Рішення № 90863303, 10.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1229/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить: визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача від 28.02.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка; зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 28.02.2020 та прийняти рішення щодо надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видати посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що під час навчання в Донецькій середній спеціальній школі міліції МВС СРСР, з 17.04.1990 по 14.06.1990, у складі тимчасового батальйону приймав участь у охороні громадського порядку при черезвичайних обставинах в особливому районі м. Степанакерт, Нагірно-Карабаській автономній області, Азербайджанської РСР, де в той час відбувались бойові дії. Вказує, шо пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту), тому вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду та не прийняття рішення за його заявою від 28.02.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території та Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах) не входить до вказаного переліку. Законодавство не передбачає визнання учасниками бойових дій осіб рядового складу органів внутрішніх справ (курсантів), які в 1988-1989 роках перебували у службових відрядження в м. Степанпкерт Азербайджанської РСР для виконання службових обов`язків по охороні громадського порядку. Тому, за відсутності правових підстав, винесення питання надання особі статусу учасника бойових дій на засідання Комісії не передбачено.

Позивачем було подано до суду відповідь на відзив в якій вказав, що з аналіз змісту Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 588/33559, вбачається, що наслідком розгляду заяви позивача від 28.02.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій є рішення Комісії про надання (відмову) у наданні статусу учасника бойових дії, а не лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 11.03.2020 № Л-3061/22 про відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС України матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій. Тому позивач вважає, що відповідач не розглянув належним чином його заяву від 28.02.2020 та додані до неї документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 01.10.1988 до 01.10.1990 навчався на денному відділенні Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР, що підтверджується копією розрахунку вислуги років на пенсію підполковника міліції ОСОБА_1 (а.с. 22-23).

Відповідно до копії листа Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті Міністерства внутрішніх справ України від 11.03.2005 № 590 ОСОБА_1 згідно наказу Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР від 29.09.1988 № 96 о/с був відкомандирований для подальшого навчання та проходження служби до Алма-Атинської спеціальної середньої школи міліції СРСР терміном на 1 рік. Після повернення до Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР у складі тимчасового батальйону школи з 17.04.1990 по 14.06.1990 приймав участь з охорони громадського порядку при черезвичайних обставинах в Нагорно-Карабахській автономній області Азербайджанської РСР (наказ ДССШМ МВС СРСР від 20.06.1990 № 145 о/с) (а.с. 24-25).

Позивач звернувся з заявою від 28.02.2020 до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, в якій просив розглянути подані ним документи, що підтверджують його безпосередню участь у бойових діях та виконання завдань в умовах надзвичайного стану при збройних конфліктах в м. Степанакерт, Нагірно-Карабаській автономній області, Азербайджанської РСР та прийняти рішення щодо надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видати посвідчення встановленого зразка (а.с. 34-35).

Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 11.03.2020 за вих. № Л-3061/22 повідомив позивача, що правові підстави для винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни питання про надання позивачу відповідного статусу, відсутні (а.с. 36).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» учасниками бойових дій, зокрема, визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту).

Участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 588/33559, затверджено Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання участниками бойових дій, участниками війни (далі - Положення № 395).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення № 395 Комісія утворюється в апараті МВС з метою вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб) рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, статусу учасника війни особам (осіб) з числа працівників апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС.

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції у період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС (пункт 1 розділу ІІ Положення № 395)

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення № 395 у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) за наявності передбачених законодавством України підстав приймається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за формою, наведеною в додатку до цього Положення.

Комісія приймає рішення про: надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни.

Відповідно до розділу IV Положення № 395 формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше одного разу на місяць (за наявності документів для розгляду). Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її загального складу. Рішення Комісії приймаються відкритим голосуванням та вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість членів її загального складу. У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії може письмово викласти обґрунтування своєї незгоди з прийнятим рішенням в доповідній записці, що додається до протоколу засідання Комісії і є його невід`ємною частиною.

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом засідання Комісії, який підписують голова Комісії, його заступник, секретар та інші члени Комісії, що брали участь у засіданні.

З аналізу викладених норм слідує, що повноваження на прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни є виключною компетенцією Комісії, яка утворюється в апараті МВС.

Отже, всупереч вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положення № 395, відповідач не розглянув у жоден спосіб заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи.

При цьому, з аналізу змісту пунктів 3, 4 Положення № 395 вбачається, що наслідком розгляду заяви особи про надання їй статусу учасника бойових дій у разі звернення до Комісії є рішення про надання/відмову у наданні статусу учасника бойових дії.

В той же час, як свідчать матеріали справи, на звернення позивача до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, він отримав лист від Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

При цьому, Положенням № 395 не встановлено повноважень Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України приймати рішення про наявність або відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, шо відповідач не забезпечив належний розгляд заяви позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача від 28.02.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка; зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву позивача від 28.02.2020 та прийняти рішення щодо надання або відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.02.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2020 та прийняти рішення щодо надання або відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.08.2020.

Суддя В.О. Непочатих