язку не відносяться до зобов`язань органів місцевого самоврядування та територіальної громади міста.

Також, відповідач зазначає, що в міському бюджеті на 2019 рік, який затверджений рішеннями міської ради, видатки на надання пільг окремим категоріям громадян з послуг зв`язку, які фінансуються за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету, не заплановані. Отже, взяття Департаментом зобов`язань по оплаті пільгових послуг зв`язку у 2019 році суперечить чинному законодавству, а саме статті 23 Бюджетного кодексу відповідно до якої будь - які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Додатково відповідач зауважує, що надані позивачем до суду розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідного документу, оскільки не підписані головним бухгалтером, а саме 08-09/2019 начальником ФЕВ та 10-12/2019 спеціалістом з розрахунків МР. При цьому останній зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на момент підписання розрахунків вказані особи, були головним бухгалтером ПАТ "Укртелеком".

12.05.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті.

29.05.2020 від представника відповідача надійшли пояснення щодо виявлених розбіжностей за період з 08.2019 по 12.2019 в обсягах наданих послуг. Так, останній зазначає, що виявлені розбіжності повідомлялися ПАТ "Укртелеком" для їх усунення. При цьому надані списки пільговиків містили некоректно заповнену інформацію (відсутня пільгова категорія), що унеможливлювало проведення звірки. Окрім того, відповідач зазначає, що в результаті опрацювання наданих списків було виявлено, що перерахунки ПАТ "Укртелеком" по померлим та вибулим особам було проведено в наступних місяцях, але також виявлено пільговиків, яких знято з обліку в ЄДАРП управління соціального захисту населення (Правобережне) в зв`язку зі смертю, але по яким відсутній перерахунок в списках наступних місяців (розбіжність не усунена).

04.06.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив № 08-25 від 20.05.2020, в якій останній, з-поміж іншого зазначає, що Департамент соціальної політики Вінницької міської ради відповідає за зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких осіб. За вказаних обставин, у Відповідача наявний обов`язок відшкодувати надані позивачем послуги пільговим категоріям осіб (за законом) підтвердженого розміру відшкодувань.

Щодо твердження відповідача про відсутність у розрахунках підписів головного бухгалтера позивач зазначає, що такі твердження є необґрунтованими, оскільки всі розрахунки видатків на відшкодування витрат підписані уповноваженими на те особами (директором філії ПАТ "Укртелеком" та начальником фінансово-економічного відділу філії) та скріплені печаткою товариства.

Під час судового засідання, 16.07.2020, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про оголошення перерви в його проведенні до 30.07.2020, про що сторони повідомляються шляхом оформлення відповідних телефонограм.

30.07.2020 від представника позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення суми боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 214,29 грн, а також про повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору. Обґрунтовуючи дану заяву останній зазначає, що при розгляді справи в суді позивачем було виявлено пільговиків, яких знято з обліку в ЄДАРП в управлінні соціального захисту населення (Правобережне) в зв`язку із смертю. Окрім того, виявлено пильговика по якому некоректно заповнена інформація (відсутня пільгова категорія).

На визначену судом дату (30.07.2020) з`явилися представники обох сторін.

Під час судового засідання, 30.07.2020, представник позивача підтримав подану заяву про відмову від частини позовних вимог та просив суд закрити провадження у вказаній частині. На запитання суду представник відповідача зазначила, що не заперечує проти задоволення заяви позивача.

Так, при розгляді вказаної заяви представника позивача суд враховує наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлене право позивача на відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Як слідує з матеріалів справи, відмова позивача від позову в частині стягнення суми боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 214,29 грн не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

При цьому суд враховує, що заява про відмову від позову в частині позовних вимог підписана уповноваженим представником ПАТ "Укртелеком" - Пономаренком Денисом Юрійовичем, якій діє на підставі довіреності № 4956 від 16.12.2019..

За таких обставин відмова представника позивача від позову в частині стягнення боргу в розмірі 214,29 грн підлягає прийняттю господарським судом, а провадження у справі у вказаній частині - закриттю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що частиною 3 статті 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З огляду на викладене, предметом судового розгляду у справі №902/241/20 є вимога про стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради суму боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 760096,35 грн.

Під час судового засідання, 30.07.2020, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти позову заперечив.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представник сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем за період з 01 серпня 2019 по 31 грудня 2019 надано послуги зв`язку пільговим категоріям населення, що проживають на території м.Вінниця, на загальну суму 760942,35 грн. При цьому витрати позивача, пов`язані з виконанням зобов`язань по наданню послуг відповідачем відшкодовано лише частково, в розмірі 846,00 грн.

Таким чином, вартість невідшкодованих послуг становить 760096,35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (а.с. 13-196).

При цьому судом враховано зазначену позивачем обставину щодо виявлення пільговиків, яких знято з обліку в ЄДАРП в управлінні соціального захисту населення (правобережне) в зв`язку із смертю, а саме:

- ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - сума пільги нарахована ПАТ "Укртелеком" за серпень місяць 2019 -15,14 грн;

- ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - сума пільги нарахована ПАТ "Укртелеком" за серпень місяць 2019 - 1,08 гр;

- ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - сума пільги нарахована ПАТ "Укртелеком" за серпень місяць 2019 -13,00 грн;

- ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - сума пільги нарахована ПАТ "Укртелеком" за серпень місяць 2019- 17,32 грн.

Крім цього, позивачем також виключено з розрахунку за 5 місяців 2019 суму пільги нарахованої ПАТ "Укртелеком" в розмірі 167,75 грн відносно ОСОБА_5

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільговій основі в повному розмірі слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, враховує наступні приписи законодавства.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" №1280-ІV від 18.11.2003, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.

Позивач, як постачальник послуги зв`язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст.633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв`язку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Згідно п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як свідчать матеріали справи, у період з серпня по грудень 2019 року позивачем надані послуги зв`язку на пільгових умовах населенню м.Вінниця на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", а також Положенням про присвоєння звання "Почесний громадянин міста Вінниці", затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 29.05.2015 № 2150.

Споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг за формою № 2 - пільга, яка встановлена наказом Мінпраці №535 від 04.10.2007.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі Положення).

Відповідно до п. 1 Положення єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Згідно з п. 2 Положення до Реєстру вноситься така інформація, зокрема, про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 4 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.95 р. № 848, адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.

Пунктом 3 Положення визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Відповідно до пункту 10 Положення (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Як слідує з матеріалів справи позивачем виконувалися вимоги даного Положення та були надіслані на адресу відповідача розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма "2-пільга") за період серпень-грудень 2019 та акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям осіб (форма "3-пільга") за період з серпня 2019 по грудень 2019.

При цьому дослідивши зміст вказаних документів, зокрема розрахунків видатків на відшкодування витрат судом встановлено, що останні оформлені у спосіб визначений Інструкцією про порядок заповнення форми "2-пільга", затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007, а саме містять всю необхідну інформацію та підписи уповноважених на те осіб.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено позицію відповідача що розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язані з наданням пільг не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту відповідного документу.

Поряд з тим, згідно п.11 зазначеного Положення (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) відповідач зобов`язаний був щомісяця: звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, скласти реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; до 15 числа подавати фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

При цьому, відповідач не підписував акти звірки, не розглядав та не обробляв належним чином розрахунки, які надавалися позивачем.

Щодо наданих відповідачем скріншотів з електронної пошти (том 2 а.с.10-11) в якості направлення на адресу позивача інформації про виявлені розбіжності за період з 08.2019 по 12.2019 у розрахунках, які надавались ПАТ "Укртелеком" слід зазначити, що вказані роздруківки не дають можливість визначити зміст розбіжностей та співвіднести їх відносно наданих позивачем розрахунків.

Отже, на думку суду, не підписання відповідачем актів звіряння взаємних розрахунків, не звільняє останнього від обов`язку сплати заборгованості за надані позивачем послуги.

Таким чином, за період з 01 серпня по 31 грудня 2019 сума понесених позивачем витрат на надання телекомунікаційних послуг споживачем, які мають пільги у м.Вінниця становила 760942,35 грн. Суму витрат за визначений позивачем період підтверджено Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг. Разом з тим, як зазначалось раніше сума невідшкодованих витрат позивача становить 760096,35 грн.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Згідно п. 20-4 ч. 1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п.2 цієї постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг м.Вінниця є Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови та порядку, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п.8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню м.Вінниця послуг зв`язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій. Проте, в порушення вимог законодавства відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв`язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 760096,35 грн.

При цьому суд враховує, що як слідує з матеріалів справи (том 1 а.с.196), зокрема з банківських виписок, відповідач визнає наявність покладеного на нього обов`язку щодо сплати заборгованості, про що свідчить здійснені останнім платежі з наступними призначеннями: "Надання пільг Почесним громадянам міста Вінниці, згідно розрахунків за серпень 2019 - грудень 2019, згідно акту звірки б/н..".

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні пільги) в межах встановлених норм (розмірів).

Це свідчить про обов`язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення компенсувати надання телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню, що проживають на території м.Вінниця, виконавши взяте на себе зобов`язання. При цьому наявні альтернативні шляхи погашення заборгованості, окрім коштів державного бюджету, застосування яких входить до повноважень відповідача, як органу, на який покладено обов`язок реалізовувати державну соціальну політику в м.Вінниця.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.

Згідно з п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/291/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.

Так як позивач у справі не є бюджетною установою, тому відповідач не є суб`єктом владних повноважень, оскільки лише реалізує функціональний механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За таких обставин, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 760096,35 грн основної заборгованості є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі. Тоді як, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується клопотання позивача про повернення судового збору у зв`язку із відмовою від позову в частині стягнення 214,29 грн боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Положеннями частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" також визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 3 статті 201 Господарського процесуального кодексу України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Отже, вищевказаною нормою процесуального права чітко визначений момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим (аналогічний висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведено у постановах від 29.11.2018 у справі № 910/22824/17, від 05.12.2019 у справі № 911/3132/17).

Розгляд справи №902/241/20 по суті було розпочато 30.06.2020, що підтверджується протоколом судового засідання від 30.06.2020.

Разом з тим, заява позивача про відмову від частини позовних вимог була подана до суду 30.07.2020 року, тобто після початку розгляду справи по суті.

З огляду на те, що позивач відмовився від частини позовних вимог після початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого відносно частини позовних вимог про стягнення 214,29 грн боргу.

На підставі викладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 231,ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від позову в частині стягнення боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 214,29 грн.

2. Закрити провадження у справі № 902/241/20 в частині стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради боргу по компенсації витрат на надання послуг зв`язку на пільгових умовах в розмірі 214,29 грн.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (вул.Соборна, 50, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 38782790) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бул.Т.Шевченка, 18, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 21560766) 760096,35 грн боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі та 11401,44 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

5. Відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Укртелеком" про повернення з Державного бюджету України судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 31 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Соборна,10, м.Вінниця, 21050);

3 - відповідачу (вул.Соборна, 50, м.Вінниця, 21050)