Рішення № 90859345, 10.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Справа № 160/1139/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.12.2019 року №000175351400436 на загальну суму 1 430,11 грн. за 2016-2018 роки, №000175251400436 на загальну суму 13,09 грн. за 2016 рік, №000175551400436 на загальну суму 10 411,99 грн. за 2018 рік, №000175451400436 на загальну суму 859,67 грн. за 2016-2018 роки; №000175151400436 на загальну суму 2 649,56 грн. за 2017-2018 роки, №000175051400436 на загальну суму 32 895,22 грн. за 2017-2018 роки, №000174951400436 на загальну суму 3 497,86 грн. за 2017-2018 роки, №000174851400436 на загальну суму 8 322,45 грн. за 2016-2018 роки, №000174751400436 на загальну суму 42 888,80 грн. за 2016-2018 роки, №000174651400436 на загальну суму 7 907,54 грн. за 2016-2018 роки, №000174551400436 на загальну суму 4 079,49 грн. за 2016-2018 роки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 27.02.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №000175351400436 на загальну суму 1 430,11 грн. за 2016-2018 роки, №000175251400436 на загальну суму 13,09 грн. за 2016 рік, №000175551400436 на загальну суму 10 411,99 грн. за 2018 рік, №000175451400436 на загальну суму 859,67 грн. за 2016-2018 роки; №000175151400436 на загальну суму 2 649,56 грн. за 2017-2018 роки, №000175051400436 на загальну суму 32 895,22 грн. за 2017-2018 роки, №000174951400436 на загальну суму 3 497,86 грн. за 2017-2018 роки, №000174851400436 на загальну суму 8 322,45 грн. за 2016-2018 роки, №000174751400436 на загальну суму 42 888,80 грн. за 2016-2018 роки, №000174651400436 на загальну суму 7 907,54 грн. за 2016-2018 роки, №000174551400436 на загальну суму 4 079,49 грн. за 2016-2018 роки, за якими визначено податкові зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів 18010201 за податковий період 2016-2018 роки. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідно до приписів пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути надіслане (вручене) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Так оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 06.12.2019 року та надіслані (вручені) після 01 липня 2017 року за податковий період 2016 року, після 01 липня 2018 року за податковий період 2017 року, після 01 липня 2019 року за податковий період 2018 року, тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом нараховані зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єктів, які не перебувають у його власності та до яких він не має жодного відношення, а саме: квартири загальною площею 78,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та квартири загальною площею 67,36 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Також, обчислюючи суму податку на нерухоме майно, контролюючий орган безпідставно та необґрунтовано не застосував пільгу 60 кв.м., що суперечить п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

27.02.2020 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність. Також, останні прийняті в момент, коли податковий орган вже був наділений правом визначати податкове зобов`язання в межах строків, встановлених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, отже, в даному випадку зворотна дія нормативно-правового акту в часі застосована не була. Таким чином, податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим останні є законними та такими, що не підлягають скасуванню (а.с. 58-59).

03.03.2020 року та 04.03.2020 року представником позивача надані відповіді на відзив, відповідно до позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 67-70, 76-79).

Представник позивача в судове засідання 10.07.2020 року не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву з проханням відкласти розгляд справи на інший час у зв`язку із запровадженням карантину.

Згідно із ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також враховуючи запровадження на території м. Дніпро обмежувальних протиепідемічних заходів у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наявності відзиву на позов, достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно відомостей інформаційної довідки №113704842 від 12.02.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а саме:

- ? частки квартири, загальною площею 74,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартири загальною площею 109,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартири загальною площею 38,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;

- домоволодіння загальною площею 365,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_6 .

Також, згідно відомостей вказаної довідки, ОСОБА_1 є іпотекодержателем квартири загальною площею 67,36 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34-41).

06.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення №000175351400436 на загальну суму 1 430,11 грн. за 2016-2018 роки, №000175251400436 на загальну суму 13,09 грн. за 2016 рік, №000175551400436 на загальну суму 10 411,99 грн. за 2018 рік, №000175451400436 на загальну суму 859,67 грн. за 2016-2018 роки; №000175151400436 на загальну суму 2 649,56 грн. за 2017-2018 роки, №000175051400436 на загальну суму 32 895,22 грн. за 2017-2018 роки, №000174951400436 на загальну суму 3 497,86 грн. за 2017-2018 роки, №000174851400436 на загальну суму 8 322,45 грн. за 2016-2018 роки, №000174751400436 на загальну суму 42 888,80 грн. за 2016-2018 роки, №000174651400436 на загальну суму 7 907,54 грн. за 2016-2018 роки, №000174551400436 на загальну суму 4 079,49 грн. за 2016-2018 роки, яким визначені податкові зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 17-27).

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обгрунтованості прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 2016 - 2018 роки.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом сьомим пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

За приписами п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

З аналізу викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, здійснюється виходячи із загальної площі об`єкта житлової нерухомості зменшеної відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є власником об`єктів нерухомого майна, а саме:

- ? частки квартири, загальною площею 74,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

- квартири загальною площею 109,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартири загальною площею 38,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;

- домоволодіння загальною площею 365,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_6 .

Разом з тим, судом встановлено, податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2019 року № 000174851400436 відповідачем нараховано зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкту - квартира загальною площею 78,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не перебувала у власності позивача.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта від 22.01.2020 року, вказана квартира з 19.04.2005 року перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування ВСА № 243825, реєстр № 414 від 07.02.2005 року, а з 23.03.2017 року до цього часу перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири № 480 від 23.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. (а.с. 33-34).

Отже, квартира загальною площею 78,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за яку контролюючим органом нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016-2018 роках не перебувала у власності позивача, у зв`язку з чим не є об`єктом оподаткування.

Відповідно до п.266.1.1. ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року № 000174851400436 щодо об`єкту - квартира загальною площею 78,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 2016 по 2018 роки в сумі 8322,45 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2019 року №0174651400436 відповідачем нараховано зобов`язання зі сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкту - квартира, загальною площею 67,36 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є лише іпотекодержателем по вказаному об`єкту відповідно до іпотечного договору № 847 від 09.10.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., укладеного між позивачем та іпотекодавцем - ОСОБА_4 , який і є власником вказаної квартири.

Право власності ОСОБА_4 зареєстроване 09.10.2015 року на підставі договору дарування квартири № 845 від 09.10.2015 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта від 22.01.2020 року (а.с. 31-32).

Суд зазначає, що договір іпотеки не є підставою виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна, а, отже, не є об`єктом оподаткування для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016-2018 роках.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №000174651400436 щодо об`єкту - квартира, загальною площею 67,36 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 2016 по 2018 роки в сумі 7 907,54 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у період 2016 - 2018 років податковий орган при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень повинен був дотримуватись наступних строків в межах яких мав прийняти податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема: винести податкові повідомлення-рішення за 2016 рік - до 01 липня 2017 року, за 2017 рік - до 01 липня 2018 року, за 2018 рік - до 01 липня 2019 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 06.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, винесені відносно позивача податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018 роки.

Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач не врахував, що відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені 06.12.2019 року та надіслані (вручені) позивачу після 01 липня 2018 року, тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, що є порушенням вимог податкового законодавства України.

При цьому, процедури поновлення цього строку діюче законодавство не передбачає, оскільки він є присічним. Значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин. Присічні строки - це не звичайні строки здійснення суб`єктивних прав, а особливі строки, зі спливом яких присікається існування суб`єктивного права.

Крім того, суд зазначає, що Законом України від 07.12.2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» було доповнено п.266.10 ст.266 ПК України пп.266.10.3., відповідно до якого податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

Так, згідно із п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, норма, встановлена пп. 266.10.3. п. 266.10 ст. 266 ПК України набула чинності з 01.01.2018 року.

Так, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що у правовідносинах щодо визначення податкового зобов`язання за 2016 - 2018 роки податковий орган повинен був дотриматись вимог пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, якою встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Оскільки приписи пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України набули чинності з 01.01.2018 року, тому вказана норма може бути застосовано до правовідносин, що виникли на момент її дії.

Однак, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2016 року - 2018 року прийняті посадовими особами контролюючого органу лише 06.12.2019 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення у 2019 році податкових повідомлень-рішень за податкові звітні періоди 2016-2018 роки, так як податкове законодавство покладає на відповідача обов`язок здійснити до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), винесення та надіслання (вручення) платнику податків відповідних рішень.

При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року №000175351400436 на загальну суму 1 430,11 грн. за 2016-2018 роки, №000175251400436 на загальну суму 13,09 грн. за 2016 рік, №000175551400436 на загальну суму 10 411,99 грн. за 2018 рік, №000175451400436 на загальну суму 859,67 грн. за 2016-2018 роки; №000175151400436 на загальну суму 2 649,56 грн. за 2017-2018 роки, №000175051400436 на загальну суму 32 895,22 грн. за 2017-2018 роки, №000174951400436 на загальну суму 3 497,86 грн. за 2017-2018 роки, №000174851400436 на загальну суму 8 322,45 грн. за 2016-2018 роки, №000174751400436 на загальну суму 42 888,80 грн. за 2016-2018 роки, №000174651400436 на загальну суму 7 907,54 грн. за 2016-2018 роки, №000174551400436 на загальну суму 4 079,49 грн. за 2016-2018 роки.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1031,01 грн., понесені позивачем згідно квитанцій №0.0.15969095588.1 від 27.01.2020 року на суму 840,80 грн. та №0.0.1606785996.1 від 06.02.2020 року (а.с. 13, 49).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у період з 20.07.2020 року по 07.08.2020 року у відпустці, рішення суду складено 10.08.2020 року.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.12.2019 року про нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості: №000175351400436 на загальну суму 1 430,11 грн. за 2016-2018 роки, №000175251400436 на загальну суму 13,09 грн. за 2016 рік, №000175551400436 на загальну суму 10 411,99 грн. за 2018 рік, №000175451400436 на загальну суму 859,67 грн. за 2016-2018 роки; №000175151400436 на загальну суму 2 649,56 грн. за 2017-2018 роки, №000175051400436 на загальну суму 32 895,22 грн. за 2017-2018 роки, №000174951400436 на загальну суму 3 497,86 грн. за 2017-2018 роки, №000174851400436 на загальну суму 8 322,45 грн. за 2016-2018 роки, №000174751400436 на загальну суму 42 888,80 грн. за 2016-2018 роки, №000174651400436 на загальну суму 7 907,54 грн. за 2016-2018 роки, №000174551400436 на загальну суму 4 079,49 грн. за 2016-2018 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) судові витрати у сумі 1 031,01 (одна тисяча тридцять одна гривня 01 копійка) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець