Рішення № 90870762, 10.08.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4951/20

Провадження № 2-а/727/76/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання дій працівників Управління патрульної служби протиправними, скасування постанови, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що 13.03.2020 року, близько 03.28 год. він їхав на своєму автомобілі ВАЗ-2105, державний номер НОМЕР_1 , позаду нього рухався автомобіль патрульної поліції. Перед кільцем дріжзаводу він помітив, що у патрульної машини включились червоно-сині проблискові маячки і через гучномовець наказали зупинити транспортний засіб, він зупинився на вимогу поліцейських. На запитання, що сталося позивачу працівники поліції відповіли, що він зупинився коло зупинки громадського транспорту.

Зазначає, що працівники поліції почали застосовувати до нього фізичну силу, витягувати з автомобіля та завдали йому тілесних ушкоджень - у вигляді переламу ребер.

Вказує, що на місці події він нічого не писав і не підписував, а 05.06.2020 року від Державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці йому стало відомо, що на нього складено постанову серії ЕАК № 2261906 від 18.03.2020 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП, на суму 255 грн, а потім сума була подвоєна на 510 грн. Постанову позивач не оскаржував, оскільки йому не було відомо про її існування та нічого не отримував.

А тому просив визнати дії працівників управління патрульної служби протиправними, скасувати постанову серії ЕАК № 2261906 від 18.03.2020 року за ст. 122 ч. 1 КУпАП, закрити провадження №61975503 від 05.05.2020 року.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - Мережко І.М. в судовому засіданні позов підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просили поновити строк на оскарження постанови у зв`язку чинним законодавством, яке діяло під час карантину. Просили задовольнити позовні вимоги. В подальшому позивач ОСОБА_1 та представник позивача Мережко І.М. в судове засідання не з`явилися, надали суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В подальшому представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що постановою серії ЕАК № 2261906 від 18.03.2020 року (а.с.23) позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за те, що він 18.03.2020 року о 03.28 год. по вулиці Хотинській,1 м. Чернівці здійснив зупинку ТЗ ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних ТЗ, чим порушив п.15.9.е Правил дорожнього руху України - порушення зупинок ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та копія постанови вручається під підпис.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 отримав копію постанови на місці про що свідчить його підпис в постанові роздрукованій за допомогою спеціального технічного пристрою (а.с. 23).

З перегляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції видно, що автомобіль ВАЗ - 2105, державний номер НОМЕР_1 , припаркований біля проїжджої частини розташований попереду, припаркованого автомобіля патрульної поліції, що спростовує твердження позивача в судовому засіданні, про перешкоджання руху його транспортного засобу працівниками поліції, а саме блокуванням його авто (цифровий носій інформації а.с. 19).

Однак, з перегляду вказаних відеозаписів не вбачається здійснення інспектором патрульної поліції заміру відстані автомобіля позивача до посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Суд вважає, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а саме здійснення зупинки ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля ближче, ніж 30 метрів від посадкового майданчику. Проте жодних даних замірів під час розгляду справи про адмінправопорушення на місці його вчинення, відповідач не надав.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 року у справі 760/3696/16-а, від 04.09.2019 року у справі №211/4619/16-а, від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а.

Надані в подальшому представником відповідача під час розгляду справи в суді докази з приводу того, що відстань між автомобілем позивача та посадковим майданчиком була менше 30 метрів суд не приймає до уваги оскільки ці заміри повинні були бути здійсненні на місці саме під час розгляду справи про адмінправопорушення.

Разом з тим з перегляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції видно, що позивач в той час, коли до нього підійшли працівники патрульної поліції, порушував Правила дорожнього руху України, оскільки його автомобіль знаходився біля дорожнього знаку «Пішохідний перехід» ( очевидно менше 10 метрів - п. 15.9.г ), але його за це чомусь не було притягнуто до адміністративної відповідальності ( а.с. 19 ).

Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем та представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять жодних фактичних даних, встановлених показаннями технічних приладів або технічних засобів, у підтвердження здійснення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Що ж стосується позовної вимоги про закриття виконавчого провадження, то підстав для його задоволення немає, цей спір повинен розглядатись в іншому провадженні за участю інших осіб, якщо позивач вважає, що саме ці особи порушують його права.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, дійсно необхідно визнати дії працівників управління патрульної служби протиправними, скасувати постанову серії ЕАК №2261906 від 18 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження в цій адміністративній справі закрити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 222, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 72, 77, 90, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії працівників управління патрульної служби протиправними, скасувати постанову серії ЕАК №2261906 від 18 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження в цій адміністративній справі закрити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Суддя: