Рішення № 90871040, 15.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 760/30615/19

провадження № 2/753/462/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 р. Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі по тексту - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», позивач) звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 130 794,40 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 17.11.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою суду відповідача визнано винним у настанні цієї дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль постраждалої особи був застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» згідно договору добровільного страхування транспортного засобу № АЕ 9368577. Платіжним дорученням від 09.12.2016 № 9887 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 180 794,40 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АЕ/7492773, то позивач звернувся з вимогою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Київський страховий дім». Враховуючи, що рішенням Господарського суду м. Києва від 22.08.2019 задоволено вимоги ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» до ПрАТ «Київський страховий дім» в межах обов`язкового ліміту (50 000 грн.), а розмір заподіяних відповідачем збитків перевищує ліміт відповідальності страховика за полісом № АЕ/7492773, то відповідно до ст. 1194 ЦК України на відповідача покладається обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 130 794,40 грн. (180 794,40 - 50 000).

Зважаючи на те, що за даними Реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.11.2019 позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою від 11.11.2020 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Представник позивача Гаркуша Г.В. подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 викликався в судове засідання за зареєстрованим місце проживання, проте до суду він не з`явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подав.

Зважаючи на викладене, суд відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Нез`явлення сторін є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

11.07.2016 між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування № 330529626.16, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_2 .

17.11.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_1 є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.2016 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частина 6 статті 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини 2 статті 1187, частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно даних рахунку від 22.11.2016 та акту виконаних робіт від 16.01.2017 № Н000060872 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 180 794,40 грн. (а.с. 52-54).

Страховим актом від 30.11.2016 № 1464996 позивач визначив вартість відновлювального ремонту автомобіля страхувальника на підставі даних вищевказаного рахунку (а.с. 52), що не суперечить ні умовам договору страхування, ні Закону України «Про страхування», оскільки норми останнього не містять положень, які б зобов`язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише даних автотоварознавчого дослідження.

Натомість положеннями статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що розмір страхової суми, яка виплачується при настанні страхового випадку, визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Аналогічна норма міститься і в частині 3 статті 988 ЦК України, відповідно до якої страхова виплата за договором страхування не може перевищувати розміру реальних збитків.

Визначення вартості відновлювального ремонту на підставі даних ремонтної калькуляції узгоджується і з положеннями частини 2 статті 1192 ЦК України, відповідно до яких розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач виконав свої зобов`язання по виплаті страхового відшкодування шляхом перерахування безготівкових коштів в розмірі 180 794,40 грн. на рахунок ТОВ «Автолайф центр», що підтверджується платіжним дорученням № 9887 від 09.12.2016 (а.с. 57).

Відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

За приписом п. 22.1 ст. 22 Закону 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що цивільна відповідальність при використанні транспортного засобу «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 ,була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім»відповідно до договору страхування № АЕ/7492773 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 50 000 грн. та нульовою франшизою.

На цій підставі позивач звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» з регресною вимогою про відшкодування в розмірі 50 000 грн.

ПрАТ «Київський страховий дім» заявлену суму не відшкодувало у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.08.2019 з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» стягнуто відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Відтак різниця між сплаченою позивачем страхувальнику сумою страхового відшкодування та стягнутою судом сумою зі страхової компанії винуватця ДТП, становить 130 794,40 грн.

За вимогами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

10.03.2017 позивач направив відповідачу письмову претензію добровільно компенсувати витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, проте вказана вимога залишилася без реагування.

Отже зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону вимоги ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»суд вважає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.

З огляду на результат розгляду справи суд на підставі положень статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» суму страхового відшкодування, в розмірі 130 794,40 грн. та судовий збір в сумі 1 921 грн. а усього 132 715,40 грн.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 16285602.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп невідомий.

Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: