Рішення № 90868427, 06.08.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.08.2020

Справа № 334/4034/16-а

Провадження № 2-а/334/89/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Череп М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському у позові, що рішенням робочої групи з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства Управління Пенсійного фонду України в Ленінському м.Запоріжжя від 18.05.2016 року № 10 йому було відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України « Про державну службу».

Позивач не згоден таким рішенням пенсійного органу і просить визнати дії відповідача незаконними і зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя призначити йому пенсію у розмірі 11575,20 грн., згідно Закону України «Про державну службу» з 11.05.2016 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у період з 27.10.1974 року по 11.11.1976 року, що складає 2 роки 15 діб, проходив службу у лавах радянської армії. Між тим, вказаний період йому не зараховано у стаж роботи, який дає право на призначення пенсії.

Також до стажу роботи на державній службі позивачеві не зараховано його робота на посаді секретаря комітету комсомолу Інструментального заводу м. Саранськ з 02.10.1978 року протягом 3 місяців 23 днів.

З 12.02.1979 року працював начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області, після чого за переводом був направлений на роботу в апарат Запорізького обкому комсомолу.

З 01.10.1980 року працював інструктором обкому комсомолу, а з 09.10.1984 року був переведений на роботу в апарат Запорізької обласної ради народних депутатів. Таким чином, позивач вважає, що стаж його комсомольської роботи складає 5 років 11 місяців і 19 днів.

З 09.10.1984 року і до 04.01.1988 року працював інструктором Запорізького облвиконкому і стаж роботи складає 3 роки 2 місяці і 26 днів.

З 04.01.1988 р за переводом був переведений на посаду державного арбітра, а з 01.08.1988 р. на посаду заступника головного державного арбітра, і з 07.07.1992 р. - постановою Верховної ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, де працював до 11.01.2002 року.

Позивач вважає, що стаж його роботи в судових органах складає 14 років і 3 дні; всього стаж державної служби складає 25 років 3 місяці і 3 дні.

Позивач вважає, що пенсійний орган неправомірно не зараховує у стаж держаної служби період служби в лавах радянської армії та строк його перебування на роботі в органах комсомолу та арбітражі.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, які в остаточній редакції визначені позивачем як:

Визнати за позивачем право та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період -

з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року - 2 роки 14 днів проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР;

з 02 жовтня 1978 року по 25 січня 1979 року - 3 місяці 23 дні на посаді секретаря комсомолу Інструментального заводу м.Саранськ;

з 12 лютого 1979 року по 30 вересня 1980 року - 1 рік 7 місяців 13 днів начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області;

з 01 жовтня 1980 року по 09 жовтня 1984 року - 4 роки 8 днів на посаді інструктора обкому комсомолу;

з 09 жовтня 1984 року по 04 січня 1988 року - 3 роки 2 місяці 26 днів на посаді інструктора в апараті Запорізької обласної ради народних депутатів;

з 04 січня 1988 року по 11 січня 2002 року - 14 років 1 місяць 7 днів на посаді державного арбітра, а з 01 серпня 1988 року на посаді заступника головного державного арбітра, і з 07 липня 1992 року постановою Верховної Ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, а всього зарахувати 25 років 04 місяці 03 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % від суми заробітної плати працюючих суддів за аналогічною посадою зі всіма надбавками відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з довідкою Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та здійснити відповідні виплати коштів, починаючи з 14 березні 2016 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Обґрунтування позову позивачем залишені тими ж.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги і просили їх задовольнити.

Представник відповідача про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, між тим, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. У раніше поданих письмових запереченнях проти позову заперечував і просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким було запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 у період з 27.10.1974 року по 11.11.1976 року, що складає 2 роки 15 діб, проходив службу у лавах радянської армії.

З 02.10.1978 року протягом 3 місяців 23 днів працював на посаді секретаря комітету комсомолу Інструментального заводу м. Саранськ.

З 12.02.1979 року працював начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області, після чого за переводом був направлений на роботу в апарат Запорізького обкому комсомолу.

З 01.10.1980 року працював інструктором обкому комсомолу, а з 09.10.1984 року був переведений на роботу в апарат Запорізької обласної ради народних депутатів.

З 09.10.1984 року і до 04.01.1988 року працював інструктором Запорізького облвиконкому .

З 04.01.1988 р за переводом був переведений на посаду державного арбітра, а з 01.08.1988 р. на посаду заступника головного державного арбітра, і з 07.071992 р. - постановою Верховної Ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, де працював до 11.01.2002 року.

Позивач перебуває на облiку в Управлiннi Пенсiйного фонду України в Днiпровському районi м.Запорiжжя з 11.04.2007 року, отримуючи пенсію по iнвалiдностi вiдповiдно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсiйне страхування».

11.05.2016 року ОСОБА_2 звернувся до управлiння з заявою щодо перерахунку пенсiї з пенсiї по iнвалiдностi, призначеної згiдно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсiйне страхування» на пенсiю за віком, призначену згiдно Закону України «Про державну службу».

Рішенням робочої групи з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства Управління Пенсійного фонду України в Ленінському м.Запоріжжя від 18.05.2016 року № 20 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу».

Так, 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» вiд 10.12.2015 № 889-VIII.

Пунктами 10 і 12 Прикiнцевих та перехiдних положень зазначеного закону визначено умови, за якими державні службовці мають право на призначення пенсії за нормами ст. 37 закону № 3723.

Зокрема п. 12 Прикiнцевих та перехiдних положень для осiб, якi на день набрання чинностi цим Законом мають не менш як 20 pоків стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 iз наступними змiнами) та актами Кабiнету Miнicтрів України, зберiгаєrься право на призначення пенсiї вiдповiдно до cтатті 37 Закону України «Про державну службу» (Вiдомостi Bepxoвної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 iз наступними змiнами) у порядку, визначеному для осiб, якi мають не менш як 20 pоків стажу роботи на посадах, вiднесених до категорiй посад державних службовцiв.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII вiд 16.12.1993 року установлюються такі категорії посад державних службовцiв:

перша категорiя посади перших заступникiв міністрів, керiвникiв центральних opгaнів виконавчої влади, якi не є членами Уряду України, їx перших заступникiв, голiв та членiв державних колегiальних opганів, Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступникiв керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, iншi прирiвнянi до них посади;

друга категорiя - посади керiвникiв ceкpeтapiaтів комітетів Верховної Ради України, структурних пiдроздiлiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, Cекретаріату Кабiнету Miнicтpiв України, радникiв та помiчникiв Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-мiнiстра України, заступникiв Miнiстpiв, заступникiв iнших керiвникiв центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, перших заступникiв голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй та iншi прирiвнянi до них посади;

третя категорiя - посади заступникiв керiвникiв структур них пiдроздiлiв, завiдувачiв ceкторів, головних спецiалiстiв, експертiв, консультантiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкретаріату Кабiнету Miністрів України, заступникiв Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, заступникiв голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, а також голiв районних, районних у місті Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, начальникiв управлiнь, самостiйних вiддiлiв у складi міністерств та iнших центральних органів виконавчої влади, державних колегiальних opганів, iншi прирiвнянi до них посади;

четверта категорiя - посади спецiалiстiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкpeтapiaту Кабiнету Miнicтpiв України, заступникiв начальникiв управлiнь, самостiйних вiддiлiв (пiдвiддiлiв) мiнicтерсв та iнших центральних opганів виконавчої влади, державних колегiальних opганів, керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, iншi прирiвнянi до них посади;

п`ята категорiя - посади спецiалicтiв Miнicтepcтв, iнших центральних opганів виконавчої влади, держав них колегiальних органів, заступникiв голiв районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, заступникiв керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмiнiстрацiй, спецiалiстiв апарату цих адмiнiстрацiй, iншi прирівняні до них посади;

шоста категорiя - посади керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, спецiалiсти управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, iншi прирiвнянi до них посади;

сьома категорiя - посади спецiалiстiв районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, їx управлiнь i вiддiлiв, iншi прирiвнянi до них посади.

Вiднесення iснуючих посад державних службовцiв, не перелiчених у цiй статтi, а також вiднесення до вiдповiдної категорії нових посад державних слvжбовцiв проводиться Кабiнетом Miністрів України за погодженням з вiдповiдним державним органом.

Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 05.08.2017 року визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби період служби в лавах Радянської Армії з 27.10.1974 р. по 11.11.1976 р., що складає 2 роки та 15 діб. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період служби в лавах Радянської Армії з 27.10.1974 р. по 11.11.1976 р., що складає 2 роки та 15 діб. В іншій частині позову - відмовлено.

В постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 15.01.2020 року вказано, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно військового квитка позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР в період з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року.

Враховуючи зазначені норми, період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 118 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року № 4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

Таким чином, вищезазначеними нормами передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24 жовтня 1990 року.

На а.с.6 міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 з якої вбачається, що 02.10.1978 року він був затверджений секретарем Комітету комсомолу Інструментального заводу м.Саранськ і підставою було рішення виборчого органу - бюро МК ВЛКСМ.

Аналогічний запис міститься про звільнення від 25.01.1979 року. Стаж роботи складав 3 місяці 23 дні.

12.02.1979 року ОСОБА_1 був затверджений начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського комбінату хлібопродуктів по 30.09.1980 року. Стаж роботи склав 1 рік 7 місяців 13 днів.

01.10.1980 року постановою виборчого органу бюро ОК ЛКСМУ він був затверджений на посаді інструктора обкому комсомолу по 09.10.1984 року. Стаж роботи склав 4 роки 8 днів.

З 09.10.1984 року по 04.01.1988 року працював на посаді інструктора в апараті Запорізької облради на підставі рішення виборчого органу - виконкому облради народних депутатів. Стаж роботи склав 3 роки 2 місяці 26 днів.

04.01.1988 року призначений на посаду державного арбітра держарбітражу області.

Відповідно до частини 5 статті 129 цього Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (була введена в дію з 1 січня 2012 року) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Згідно зі статтею 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Воднораз, пунктом 11 Розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року, який набрав чинності 25.03.2015 року, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI викладено у новій редакції.

Відповідно до частини 5 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону №192-VIII) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

З 30.09.2016 року набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року.

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (в редакції Закону України №1798-VIII від 21.12.2016 року) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Виходячи з дати призначення позивачки на посаду судді, на неї розповсюджувалася дія частини 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів", яка передбачала можливість зарахування до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, також часу роботи на попередніх посадах, зокрема на посадах слідчих, а також інших працівників, яким законом були передбачені такі пільги.

На посаді державного арбітру, а потім і судді арбітражного суду Запорізької області ОСОБА_1 працював з 04.01.1988 року по 11.01.2002 року і стаж роботи склав 14 років 1 місяць 7 днів.

Таким чином, суд вважає вимоги законними і такими, що підлягають задоволенню в частині зарахування до стажу державної служби період роботи з 1974 року по 2002 рік, який загалом становить 25 років 4 місяці 03 дні.

Що стосується відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилаючись на порушення нормальних життєвих зв`язків в наслідок неправомірних дій відповідача, на зниження купівельної спроможності в умовах стрімкого зростання цін, просить стягнути на його користь грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, відповідно до ч.2 ст.21 КАС України, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України і розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Надані позивачем докази нанесення моральної шкоди не можуть бути визначені належними в розумінні статті 81 КАС України, так як вони не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та зниженням купівельної спроможності позивача, погіршенням його нормальних життєвих зв`язків, тож позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Оскільки згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому, призначити пенсію ОСОБА_1 необхідно з 14.03.2018 року, з моменту набуття позивачем 62 річного віку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 158-167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період -

з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року - 2 роки 14 днів проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР;

з 02 жовтня 1978 року по 25 січня 1979 року - 3 місяці 23 дні на посаді секретаря комсомолу Інструментального заводу м.Саранськ;

з 12 лютого 1979 року по 30 вересня 1980 року - 1 рік 7 місяців 13 днів начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області;

з 01 жовтня 1980 року по 09 жовтня 1984 року - 4 роки 8 днів на посаді інструктора обкому комсомолу;

з 09 жовтня 1984 року по 04 січня 1988 року - 3 роки 2 місяці 26 днів на посаді інструктора в апараті Запорізької обласної ради народних депутатів;

з 04 січня 1988 року по 11 січня 2002 року - 14 років 1 місяць 7 днів на посаді державного арбітра, а з 01 серпня 1988 року на посаді заступника головного державного арбітра, і з 07 липня 1992 року постановою Верховної Ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, а всього зарахувати 25 років 04 місяці 03 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % від суми заробітної плати працюючих суддів за аналогічною посадою зі всіма надбавками відповідно до Закону України "Про державну службу» згідно з довідкою Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2017 року та здійснити відповідні виплати коштів, починаючи з 14 березня 2018 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: Добрєв М. В.