Ухвала суду № 90863799, 06.08.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4197/16-а

Провадження № 6-а/545/5/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2020 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Кудря А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у письмовому провадженні скаргу представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Зогаля Олександра Миколайовича на дії державного виконавця по прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження №54409067 від 19.11.2018 року та її скасування у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію задоволено.

Вказаною постановою суду визнано відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з 07 листопада 2016 року неправомірною.

Зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, ст.ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 07 листопада 2016 року та провести виплату пенсії в належному розмірі з 07 листопада 2016 року, а в подальшому щомісячно відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнуто з Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

11.06.2020 року на адресу суду надійшла скарга представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Зогаля Олександра Миколайовича на дії державного виконавця по прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження № 54409067 та її скасування.

В обґрунтування поданої скарги адвокат Зогаль О.М. посилається на те, що судове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04.05.2017 року не виконане, боржник не призначив ОСОБА_1 пенсію відповідно ст. ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.І ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 07 листопада 2016 року.

19.11.2018 року державний виконавець Ніколенко С.В. протиправно закінчив виконавче провадження на підставі п.9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче проваджена» - фактичне виконання судового рішення, чим порушив гарантоване ОСОБА_1 статтею 129-1 Конституції України основоположне право - виконання судового рішення та отримання фактичного відновлення порушених прав.

Державний виконавець Ніколенко С.В. порушив норми встановлені ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон 1404-VІІІ), про закінчення виконавчого провадження стягувача у строки встановлені ст.28 Закону 1404-VIII про закриття виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону 1404-VIII не повідомив.

Також скаржник просив стягнути з Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Заявник – адвокат Зогаль О.М. направив заяву про проведення судового засідання без його участі та участі стягувача ОСОБА_1 .

Представник боржника надав заяву про розгляд заяви без участі представника боржника, проти задоволення заяви заперечував.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ніколенко С.В. подав відзив на скаргу в якій просив відмовити в її задоволенні, вказував, що державним виконавцем здійснено всі можливі та необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №545/4197/16-а виданим 14.07.2017 року та прийнято законне рішення щодо закінчення виконавчого провадження № 54409067 від 19.11.2018 року. Також вказував на те, що скаржником пропущений десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, встановлений ст. 449 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, неявка яких не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч.4 ст. 229 судом ухвалено здійснювати розгляд заяви без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію задоволено.

Вказаною постановою суду визнано відмову Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з 07 листопада 2016 року неправомірною.

Зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, ст.ст.51, 52, п.а ст.55, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 07 листопада 2016 року та провести виплату пенсії в належному розмірі з 07 листопада 2016 року, а в подальшому щомісячно відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнуто з Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року апеляційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишено без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року по справі №545/4197/16-а залишено без змін.

Постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року по справі №545/4197/16-а набрала законної сили 13.06.2017 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 року касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишено без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2020 року замінено сторону по заяві Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про роз`яснення постанови суду від 04 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію з Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у зв`язку з реорганізацією територіальних управлінь Пенсійного фонду Полтавської області шляхом приєднання, на підставі ст. 52 КАС України.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11.06.2020 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про роз`яснення постанови суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію - задоволено частково.

Роз`яснено, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію, зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, абз.15-23 п.б ч.1 ст.13, ст.ст.51, 52, п.а ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року зі зменшенням пенсійного віку на два роки з дати звернення за призначенням пенсії з 07 листопада 2016 року та провести виплату пенсії в належному розмірі з 07 листопада 2016 року, а в подальшому щомісячно відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Роз`яснено, що під час розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання відмови в призначенні пенсії неправомірною та зобов`язання призначити пенсію судом встановлено, що загалом пільговий стаж ОСОБА_2 на посаді монтера залізничної колії в Полтавській колійній машинній станції №132 та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» становить сім років два місяці.

В іншій частині в задоволенні заяви про роз`яснення постанови відмовлено.

На підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року по справі №545/4197/16-а, 14.07.2020 року було видано виконавчий лист №545/4197/16-а, та 02.08.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження № 54409067.

Постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 20.10.2017 року та 03.07.2018 року на боржника - Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області накладено штраф за невиконання рішення суду.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 19.11.2018 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №545/4197/16-а виданого 14.07.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно інформації зазначеної в самій оскаржуваній постанові державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 19.11.2018 року, станом на 19.11.2018 року рішення суду не виконано, доказів поважності причин невиконання до відділу не надано. До правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою КМУ № 628 від 22.08.2018 року «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» в період розгляду касаційної скарги Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України реорганізовано територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

Відповідно додатку до Постанови КМУ № 628 Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області реорганізовано та приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, юридична адреса 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, ЄРДПОУ 13967927.

Боржник у справі Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ліквідоване, та діяльність не проводить, його функції виконує Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №324 від 31.05.2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є правонаступником всіх прав та обов`язків після Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а отже правонаступником боржника у виконавчому провадженні.

Постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 09.10.2019р. «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» проведено реорганізацію органів юстиції, зокрема, пунктом 1 Постанови № 870 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком № 1 (в тому числі і Головне територіальне управління юстиції в Полтавській області).

Пунктом 2 цієї Постанови утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком № 2. Абзацом 3 пункту 3 Постанови № 870 встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1. ... Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) — Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Таким чином, Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Суми) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язки та завдання, які державний виконавець зобов`язаний виконати, зокрема виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень: 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 та 2 статті 18 Закону України № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 року касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишено без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року залишено без змін.

Постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року по справі №545/4197/16-а набрала законної сили 13.06.2017 року та оскарженню не підлягає.

Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун`єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду».

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що станом на 06.08.2020 року постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року по справі №545/4197/16-а боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, як правонаступником Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не виконана.

Таким чином, висновок державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження № 54409067 в постанові від 19.11.2018 року з примусового виконання виконавчого листа №545/4197/16-а виданого 14.07.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, не ґрунтується на нормах закону, суперечить фактичним обставинам справи, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню.

Посилання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на пропуск скаржником строку на оскарження постанови від 19.11.2018 року суд не приймає до уваги, так як суду не надано будь-яких доказів надсилання стягувачу оскаржуваної постанови та її отримання.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Філоненком Я.В. суду надано Акт про надання правової допомоги від 11.06.2020 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, квитанцію № 3 від 11.06.2020 року про фактичну оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн., у зв`язку з чим ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Зогаля Олександра Миколайовича підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-245, 287 КАС України, -

у х в а л и в :

Скаргу представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Зогаля Олександра Миколайовича на дії державного виконавця по прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження № 54409067 від 19.11.2018 року та її скасування - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколенка Станіслава Васильовича від 19.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54409067 з примусового виконання виконавчого листа №545/4197/16-а виданого 14.07.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області .

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїї (м.Суми) вчинити виконавчі дії передбачені законодавством з виконання рішення Полтавського районного суду від 0-4.05.2017 р. справа №545/4197/16-а.

Стягнути з Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень).

Ухвала може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при проголошенні у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлено 10.08.2020 року.

Суддя: А.Г. Потетій