Рішення № 90859134, 10.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року Справа № 160/6150/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04.03.2020 №Ф-15257-53/64 у сумі 31371,56 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0022525240, № 0022515240, № 0022505240, № 0022495240, № 0022485240, № 0022475240 від 04.03.2020 на загальну суму 1020грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані вимога про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій винесені із порушенням закону через те, що з 12.07.2013 року він був офіційно працевлаштований на посаду водія навантажувача, працює повний робочий день на умовах повної зайнятості до теперішнього часу, отримує зарплатню з якої підприємство відраховує та сплачує на відповідні рахунки єдиний соціальний внесок. Тож, якщо особа є найманим працівником, то вона є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець. Окрім того, за умови перебування ОСОБА_1 застрахованою особою, платником єдиного внеску у даному випадку він не є, тож не може вважатися особою, на яку може бути покладено зокрема відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 25 червня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючого органу, як платник податку з основним станом, та, керуючись Законом України №2464 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховані щоквартальні нарахування. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2018 рік - станом на 31.10.2018 року становила 15 819, 54 грн; за 2019 рік - станом на 31.01.2019 року становила 26 539, 26 грн.; за 2020 рік - 2754,18 грн. (строк сплати до 20.01.2020 р.) та 20178, 12 грн (нараховано платником самостійно згідно декларації). Сума недоїмки станом на 29.02.2019 року становила 31 371,56 грн. Враховуючи наявність недоїмки, керуючись абз. 1 п. 4 р. VI Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-15257-53/64 від 04.03.2020 з єдиного внеску на суму 31 371,56 грн., яку направлено платнику на податкову адресу. До відзиву долучені роздруківки інтегрованої картки платника податку за 2018 - 2020 рр.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) 29.09.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Лівобережним управлінням ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 16), Довідки від 28.04.2020 р. № 41/20 (а.с.18), Довідки від 05.02.2020 р. № М-000000012 (а.с. 17), з 12.07.2013 року по теперішній час працює водієм навантажувача у ТОВ «МІРОПЛАСТ».

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15257-53/64 від 04 березня 2020 року позивачем у сумі 31371, 56 грн.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15257-53/64 від 04.03.2020 року у розмірі 31371,56 грн. сформована на підставі даних інтегрованої картки платника податку, за яким розраховані нарахування єдиного соціального внеску, а саме сума недоїмки станом на 29.02.2019 року становила 31 371, 56 грн., заборгованість визначена відповідачем за 2018 рік, 1-4 квартали 2019 року, січень 2020 року.

Окрім того, контролюючим органом було винесено рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 0022525240, № 0022515240, № 0022505240, № 0022495240, № 0022485240, № 0022475240 від 04.03.2020 на загальну суму 1020грн.

Не погодившись з прийнятою контролюючим органом вимогою №Ф-15257-53/64 від 04 березня 2020 року позивачем у сумі 31371, 56 грн., а також вказаними вище рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2019) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Окрім того, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був сформульований Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому викладений, зокрема, в постанові від 06.05.2020 року у справі №400/1622/19.

До матеріалів справи позивачем надано докази на підтвердження перебування в статусі найманого працівника (водія навантажувача у ТОВ «МІРОПЛАСТ») в періоди, за які було нараховано спірну вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій, зокрема: копію трудової книжки НОМЕР_1 з відповідною відміткою, Довідку від 28.04.2020 р. № 41/20 (а.с.18). Окрім того, Довідка від 05.02.2020 року № 05.02.2020 року, видана ТОВ «МІРОПЛАСТ» містить дані про щомісячні нарахування роботодавцем сум єдиного соціального внеску зокрема в оскаржувані періоди.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15257-53/64 від 04 березня 2020 року.

Щодо рішень про застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.ч.8, 11 ст.9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

З аналізу викладених правових норм суд доходить висновку, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.

Враховуючи встановлену судом відсутність обов`язку позивача зі сплати єдиного соціального внеску при одночасному перебуванні в якості фізичної особи-підприємця та найманого працівника, і, як наслідок - протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15257-53/64, якою позивачем встановлено належні до сплати суми, суд доходить висновку про протиправність винесених контролюючим органом рішень про застосування штрафних санкцій № 0022525240, № 0022515240, № 0022505240, № 0022495240, № 0022485240, № 0022475240 від 04.03.2020 на загальну суму 1020грн.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, оцінивши усі докази, що були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені судом у ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ст. 139 КАС України з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04.03.2020 №Ф-15257-53/64 у сумі 31371,56 грн.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій № 0022525240, № 0022515240, № 0022505240, № 0022495240, № 0022485240, № 0022475240 від 04.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-43145015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев