Ухвала суду № 90866785, 03.08.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/6037/15-ц

Провадження № 4-с/265/37/20

У Х В А Л А

03 серпня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

за участю секретаря Булгакової Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської Олени Анатоліївни, стягувач ПАТ «Дельтабанк»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із скаргою на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської Олени Анатоліївни, стягувач ПАТ «Дельтабанк» щодо накладення арештів на кошти боржників. В обґрунтування скарги посилаються на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 вересня 2016 року було задоволено позов ПАТ «Дельта Банк», стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 439025,92 гривень, яке рішенням Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2017 року було скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 55646,29 гривень, з яких: 21563 гривень заборгованість за кредитом, 29236,71 гривень заборгованість за відсотками; 4846,58 гривень заборгованість за комісією. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 383 379,62 гривень, з яких: 361901,66 гривень - заборгованість за кредитом; 19175,65 гривень - заборгованість за відсотками, 2302,31 гривень - заборгованість з комісії; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 383379,62 гривень, з яких 361901,66 гривень - заборгованість за кредитом; 19175,65 гривень - заборгованість за відсотками, 2302,31 гривень - заборгованість з комісії.

Постановою Верховного суду України від 10 липня 2019 року в частині стягнення з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» комісії скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» про стягнення комісії з ОСОБА_2 у сумі 4846,58 гривень, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 комісії в розмірі 2302,31 гривень відмовлено.

19 червня 2020 року головним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Капустинською О.А., у відношенні ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винесені постанови про арешт коштів боржників. У зв`язку з арештом коштів вони не можуть отримувати заробітну плату, яка являється єдиним джерелом їх фінансування, а ОСОБА_3 не може отримувати пенсію. Вони позбавлені можливості оплачувати комунальні та інші регулярні платежі та взагалі існувати. Посилаючись на ст. 43 Конституції України, яка голосить, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, ст. 46 Конституції України, якою гарантовано право на соціальний захист та отримання пенсії, що є основним джерелом існування,ст.ст. 56, 57, 59, 70, 68, 74 Закону України «Про виконавче провадження» ч.1 ст. 115, ч.5 ст.97 КЗпП України просили суду визнати дії головного державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О. А. щодо накладення арештів на кошти боржників неправомірними, скасувати постанови державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О. А. від 19.06.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_1 , як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкритий у відділені № 15 АТ ПУМБ у м. Маріуполі, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_3 , як заробітна плата ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , відкритий у відділені № 15 АТ ПУМБ у м. Маріуполі, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_5 , як пенсія ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву з проханням розглянути скаргу без їх участі, просили суд задовольнити скаргу.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гуров М.С. у судове засідання не з`явився надав до суду заяву з проханням провести розгляд скарги без його участі, просив вимоги скарги задовольнити.

Головний державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинська О. А. надала відзив на скаргу, в якому вимоги скарги не визнала, просила відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування відзиву посилається на те, що на виконані в Лівобережному відділі державної виконавчої служби у м. Маріуполі перебувають виконавчі провадження АСВП 54345497, АСВП 54344945, АСВП 54345073 відкриті 20.07.2017 року за виконавчими листами № 265/6037/15 виданими 14.02.2017 року Апеляційним судом Донецької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 477/нд-07-07 від 12.07.2007 року в сумі 383379,62 гривень, з яких 361901,66 гривень заборгованість за кредитом, 19175,65 гривень заборгованість по сплаті відсотків, 2302,31 гривень заборгованість по сплаті комісії; виконавче провадження АСВП 54345225 відкрите 20.07.2020 року за виконавчим листом № 265/6037/15 виданого 14.02.2017 Апеляційним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 477/нд-07-07 від 12.07.2007 року в сумі 55646,29 гривень.

Боржниками не вжито жодних дій для погашення заборгованості за вищевказаними виконавчими документами.

20.07.2017 року державним виконавцем були винесені постанови про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржників.

19.06.2020 року для забезпечення виконання рішення суду, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження»,державним виконавцем були винесені постанови про арешт коштів боржників, що містяться на всіх рахунках в АТ Ощадбанк, АТ «Сбербанк», АТ «ПУМБ», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк»: у відношенні боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 422 217,58 гривень; у відношенні боржника ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, у розмірі 483 628,50 гривень; у відношенні боржника ОСОБА_3 в межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 422217,58 гривень. Вважає, що доводи скарги боржників є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам ст. ст. 5, 18, 52, 56, 59 ЗУ «Про виконавче провадження». Так до компетенції державного виконавця не входить перевірка цільового призначення рахунків боржника. В той же час, виконавець, відповідно до ч.2 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої ст.34 цього Закону. Документи з установ банків, які підтверджують, що на кошти, які знаходиться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом до теперішнього часу до відділу ДВС не надходило. Повідомлення державного виконавця про рахунки, які не підлягають арешту, є завданням банку та самого боржника. Проте боржниками не повідомлено виконавця, що на рахунках знаходяться виключно кошти, отримання, як заробітна плата. В постановах про арешт конкретних рахунків, відкритих в установах банків, та взагалі не міститься даних про жодний конкретний рахунок. Просила суд відмовити у задоволенні скарги.

Стягувач ПАТ «Дельта Банк», будучи належним чином повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача у судове засідання, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглянув скаргу за його відсутності.

Враховуючи позиції учасників розгляду скарги, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконані в Лівобережному відділі державної виконавчої служби у м. Маріуполі перебувають виконавчі провадження АСВП 54345497, АСВП 54344945, АСВП 54345073 відкриті 20.07.2017 року за виконавчими листами № 265/6037/15 виданими 14.02.2017 року Апеляційним судом Донецької області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 477/нд-07-07 від 12.07.2007 року в сумі 383379,62 гривень, з яких 361901,66 гривень заборгованість за кредитом, 19175,65 гривень заборгованість по сплаті відсотків ,2302,31 гривень заборгованість по сплаті комісії; виконавче провадження АСВП 54345225 відкрите 20.07.2020 року за виконавчим листом № 265/6037/15 виданого 14.02.2017 Апеляційним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 477/нд-07-07 від 12.07.2007 року в сумі 55646,29 гривень.

19.06.2020 року для забезпечення виконання рішення суду, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем були винесені постанови про арешт коштів боржників, що містяться на всіх рахунках в АТ Ощадбанк, АТ «Сбербанк», АТ «ПУМБ», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк»: у відношенні боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 422 217,58 гривень; у відношенні боржника ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, у розмірі 483 628,50 гривень; у відношенні боржника ОСОБА_3 в межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у розмірі 422217,58 гривень.

Представником боржниці ОСОБА_1 адвокатом Гуровим М.С. було надані суду довідка з АТ ПУМБ про те, що у відділені цього банку пані ОСОБА_1 відкритий рахунок IBAN НОМЕР_1 , та паном ОСОБА_2 відкритий рахунок IBAN НОМЕР_3 , які використовуються для зарахування заробітної плати, та довідка з АТ КБ «ПриватБанк», що ОСОБА_3 відкритий рахунок IBAN НОМЕР_5 , який використовується для зарахування пенсії .

Дані довідки узгоджуються з виписками із банків, в яких зафіксовані відомості щодо надходження на ці рахунки саме заробітної плати боржників ОСОБА_6 та пенсії ОСОБА_7 .

Також представником боржниці ОСОБА_1 було надано суду довідка про її місце роботи в Маріупольської міської раді на посаді головного спеціаліста сектору транспортного забезпечення департаменту «Апарат виконавчого комітету», та довідка про місце роботи ОСОБА_2 в ТОВ «Метінвест-Промсервіс» на посаді Слюсар-ремонтник з 10.08.2015 року по теперішній час, що узгоджується з виписками банку за рахунками боржників, на які боржникам з цих установ надходить заробітна плата

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (у редакції чинній станом на 19 січня 2019 року, далі - Закон 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

В ст. 48 даного Закону закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок здійснення відрахувань здійснюються відповідно до статей 68 – 70 Закону України “Про виконавче провадження”.

При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.

При вирішенні скарги по суті суд наголошує, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року N 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі N 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року N 916/1572/19. Підстав для відступу від такої позиці під час розгляду даної справи суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладені норми права суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в частині скасування постанов про накладення арештів на вищевказані рахунки є обґрунтованою, оскільки накладення арештів на дані рахунки позбавляє скаржників джерела існування та матеріального забезпечення, яке гарантовано Конституцією України, внаслідок чого задовольняє скаргу в частині скасування постанов головного державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О.А. від 19.06.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_1 , як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкритий у відділені № 15 АТ ПУМБ у м. Маріуполі, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_3 , як заробітна плата ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , відкритий у відділені № 15 АТ ПУМБ у м. Маріуполі, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_5 , як пенсія ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».

При цьому суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог скарги в частині визнання дій виконавця щодо накладання арешту на рахунки боржників неправомірними, оскільки головний державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Капустіна О.А. діяла в межах своєї компетенції, в рамках повноважень, якими вона наділена ЗУ «Про виконавче провадження», та ані банком, ані боржниками їй не було надано відомостей, що ними відкриті в установах банків рахунки, на які нараховуються заробітна плата та пенсія, які не підлягають арешту, які вони повинні були повідомити відповідно до вищенаведених норм права, внаслідок чого суд відмовляє боржникам в задоволенні цієї частини скарги.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської Олени Анатоліївни, стягувач ПАТ «Дельтабанк», задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О.А. від 19.06.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти,що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_1 , як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкритий у відділені № 15 АТ ПУМБ у м. Маріуполі.

Скасувати постанову головного державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О.А. від 19.06.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_3 , як заробітна плата ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , відкритий у відділені № 15 АТ ПУМБ у м. Маріуполі.

Скасувати постанову головного державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О.А. від 19.06.2020 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок IBAN НОМЕР_5 , як пенсія ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».

В задоволені частини скарги про визнання дій головного державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Капустинської О.А. неправомірними, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 7 серпня 2020 року.

Суддя О.О. Костромітіна