Рішення № 90859319, 04.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Справа № 160/6962/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Жарі О.І.

за участю:

представника позивача Александрової І.І.

представник відповідача Журавель І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" про стягнення адміністративно - господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" (далі - ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод", відповідач), в якій позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 1861795,26 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 9 осіб та не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 1861795,26 грн. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до Фонду завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя у зв`язку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.07.2020 року.

Представник відповідача надав до суду відзив, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та в обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідач вжив усіх заходів, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та систематично повідомляв відповідний центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

20.07.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

21.07.2020 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" підтримав доводи, що були викладені у відзиві на позов.

В підготовче засідання 21.07.2020 року всі сторони з`явились та суд, за згодою сторін, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 04.08.2020 року.

В судовому засіданні 04.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ (річна), наданого ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2019 році склала 1202 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 39 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» склала 48 осіб, фонд оплати праці штатних працівників склав 248653,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 206866,14 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначена в розмірі " - " грн.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2019 рік, позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті відповідачем за 9 незайнятих робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1861795,26 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 1861795,26 грн. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлений позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 17 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875), підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьої статті 18 Закон №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року за №70 (далі - Порядок) визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Пункт 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов`язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18).

Так, судом встановлено, що на виконання вищенаведених вимог на підприємстві відповідача було наказом №1892-п від 29.12.2018 року заброньовано робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2019 рік (а.с.25).

06.02.2020 року відповідачем було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік до Дніпропетровського обласного відділення ФСЗІ за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42, в якому відповідачем самостійно зазначено про те, що на підприємстві відповідача у 2019 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача склала 1202 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 39 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» склала 48 осіб, фонд оплати праці штатних працівників склав 248653,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 206866,14 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена в розмірі " - " грн (а.с.4).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подавались щомісячні звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості від: 19.02.2019 року, 10.04.2019 року, 07.06.2019 року, 18.06.2019 року, 08.07.2019 року, 07.08.2019 року, 23.09.2019 року, 22.10.2019 року, 27.11.2019 року, 19.12.2019 року, в яких було зазначено про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю на посади: робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, масажист, черговий, фахівець, фахівець з договірних обов`язків, кур`єр, робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями 2 розряду, що підтверджується доказами, наявними у справі (а.с. 26-40).

22.01.2020 року за вих.№18/31 ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" звернулось до Кам`янського міського центру зайнятості з запитом про надання інформації про попит на робочу силу, наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року (а.с.60).

Листом від 24.01.2020 року вих.№176 Кам`янський міський центр зайнятості повідомив, що відповідачем протягом 2019 року подавалась інформація про попит на робочу силу з наявними вакансіями для працевлаштування осіб з інвалідністю. У зв`язку з тим, що на обліку в центрі зайнятості не перебували особи, що відповідають вимогам заявлених вакансій , вакансії залишались актуальними протягом всього року, в тому числі в січні, березні та травні 2019 року (а.с. 61).

26.06.2020 року вих.№18/180 ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" звернулось до Кам`янського міського центру зайнятості з запитом про підтвердження інформації, що особам з інвалідністю, які були направлені як кандидати для працевлаштування на ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" не отримували необґрунтованої відмови на працевлаштування протягом 2019 року (а.с.62).

Листом від 26.06.2020 року №1904 на запит відповідача від 26.06.2020 року № 18/180 Кам`янський міський центр зайнятості повідомив, що протягом 2019 року на оьліку в міському центрі зайнятості перебувало 114 осіб з інвалідністю. За цей період було запропоновано працевлаштування на ПАТ "Дніпровський коксохімічний завод" 25 осіб, з яких, 1 особа працевлаштована; 24 особи - відмовилися (а.с.63).

Відповідачем протягом 2019 року розміщувались оголошення в друкованих засобах масової інформації (газета «Событие»), мережі інтернет та за допомогою звукової реклами про пошук для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.41-53).

Також, судом встановлено, що відповідачем, протягом 2019 року, самостійно працевлаштовано п`ять осіб з інвалідністю (а.с.64-68):

- з 29.01.2019 року - ОСОБА_1 ;

- з 03.06.2019 року - ОСОБА_2 ;

- з 10.06.2019 року - ОСОБА_3 ;

- з 11.06.2019 року - ОСОБА_4 ;

- з 08.07.2019 по 25.11.2019 року (включно) - ОСОБА_5 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач здійснював можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною першою статті 20 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Відповідач може нести адміністративно-господарську відповідальність саме за вчинення правопорушення, а невід`ємним елементом останнього є наявність вини.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері соціального захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, оскільки відсутня вина відповідача у тому, що на підприємстві за 2019 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу, чим було виконано вимоги частини 3 статті 18, частини 1 та частини 2 статті 19 Закону №875, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька,52; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 25005978) до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" (адреса: 51901, м. Кам`янське, вул. Колеусівська,1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 05393085) про стягнення адміністративно - господарських санкцій - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 10.08.2020 року

Суддя М.В. Бондар