Рішення № 9086485, 24.09.2008, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа № 2-122

2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2008 р . Гощанський районний суд Рівненської області

в складі:

Головуючої - Рудик Л.М.

при секретарі - Довгалюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гощі справу за позовом

ОСОБА_1

до

ТзОВ СГП “Дуліби” Гощанського району

про

поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В C Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Дуліби» (надалі ТзОВ СГП «Дуліби») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка посилається на те, що з 23 грудня 2003 року вона працювала у відповідача на посаді виконавчого директора. Рішенням зборів засновників товариства від 27 серпня 2004 року її звільнили з роботи за одноразове грубе порушення трудового обов’язку керівником підприємства, що виразилося в невиконанні розпорядження директора по реалізації ВРХ, чим поставлено під загрозу своєчасність проведення посівних робіт.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки її службові повноваження не були чітко визначені, а вона не відноситься до категорії осіб, які можуть бути звільнені за п.1 ст. 41 КЗпП України. Посилання керівництва підприємства на те, що її діями було поставлено під загрозу своєчасність проведення посівних робіт, не відповідає дійсності.

Крім того, просить врахувати, що за час роботи у товаристві вона не мала будь-яких стягнень.

У зв’язку з цим просить суд поновити її на посаді виконавчого директора ТзОВ СГП «Дуліби» та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу із врахуванням рівня інфляції та індексації заробітної плати.

В судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги і просить одночасно стягнути з відповідача на її користь 10 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що позивачка була звільнена з роботи в зв’язку з невиконанням вказівки керівника товариства по реалізації ВРХ, виручені кошти від якої мали бути використані для проведення підготовки до посівних робіт, в результаті чого посівні роботи були зірвані.

26 серпня 2004 року позивачці було запропоновано подати письмовий звіт зборам учасників товариства про результати роботи господарства з 01 січня 2004 року по 27 серпня 2004 року, але вона його не подала.

В зв’язку з цим останню було звільнено з роботи за одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Вважає, що звільнення позивачки з роботи було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, оцінюючи докази, дослідженні в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Пункт 1 ст. 41 КЗпП України передбачає, що підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд, вирішуючи питання про те, що чи є порушення трудових обов’язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів того, що діями позивачки, які виразилися в невиконанні розпорядження директора по реалізації ВРХ, господарству було завдано чи могло бути завдано шкоду.

Крім того, відповідачем було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, встановлений діючим трудовим законодавством.

Стаття 149 КЗпП України передбачає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З пояснень позивачки та матеріалів справи вбачається, що ці вимоги закону дотримані не були.

Так, з протоколів зборів засновників ТзОВ СГП «Дуліби» № 5 від 26.08.2004 року та № 6 від 27.08.2004 року вбачається, що позивачці було запропоновано подати письмовий звіт про результати роботи господарства з 01 січня 2004 року по 27 серпня 2004 року але вона його не подала.

Суд враховує, що звіт про результати роботи за певний період часу не можна вважати поясненнями особи про причини невиконання розпорядження керівника товариства, що стало підставою для звільнення позивачки з роботи.

Таким чином, відповідач до застосування дисциплінарного стягнення не зажадав від позивачки письмового пояснення з приводу допущеного нею порушення.

Крім того, ч.3 ст. 149 КЗпП України передбачає, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Ці вимоги відповідачем також дотриманні не були, не було враховано ступінь тяжкості вчиненого позивачкою проступку та її попередню роботу, яка, працюючи на посаді виконавчого директора, дисциплінарних стягнень не мала.

За таких обставин позивачка підлягає поновленню на займаній посаді.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує, що позивачка отримувала заробітну плату, розмір якої був меншим від мінімальної заробітної плати, встановленої діючим законодавством на відповідний період, що є порушенням закону.

Тому, суд вважає за можливе нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу провести, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати та відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, який передбачає виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

До виплати позивачці підлягає середня заробітна плата з дня її звільнення із займаної посади (26.08.2004 р.) по 13 квітня 2006 року, коли її було обрано сільським головою Дулібської сільської ради і її повноваження були визнанні рішенням Дулібської сільської ради № 2 від 13.04.2006 року.

Стягненню на користь позивачки підлягає:

Місяці Заробітна плата

грн. Приріст

індексу споживчих цін % Розмір компенсації грн. 2004 рік Серпень

(27.08.-31.08.) 26,45 74,8 19,78 Вересень 237 72,7 172,30 Жовтень 237 69,0 163,53 Листопад 237 66,3 157,13 Грудень 237 62,4 147,89 2005 рік Січень 262 59,7 156,41 Лютий 262 58,1 152,22 Березень 262 55,6 145,67 Квітень 290 54,5 158,05 Травень 290 53,6 155,44 Червень 290 52,7 152,83 Липень 310 52,3 162,13 Серпень 310 52,3 162,13 Вересень 332 51,6 171,31 Жовтень 332 50,3 167 Листопад 332 48,5 161,02 Грудень 332 47,2 156,70 2006 рік Січень 350 45,4 158,90 Лютий 350 42,9 150,15 Березень 350 43,3 151,55 Квітень

(01.04.-12.04.) 140 43,9 61,46

Всього : 5768, 45 3 083, 60

Всього до стягнення підлягає 8 852, 05 грн. (5 768, 45 грн. + 3 083, 60 грн.).

Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди, то в цій часині суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням з роботи, були пред’явлені позивачкою в лютому 2008 року, коли нею було подано заяву про збільшення позовних вимог. До цього часу такі позовні вимоги позивачкою не заявлялися.

Згідно ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду за вирішенням трудового спору визначений у три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

Пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 також передбачає, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП).

Таким чином, право звернення позивачки до суду для відшкодування моральної шкоди виникло у неї в серпні 2004 року, а позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачкою заявлені в лютому 2008 року після закінчення строку позовної давності.

За таких обставин позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України в силу ст. ст. 232, 233, 235 КЗпП України суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТзОВ СГП “Дуліби” Гощанського району про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити на посаді виконавчого директора товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Дуліби” Гощанського району з 27 серпня 2004 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Дуліби” Гощанського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2004 року по 12 квітня 2006 року в розмірі 8 852 ( вісім тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 05 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Дуліби” Гощанського району на користь держави державне мито в розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн.. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 (тридцять) грн. ( р/р 31212259700065, МФО 833017, ЗКПО 22588643, код платежу 22050000 ГУДКУ в Рівненській області ).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в розмірі однієї мінімальної заробітної плати 525 (п’ятсот двадцять п’ять) грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд з поданням в 10-и денний строк з дня проголошення рішення заяви про його апеляційне оскарження, з наступним поданням в 20-и денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-и денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя