Рішення № 90869722, 07.08.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1873/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 серпня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Боровкова Д.О.

при секретарі Журавльовій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові в спрощеному позовному проваджені з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 6567 гривень 81 коп. майнової шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 24 жовтня 2018 року, о 18 год. 10 хв., у м. Львові по вул. Грінченка,6 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилася відповідач ОСОБА_1 , та Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2019 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Транспортний засіб Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту від 13 грудня 2017 року в ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Компанія визнала дорожньо - транспорту пригоду, яка мала місце 24 жовтня 2018 року страховим випадком, та здійснила виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля Hyundai Accent в розмірі 6567 гривень 81 коп. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі представника позивача, який у судове засідання не з`явився, проте у прохальній частині позову зазначив, що просить справу розглядати без його участі.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи без участі відповідача, який відзиву суду не подав, до суду не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

14 квітня 2020 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк на подачу письмового відзиву.

09 червня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з підстав того, що він не зможе взяти участь у судовому засіданні /а.с.61/.

12 червня 2020 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено.

03 серпня 2020 року до суду вдруге надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з підстав того, що він не зможе взяти участь у судовому засіданні, оскільки буде перебувати за межами країни /а.с.70/.

07 серпня 2020 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволені клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки до вказаного клопотання не долучено доказів про те, що відповідач буде перебувати за межами країни, а також, суд врахував той факт, що зазначене клопотання подається вдруге, що свідчить про намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали адміністративної справи № 462/6942/18, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2018 року о 18 год. 10 хв. у м. Львові по вул. Грінченка,6 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилася відповідач ОСОБА_1 , та Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2019 року у справі № 462/6942/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення /а.с.24/.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 убачається, що автомобіль Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 /а.с.22/.

Транспортний засіб Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту від 13 грудня 2017 року в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» /а.с.28/.

На виконання умов договору страхування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 в розмірі 6567,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 23671 від 06 грудня 2018 року /а.с.47/.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що власник або володілець автомобіля марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 ,, застрахував свою цивільно-правову відповідальність

Зі звіту від 09 листопада 2018 року № 204824 про оцінку вартості (розміру) збитків убачається, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження за станом на дату оцінки становить 7820,48 грн. (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, матеріали фарбування) /а.с.29-31/. Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про час місце проведення вказаної оцінки /а.с.35,36/, проте ніяким чином на це не відреагував.

Позивач ПрАТ СК «ПЗУ Україна» визначив суму страхового відшкодування на підставі розрахунків в розмірі 6567,81 грн., що підтверджується страховим актом № UA2018102400080/01/01 від 21 листопада 2018 року /а.с.46/.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Вказані висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2878цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2471цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2097цс16.

За приписами, статей 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як унормовано частиною 1 статі 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів адміністративної справи № 462/6942/18 убачається, що 24 жовтня 2018 року поліцейським УПП у Львівській області Фіциком Б.П. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 044221, у якому зазначено, що 24 жовтня 2018 року, о 18 год 10 хв, у м. Львові по вул. Грінченка, 6, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2019 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що ця постанова не містить відповідь на питання про те, чи сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд при розгляді цивільної справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія ОСОБА_4 .

Так, відповідно до довідки УПП у Львівській області від 12 листопада 2018 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав наступні механічні пошкодження: бокова ліва частина, задня ліва частина, передня ліва частина, а автомобіль Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав такі механічні пошкодження: задня ліва частина, задня центральна частина /а.с.25,26/.

Крім цього, у матеріалах адміністративної справи № 462/6942/18 містяться письмові пояснення самого водія ОСОБА_4 , схема дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 жовтня 2018 року, пояснення водія ОСОБА_2 та висновок судової автотехнічної експертизи № 329 від 15 квітня 2019 року.

У письмових поясненнях від 24 жовтня 2018 року водій ОСОБА_1 зазначив про те, що він, керуючи застрахованим автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався вул. Грінченка,6Б, мав намір повернути на головну вулицю на право, змістився лівіше, доїжджаючи до повороту в цю ж вулицю заїхав автомобіль Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого він змушений зміститися вправо, в результаті чого не розминувся з вказаним автомобілем та зупинився на тому ж місці.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 329 від 15 квітня 2019 року: 1. Дати відповідь на питання про наявність причинного зв`язку між діями водія автомобіля «Hyundai Accent» та виникненням ДТП виходячи з тої обставини, що із схеми місця ДТП вбачається, що автомобіль «Renault Master» розташовувався впритул до бордюру, з технічної точки зору не надається можливим, оскільки на основі даних, зафіксованих на схемі місця ДТП, встановити положення автомобіля «Renault Master» відносно правого (по напрямку його руху) краю проїзної частини (бордюру) не представляється можливим, і та обставина, що автомобіль «Renault Master» розташовувався впритул до бордюру, зі схеми місця ДТП жодним чином не вбачається.

2. Дії водія автомобіля «Hyundai Accent», який виявивши зустрічний автомобіль «Renault Master», відстань від лівого борту якого до правого краю проїзної частини (бордюру) не давала змоги здійснити роз`їзд з дотриманням безпечного інтервалу, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а продовжив рух не дотримавши безпечного інтервалу, не відповідали вимогам п.п.12.3, 13.1, 133 ПДР і перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП.

Оскільки ширина проїзної частини дороги на схемі місця ДТП не вказана і встановити положення автомобіля «Renault Master» відносно правого (по напрямку його руху) краю проїзної частини не надається можливим, то однозначно встановити відповідність дій водія автомобіля «Renault Master» вимогам ПДР і їх причинний зв`язок з фактом ДТП не надається можливим.

Якщо ширина проїзної частини дозволяла забезпечити безпечний інтервал під час роз`їзду із зустрічним автомобілем «Hyundai Accent» і водій автомобіля «Renault Master» виїхав на смугу зустрічного руху, то його дії не відповідали вимогам п.п.11.3, 13.1, 13.3 ПДР і перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП.

Якщо ширина проїзної частини не дозволяла забезпечити безпечний інтервал, то дії водія автомобіля «Renault Master», який своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а продовжив рух не дотримавши безпечного інтервалу, не відповідали вимогам п.п.12.3, 13.1, 13.3 ПДР і перебувають в причинному зв`язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, не зважаючи на те, що за результатами судової експертизи не виявилося можливим однозначно встановити відповідність дій водія автомобіля «Renault Master» вимогам Правил дорожнього руху та їх причинний зв`язок з фактом дорожньо-транспортною пригодою, проте з експертного висновку чітко вбачається, що при всіх варіантах ситуації, які могли скластися під час дорожньо-транспортної пригоди, у випадку якщо водій автомобіля «Renault Master» ОСОБА_1 продовжував рух не дотримавшись безпечного інтервалу, його дії у будь-якому випадку не відповідали вимогам п.п. 13.1, 13.3 ПДР і перебувають в причинному зв`язку з фактом ДТП.

З вищевказаного письмового пояснення ОСОБА_1 від 24 жовтня 2018 року убачається, що у момент зіткнення двох автомобілів, транспортний засіб «Renault Master» перебував у русі.

Наявна схема дорожньо-транспортної пригоди також надає можливість переконатись у тому, що зіткнення вказаних вище автомобілів відбулось саме через порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, зокрема пункту 13.1., яким передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким відповідач ОСОБА_1 був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів частини 6 статті 82 ЦПК України таке рішення є обов`язковим для суду лише в питанні, чи мали місця ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цієї особою, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками, які містяться у постановах КГС у складі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16 та КЦС у складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 756/15544/15-ц.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У такому разі обов`язок доказування відсутності вини у настанні ДТП відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 постанову суду від 03 червня 2019 року про закриття відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі статті 38 КУпАП (з нереабілітуючих підстав) в апеляційному порядку не оскаржував, висновки страхової компанії щодо його вини не оспорював, проти відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ Україна» шкоди власнику автомобіль Hyundai Accent не заперечував.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо належних допустимих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» перейшло право на отримання від ОСОБА_1 компенсації витрат з виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача, стягнувши з нього на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /а.с.5/.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 6567 гривень 81 коп. майнової шкоди та 2102 гривень 00 коп. судового збору. Всього стягнути на суму 8669 (вісім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 81 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,40; ЄДРПОУ 20782312).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складаний 07 серпня 2020 року.

Суддя:

Оригінал рішення.