Рішення № 90859786, 28.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/11998/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: представника позивача - Бас А.М., Сачок А.В.,

представника відповідача - Стасюк І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогул,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в органах Національної поліції, поновлення на службі з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 02.12.2019року позовну заяву розглянуто, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судове (підготовче) засідання у справі, призначене на 24.12.2019року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання клопотання представником Позивача.

Заявою від 11.02.2020року Позивач уточнив позовні вимоги, що стало підставою для оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні

Ухвалою суду від 03.03.2020року підготовче засідання у справі було закрито і справу призначено до судового розгляду по суті.

Судові засідання у справі, призначені на 23.04.2020року, на 20.05,2020року, на 09.06.2020року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідних клопотань.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Позивач проходив службу в органах поліції на посаді старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Відповідно до оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1402 від 31.10.2019року та №229 о/с від 08.11.2019року, на думку представників Позивача, Позивач безпідставно був притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та звільнений зі служби в поліції.

Як пояснили представники Позивача, за результатами службового розслідування Відповідач безпідставно зробив висновок про наявність в діях Позивача дисциплінарного проступку. В обов`язки Позивача як водія не входить визначення маршруту руху конвойного автомобіля, а тому він не може нести відповідальність за ту чи іншу зміну маршруту і, як наслідок, завищення пробігу автомобіля. Такі порушення взагалі мали місце за межами строків притягнення до дисциплінарної відповідальності

Крім того, на думку представників Позивача, при визначенні виду дисциплінарної відповідальності Відповідачем допущено упередженість до Позивача на відміну від інших правників поліції, відносно яких проводилося спірне службове розслідування.

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Відповідача по справі, проти позову заперечила і пояснила, що результати проведеного фінансового аудити та аудиту відповідальності роти конвойної служби ГУНП стали підставою для призначення та проведення відносно Позивача та інших поліцейських цієї роти службового розслідування.

За результатами службового розслідування відповідно до оскаржуваних наказів Позивач був правомірно притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та звільнений зі служби в органах Національної поліції, так як були встановлені факти завищення пробігів службових автомобілів в результаті зміни маршрутів їх руху. Такі понад нормовані виїзди призвели до зайвого та безпідставного списання дизпалива та бензину, що задало матеріальних збитків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали в порядку письмового провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку проходження служби в Національній поліції України, в тому числі щодо підстав та порядку звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських, регулюються правовими нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року N580-VIII (надалі - Закон N580-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1317 від 22.10.2019року на підставі доповідної записки сектору внутрішнього аудиту ГУНП в Житомирській області та аудиту відповідності Роти конвойної служби за період з 07.11.2005року по 30.06.2019року було призначено службове розслідування (а.с.45т.1).

Правомірність такого наказу про призначення такого службового розслідування та його проведення Позивачем не оскаржується, а тому не є предметом судового розгляду.

Як зазначено в матеріалах службового розслідування, встановлено, що унаслідок безпідставного завищення працівниками роти конвойної служби ГУНП в Житомирській області пробігів службового автотранспорту за період з 01.01.2018 по 31.08.2019 списано пальне у кількості 1661,53 л на суму 47981,48 грн.

Службовим розслідуванням встановлено, що поліцейський-водій цього ж підрозділу старший сержант поліції ОСОБА_1 , Позивач у справі, здійснював понаднормові виїзди без документального підтвердження: 16.01.2018року, 05.02.2018року, 05.04.2018року, 17.04.2018року, 20.04.2018року, 07.05.2018року, 21.06.2018року, 26.06.2018року, 16.07.2018року, 23.07.2018року, 07.08.2018року, 28.09.2018року, 04.10.2018року, 18.10.2018року, 12.02.2019року, 14.02.2019року, 19.02.2019року, 26.02.2019року, 27.02.2019року, 25.03.2019року, 16.04.2019року, 24.04.2019року, 17.05.2019року та 21.05.2019року.

За результатами службового розслідування Відповідачем був прийнятий оскаржуваний наказ №1402 від 31.10.2019року, відповідно до якого до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Як зазначено в дослідженому судом даному оскаржуваному наказі, підставою для такого виду дисциплінарної відповідальності Позивача стало грубе систематичне порушення службової дисципліни, невиконання вимог п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині неухильного дотримання обов`язку поліцейського професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, порушення ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, порушення п.п.1.27., 1.30.1. наказу МВС України № 60 дск-2005 в частині зміни маршруту руху конвоювання, виконуючи при цьому, у порушення ч.4 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, явно незаконний наказ, порушення п.2 розділу III Порядку, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 №757 в частині безпідставного завищення пробігів та виїздів на службових автомобілях без відповідної документації (а.с.9-13т.1).

На виконання вказаного наказу Відповідачем був виданий оскаржуваний наказ від 08.11.2019року №229 о/с, відповідно до якого Позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.14 т.1).

В подальшому до наказу від 08.11.2019 №229 о/с "По особовому складу" наказом від 18.12.2019 №261 о/с внесено зміни в частині дати звільнення Позивача, в якому дату звільнення змінено на 15.11.2019року (а.с.29 т.1).

Безспірно, відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону N580-VIII поліцейський зобов`язаний, окрім іншого, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.77 Закону N580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За приписами ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року N 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут) дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Тобто, законодавець прямо зазначив, що підставою для дисциплінарного стягнення є вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Суд зазначає, що доводи, наведені в оскаржуваному наказі Відповідача №1402 від 31.10.2019року про застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, щодо наявності в діях Позивача дисциплінарного проступку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні з огляду на наступне.

В судовому засіданні сторонами визнано, що Позивач дійсно в зазначені в матеріалах службового розслідування дні управляв відповідними службовими автомобілями роти конвойної служби. Ці обставини підтверджуються також дослідженими судом копіями відповідних дорожніх листів (а.с.131-192 т.1).

Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності в діях Позивача дисциплінарного проступку та правомірності застосування дисциплінарного стягнення саме у вигляді звільнення зі служби.

За своєю суттю згідно пункту 3 оскаржуваного наказу №1402 від 31.10.2019року дисциплінарний проступок Позивача є порушення ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, порушення п. п.1.27, 1.30.1 наказу МВС України № 60 дск-2005 в частині зміни маршруту руху конвоювання, виконуючи при цьому, у порушення ч.4 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, явно незаконний наказ, порушення п. 2 розділу III Порядку, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, в частині безпідставного завищення пробігів та виїздів на службових автомобілях без відповідної документації.

Разом з тим, ні вказаний наказ МВС України № 60 дск-2005, ні досліджена судом посадова інструкція поліцейського-водія роти конвойної служби ГУНП в Житомирській області не наділяють Позивача, як поліцейського-водія цього ж підрозділу, жодними повноваженнями щодо визначення, корегування (зміни), маршруту руху конвойного автотранспорту.

Більш того, досліджені судом дорожні листи, що підтверджують управління Позивачем у спірні дні службовими автомобілями роти конвойної служби, не містить жодних відміток, які підтверджували понаднормативне використання того чи іншого автомобіля та списання автомобільного палива.

При цьому суд враховує, що відносини щодо обліку та контролю за роботою транспортних засобів Національної поліції України врегульовано Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2017 № 757 затверджено Порядок використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України (далі - Порядок № 757).

Відповідно до п.5 цього Порядку № 757 для забезпечення належного виконання визначених цим Порядком завдань керівництво органів поліції призначає відповідальних за автотранспортну діяльність осіб, здійснює постійний контроль за якістю реалізації цих завдань та є відповідальним за дотримання підлеглими штатної розстановки транспортних засобів, правильність їх використання і зберігання, дбайливе ставлення особового складу до ввіреної техніки, своєчасне проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, дотримання правил життєдіяльності в місцях зберігання службових транспортних засобів, порядок ведення і зберігання дорожньої документації відповідно до вимог цього Порядку.

Як зазначено в п.9 розділу III. Порядку № 757, усі виїзди та повернення службових транспортних засобів органів поліції фіксуються у дорожньому листі (додаток 5), який в органах поліції є документом первинного обліку експлуатації транспортних засобів. Інформація щодо маршруту руху, пробігу і часу використання транспортного засобу засвідчується підписами посадових осіб органів поліції, у розпорядження яких надавався транспортний засіб для виконання службових завдань.

Правильним веденням дорожніх листів, облікових журналів та іншої передбаченої цим Порядком дорожньої документації вважається своєчасне внесення до них достовірних даних за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється. Контроль за своєчасною видачею і поверненням дорожніх листів покладається на керівництво органів поліції (п.12 розділу III. Порядку № 757).

Більш того, пунктом 2 розділу III. Порядку № 757 передбачено, що використання транспортних засобів для виконання функцій, не пов`язаних із службовою діяльністю органів поліції, всупереч їх цільовому призначенню, штатній групі (підгрупі), у власних цілях, в інтересах сторонніх юридичних і фізичних осіб, а також понад установлені норми експлуатації заборонено. За всіма фактами нецільового використання транспортних засобів проводяться службові розслідування (перевірки), за результатами яких вживаються відповідні заходи реагування.

Проте, всупереч вказаним вимогам Відповідачем по кожну факту, вказаному у висновку, не проводилося службових розслідувань щодо можливого понаднормового використання Позивачем та із відхиленням від маршруту, тощо, службовихі автомобілів всупереч їх цільовому призначенню, що призвело до порушення вимог п.2 розділу III Порядку.

Відповідач також не врахував, що згідно частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Суд робить висновок, що за результатами службового розслідування Відповідач не дотримався вимог Порядку № 757, не зумів розмежувати вину кожного із поліцейських роти конвойної служби, які безпосередньо допустили понаднормативне використання того чи іншого автомобіля та списання автомобільного палива. Висновки Відповідача щодо наявності вини саме в діях Позивача є виключно припущенням.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи представників Позивача щодо упередженості Відповідача при застосуванні до Позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

В судовому засіданні представник Відповідача не змогла обґрунтувати причини застосування згідно оскаржуваного наказу до зазначених в ньому поліцейських різних видів дисциплінарних стягнень.

Більш того, Відповідач не врахував, що у відповідності до вимог ст.21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Як вже зазначалося, оскаржуваний наказ був прийнятий і висновок службового розслідування був затверджений 31.10.2019року.

Тобто, в розумінні вимог ст.21 Дисциплінарного статуту Позивача можливо було притягнути до дисциплінарної відповідальності за той чи інший дисциплінарний проступок, що мав місце після 30 квітня 2019року, тобто лише за 17 та 21 травня 2019року. Разом з тим, як зазначено в описовій частині оскаржуваного наказу №14.02 від 31.10.2019року, при прийнятті цього наказу вимоги ст.21 Дисциплінарного статуту Відповідачем не були дотримані.

Як встановлено судом, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності також за порушення п.п.1.27., 1.30.1. наказу МВС України № 60 дск-2005 (надалі - Наказ № 60 дск-2005) в частині зміни маршруту руху конвоювання, виконуючи при цьому, у порушення ч.4 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, явно незаконний наказ.

Разом з тим, підпункт 1.27 Наказу № 60 дск-2005 передбачає, що саме начальникові конвою (старшому конвоїрові) забороняється змінювати маршрут та порядок конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, залишати конвой, якщо цього не вимагають обставини.

Підпунктом 1.30.1. вказаного Наказу № 60 дск-2005 передбачено, що водій зобов`язаний добре знати маршрут конвоювання та його особливості, забезпечувати постійну готовність автомобіля до експлуатації, суворо дотримуватися Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, точно виконувати вказівки начальника конвою (старшого конвоїра), негайно зупиняти автомобіль за його командою або в разі одержання такого сигналу від конвоїрів, що знаходяться в кузові.

Отже, лише на начальників конвою (старших конвоїрів) розповсюджуються заборони, викладені у п.п.1.27. наказу МВС України № 60 дск-2005, та жодним чином не розповсюджуються на водіїв конвойних нарядів, до яких відноситься саме Позивач.

Загальновідомо, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства та обставин справи дозволяє зробити висновок, що доказів порушення Позивачем своїх обов`язків, що визначені службовою інструкцією судом не встановлено та до матеріалів справи не надано, що свідчить про відсутність дисциплінарного проступку та виключає підстави для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведене, суд робить висновок, що оскаржуваний наказ Відповідача №1402 від 31.10.2019року "Про застосування дисциплінарних стягнень" в частині застосування до поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби винесено не на підставі вимог чинного законодавства, упереджено та без урахування всіх обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задволенню.

Визнання протиправним наказ Відповідача №1402 від 31.10.2019року свідчить про відсутність підстав для видання Відповідачем оскаржуваного наказу №229 о/с від 08.11.2019 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

При виборі способу захисту порушеного права Позивача суд враховує, що відповідно до вимог ст.24 Закону N580-VIII поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення шляхом звернення до суду в установленому порядку. У разі поновлення порушених прав поліцейського у судовому порядку вищий керівник зобов`язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського, усунення обставин, що призвели до таких порушень, та притягти до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень.

Суд також враховує, що Відповідачем в подальшому до наказу від 08.11.2019 №229 о/с "По особовому складу" наказом від 18.12.2019 №261 о/с внесено зміни в частині дати звільнення Позивача. Згідно вказаного наказу Позивач вважається звільненим з поліції з 15.11.2019року.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на наведене, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом поновлення його з 16.11.2019року на посаді поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирської області на користь Позивача суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Безспірно, згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Разом з тим, суд зазначає, що критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції врегульовані правовими нормами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ цього Порядку та умов поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Національної поліції в Житомирської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2019року по день винесення рішення по справі включно.

Відповідно до положень ст.371 КАС України судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього грошового забезпечення за один місяць допустити до негайного виконання.

Підстави, передбачені вимогами ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №1402 від 31.10.2019 "Про застосування дисциплінарних стягнень" в частині застосування до поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області №229 о/с від 08.11.2019 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНКПП НОМЕР_1 ). на посаді поліцейського-водія відділення №1 взводу №2 роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м.Житомир, вул.Старий Бульвар,5/37, ЄДРПОУ 40108625) з 16.11.2019.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2019 по день винесення рішення по справі включно.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього грошового забезпечення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 07 серпня 2020 року