Рішення № 90859239, 10.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Справа № 160/5772/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Шевер Ю.М. Процик І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС від 30.10.2019 року, винесену відділом праці та соціально-трудових відносин.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- у статтю 265 КЗпП України внесено зміни щодо розміру відповідальності шляхом зменшення розміру відповідальності особи; позивач просить застосувати до спірних правовідносин статтю 58 Конституції України в частині зворотної дії закону у часі;

- у акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року не вірно вказані ідентифікуючи дані позивача: дата на номер запису у ЄДРПОУ, ідентифікаційний номер, місце проживання та здійснення господарської діяльності позивачем; не відповідність інформації щодо особи позивача у акті перевірки ставить під сумнів факт інспектування саме позивача;

- також не можливо визначити, перебування якої саме особи на складській території позивача було виявлено під час інспектування: чи то ОСОБА_2 чи то ОСОБА_3 ;

- у приписі від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1914/П, який видано позивачу за наслідками інспекційного відвідування, взагалі вказано про те, що під час інспекційного відвідування позивачем допущено наступне порушення: допущено до роботи продавця продовольчих товарів жінку пенсійного віку, що повністю не відповідає опису виявлених порушень, які наведено у акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1941/АВ;

- фізична особа ОСОБА_2 є родичем позивача: братом дружини позивача, та перебував на території позивача по особистим справам близько 23 хвилин.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовну з наступних підстав:.

перевірка проведена на підставі звернення громадянина ОСОБА_4 ; інспекційне відвідування внесено до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця;

позивач за місцем здійснення господарської діяльності отримав копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

позивачем після ознайомлення з направленням на проведення інспекційного відвідування не виказав зауважень стосовно механічної помилки у тексті зазначеного документу;

на складській території за адресою: АДРЕСА_1 , на якій здійснює господарську діяльність позивач, один працівник - ОСОБА_2 у період з 13.17 год. до 13.40 год. виконував роботу по підготовці для зварювання металевої конструкції;

ОСОБА_5 пояснив, що трудового договору з позивачем не укладав, оскільки знаходиться з ним у родинних відносинах, а тому не потребує оформлення трудових відносин;

позивач повідомив, що за місцем ведення господарської діяльності під час проведення інспекційного відвідування йому допомагав роботи ворота брат його дружини - ОСОБА_6 , який у трудових відносинах не знаходився;

у акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/19143/АВ допущена механічна помилка стосовно юридичної адреси позивача та його коду РНОКПП;

18.10.2019 року складено службову записку № 704 на ім`я начальника відповідача щодо допущення механічних помилок при складанні Акту інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/19143/АВ;

- витрати на професійну правничу допомогу відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не надано суду доказів оплати витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року відмовлено у виклику для допиту в якості свідків наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , та замінено первісного відповідача належним відповідачем Відділом праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та повідомив суд про те, що докази понесення витрат на оплату правничої допомоги адвоката будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні досліджено електронний доказ: відео та звукозапис процедури інспекційного відвідування позивача працівником відповідача, які записані на DVD-R диск, який міститься у матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідачем 08.10.2019 року винесено наказ № 8/2913 «Про призначення інспекційного відвідування», яким наказано працівнику відповідача ОСОБА_7 провести інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Наказ винесено на підставі звернення фізичної особи-працівника ОСОБА_4 від 27.09.2019 року, яке внесено до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, копія витягу з якого міститься у матеріалах справи.

Відповідачем складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.10.2019 року № 8/2913/1914 на проведення у період з 09.10.2020 року по 11.10.2019 року інспекційного відвідування позивача.

У відповідності до вимог пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823), інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

За вказаних обставин відповідач правомірно виніс наказ та видав направлення на проведення інспекційного відвідування.

Отже, доводи позивача по те, що у відповідача відсутнє право на проведення інспекційного відвідування є необгрунтваним та відхиляється судом.

Згідно пунктів 8 та 9 Порядку № 823, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Пунктом 14 Порядку № 823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 10 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

З аналізу пунктів 8, 9 та 14 Порядку № 823 судом встановлено, що у відповідача наявний обов`язок повідомлення про проведення інспекційного відвідування об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі; обов`язок пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення; обов`язок на вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування. Вказаним обов`язкам відповідача кореспондує право об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи не допускати до проведення інспекційного відвідування.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач допустив працівників відповідача до інспекційного відвідування, що видно з Акту інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ЛЕ2813/1914/АВ, копія якого міститься у матеріалах справи; акт інспекційного відвідування підписано позивачем.

За наслідками інспекційного відвідування відповідач склав акт від 11.10.2019 року № ОМС-ЛЕ2813/1914/АВ.

У акті зазначено, що провадилося інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , дата на номер запису проведення державної реєстрації ФОП - дата запису 06.05.2019 року, номер запису 2 223 000 0000 026661; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 .

Відповідач також склав припис про усунення виявлених порушень від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1914/П, яким адресував ФОП ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 .

Також відповідач склав повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 11.10.2019 року № 833, яке адресував ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

Однак у оскаржуваній постанові відповідач вказав код позивача НОМЕР_2 .

У матеріалах справи міститься інформація з ЄДРПОУ про позивача, з якої видно, що вірною адресою позивача є: АДРЕСА_4 , дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця - 11.10.2006 року № 2 223 000 0000 008481, код 2753615554.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач у акті інспекційного відвідування, приписі та повідомленні про розгляд справи про накладення штрафу невірно вказав дані позивача, а саме: код, дату та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, а також місцезнаходження позивача. Відповідачем не надано суду доказів виправлення вказаних вище помилок. Також суд не може вважати вказані обставини помилками (описками) через їх велику кількість.

У матеріалах справи міститься копія службової записки щодо інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка складена заступником начальника відділу, юрисконсультом відповідача А. Волинкіним.

У вказаній службовій записці вказано, що код РНОКПП НОМЕР_1 , який зазначався у документах та юридична адреса: АДРЕСА_2 , не відповідає дійсності та належить повному однофамільцю ФОП. Відповідно до свідоцтва ФОП ОСОБА_1 код РНОКПП НОМЕР_2 , дата проведення державної реєстрації 11.10.2006 року, номер запису про державну реєстрацію 2 223 000 0000 008481, юридична адреса: АДРЕСА_6 . Однак жодних виправлень описок у документи, які складено відповідачем, останнім не вносились.

За вказаних обставин суд не може дійти до однозначного висновку про те, яка саме особа перевірялась: позивача або інша особа, який присвоєно код НОМЕР_1 .

У акті інспекційного відвідування від 11.10.2019 року № ОМС-ДН2913/1914/АВ відповідач здійснив опис наступного виявленого порушення: 09.10.2019 року на складській території за адресою: АДРЕСА_1 , один найманий працівник: ОСОБА_3 , у період з 13год.17хв. до 13 год.40 хв. виконував роботу по підготовці для зварювання металево конструкції; ОСОБА_8 пояснив, що перебував з позивачем у родинних відносинах; позивач пояснив, що ОСОБА_6 є братом його дружини та у трудових відносинах з позивачем не знаходиться; отже позивач факично допустив до роботи працівника без оформлення з ним трудових відносин.

30.10.2019 року відповідач виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС, якою наклав на позивача штраф у розмірі 125 190 грн.

У відповідності до вимог пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 3 Порядку № 509).

Відповідачем надано суду письмове повідомлення від 11.10.2019 року № 833 про дату отримання уповноваженою особою відповідача документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку №509, однак у вказаному вище повідомленні невірно вказаний код позивача, який не відповідає коду у оскаржуваній постанові.

За вказаних обставин суд не може дійти до висновку про те, що повідомлення про дату отримання уповноваженою особою відповідача документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку №509, направлене саме позивачу.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18, від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18 та від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; поза межами трудового законодавства залишається отримання певного матеріального результату.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 , підпис на яких засвідчено нотаріально, який пояснив, що є родичем позивача: являється братом дружини позивача, з позивачем у нього відсутні трудові відносини; у день інспекційного відвідування допомагав позивачу перегорнути ворота та залишився біля них поки ОСОБА_1 відійшов до приміщення щоб принести якісь інструменти; позивач є другом ОСОБА_2 , ОСОБА_2 не працює на позивача, наміру працювати на позивача не мав, трудовий договір з позивачем не укладав.

Відповідачем під час перевірки не з`ясовано про наявність у ОСОБА_2 , трудової книжки, медичної книжки, не з`ясовано чи було досягнуто згоди між найманим працівником та позивачем щодо форми трудових відносин (усна чи письмова), підпорядкування правилами внутрішнього трудового розпорядку, умови оплати праці, а також наявність інших обставин, які згідно вимог чинного законодавства є підставою для укладення трудового договору між працівником та роботодавцем.

Також під час огляду у судовому засіданні електронного доказу: відео та звукозапису процедури інспекційного відвідування позивача, які здійснені та записані працівником відповідача на DVD-R диск, який міститься у матеріалах справи, знайшли своє підтвердження доводи ОСОБА_2 та позивача про те, що ОСОБА_2 являється братом дружини позивача, з позивачем у нього відсутні трудові відносини; у день інспекційного відвідування допомагав позивачу перегорнути ворота та залишився біля них поки ОСОБА_1 відійшов до приміщення щоб принести якісь інструменти. На відеозаписі інспекційного відвідування відсутній саме факт фіксації виконання ОСОБА_2 роботи для позивача.

За вказаних обставин судом під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 відсутні трудові відносини.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідача не є обґрунтованою, оскільки прийнята без урахування всіх обставин справи, тобто не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Судом відхиляється посилання позивача на вимоги статті 58 Конституції України стосовно зворотної дії у часі закону, який пом`якшує або скасовує відповідальність особи, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа про звороту дію законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Позивач є фізичною особою - підприємцем у спірних правовідносинах, а не фізичною особою.

Згідно статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

За вказаних обставин до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб та не може застосовуватися вимоги статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про працю» від 12.12.2019 року № 378-IX, яким пом`якшено відповідальність, не містить положень про його зворотну дію в часі для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Стосовно інших доводів сторін, які викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 1252 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Стосовно витрат на правничу допомогу.

Позивач у відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України до закінчення судових дебатів вказав на те, що докази понесення витрат на оплату правничої допомоги адвоката будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За вказаних обставин суд у відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 19 серпня 2020 року на 13-00 год. та зобов`язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 17.08.2020 року включно.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 ) до Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради (51900, м. Кам`янське, пр-т. Василя Стуса, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 42879910) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати про накладення штрафу уповноваженими особами № ОМС-ДН2913/1914/АВ/П/ТД-ФС від 30.10.2019 року, винесену відлідом праці та соціально-трудових відносин.

Стягнути з Відділу праці та соціально-трудових відносин Кам`янської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору 1252 грн.

Призначити на 19 серпня 2020 року на 13-00 год. судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 17 серпня 2020 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 10.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 серпня 2020 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 10.08.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.