Рішення № 90858920, 28.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Справа № 160/3676/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» (далі – ТОВ «Уніпласт», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) №0002170518 від 22.01.2020 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 317'049грн. 05коп.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0002160518 від 22.01.2020 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340грн. 00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно дійшов висновків викладених в акті №16096/04-36-05-18/31122890 від 13.12.2019 року. Позивач вважає, що висновки вказаного акту не ґрунтуються на повному, об`єктивному, неупередженому дослідженні що є порушенням діючого законодавства України та відповідно податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0002170518 та №0002160518 від 22.01.2020 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскільки:

- в порушення норм чинного законодавства, під час проведення позапланової перевірки, а також під час здійснення штрафних санкцій відповідач застосував положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що втратив чинність 07.02.2019 року;

- нарахування пені відповідно до Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземні валюті» має відбуватися з урахуванням вимог господарського законодавства щодо застосування відповідальності за порушення у сфері господарювання;

- вина у порушені вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі сторони ТОВ «Уніпласт» відсутня, так як позивачем були вчинені всі дії задля недопущення порушень вимог законодавства.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

27.04.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.05.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, за змістом якого у задоволенні позову просить відмовити повністю, посилаючись на те, що висновки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Уніпласт» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 17.06.2016 №С-17/06/2016 укладеного з нерезидентом - компанією "MASZYNY – projektowanie i wytwarzanie" (Польща) за період з 20.05.2017 по 04.12.2019, стосовно нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 317ґ049грн. 00коп. такими, що відповідають чинному законодавству.

08.05.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтверджуються всі вимоги які були викладені у позовній заяві.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Уніпласт» зареєстроване 28.08.2000 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, є платником податку на додану вартість.

У період з 05.12.2019 року по 11.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.п.19-1.1.4 п.19-1.1, ст.19-1, пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, згідно з наказом від 03.12.2019 року №1533-п, направлення від 03.12.2019 року №1345, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Н-транс» з метою дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 17.06.2016 №С-17/06/2016 за період з 20.05.2017 року по 04.12.2019 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 13.12.2019 року №16096/04-36-05-18/31122890 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – ЗУ №185/94-ВР), п.2,3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, в частині несвоєчасного повернення валютної виручки у сумі 20'000,00 євро, за що на підставі ст.4 ЗУ №185/94-ВР, п.5 ст.13 ЗУ №2473–VIII ТОВ «Уніпласт» пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД складає 317'049грн.05коп.;

- п.1 ст.9 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями) в частині порядку декларування валютних цінностей та іншого майна, за що на підставі п.2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.2000 №49 та п.2 ст.16 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 штрафна санкція за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна складає 340грн.00коп.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002170518 та №0002160518 від 22.01.2020 року.

Не погодившись з Актом перевірки позивач звернувся до відповідача із запереченням з вимогою скасувати Акт перевірки на основі якого були винесені податкові повідомлення-рішення №0002170518 та №0002160518 від 22.01.2020 року.

Відповідач залишив скаргу позивача - без задоволення.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0002170518 та №0002160518 від 22.01.2020 року.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР,Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 року №15-93. А також, положеннями Закону України "Про валюту і валютні операції" 21.06.2018 року №2473-VIII, який набрав чинності 07.07.2018 року та введений в дію 07.02.2019 року. Із введенням в дію цього Закону, Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" втратили чинність.

Положеннями ч.8 ст.16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про валюту та валютні операції" передбачено, що уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Підпунктом 54.3.3. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно з ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, (що був чинний у період виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №185/94) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно Закону України від 06.11.2012 р. № 5480-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок",Згідно Постанови НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 25.05.2017р. №41, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 180 календарних днів.

Відповідно до ст.4 Закону №185/94 (частини 5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ), порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до абзацу 2 статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття до розгляду судом Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з абзацом 3 статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Відповідно до абзацу 4 статті 4 Закону № 185/94-ВР, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Відповідно до п.5 ст.13 закону № 2473-VІІІ, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Пунктом 7 статті 13 Закону № 2473 визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

За матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.12.2019 1533-п та у зв`язку з підтвердженням податкової інформації щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості в сумі 20ґ000,00 евро проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 17.06.2016 №С-17/06/2016 за період з 20.05.2017 по 04.12.2019, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Станом на 20.05.2017 по зовнішньоекономічному контракту від 17.06.2016

№С-17/06/2016, укладеному з нерезидентом «MASZYNY - projektowanie і witwaгzanie», (Польща) рахується дебіторська заборгованість у сумі 20ґ000,00 евро, що відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства (рахунок 632 «Розрахунки з іноземними покупцями»).

Нерезидентом «MASZYNY - projektowanie і witwaгzanie» (Польща) на розрахунковий рахунок ТОВ «УНІПЛАСТ» 12.12.2017 перераховано 20ґ000,00 евро з порушенням законодавчо встановленого строку розрахунків. Кількість днів прострочення надходження товару складає 207 днів (з 20.05.2017 по 12.12.2017).

Перевіркою встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті», внаслідок чого відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Також, абз.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Пеня за Актом перевірки нарахована до суми заборгованості.

Крім того, з 07.02.2019 введено в дію Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018, згідно з частиною другою статті 16 якого втрачають чинність деякі законодавчі акти, зокрема Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті»

У разі встановлення під час перевірок резидентів суб`єктів ЗЕД – юридичних осіб які проведені після 07.02.2019, порушень з питань валютного регулювання, зокрема вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті», до таких суб`єктів застосовується відповідальність передбачена законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Відповідно абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що аналізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 вказаного Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 вказаного Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Висновок від 21.11.2016 №1314 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про подовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією ТОВ «Уніплатс» на суму 20ґ000,00 евро з 08.11.2016 по 30.12.2016, враховано під визначення суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за зовнішньоекономічними операціями ТОВ «Уніпласт» за період з 30.12.2016 по 04.12.2019 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходили.

Крім того, статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено наступне: У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків і поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтям 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статтей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день просочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідних компетентних органів, згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», для вирішення спору з нерезидентом.

Крім того, суд не може прийняти твердження позивача стосовно того, що відповідальність передбачена ст.4 Закону України від 23.09.1994 р. за № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не може бути застосована до нього у зв`язку з втратою чинності цього закону 07.02.2019 року, у зв`язку з тим, що відповідно до ч.8 ст.16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 р. № 2473-VІІІ уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень. При цьому суд також враховує, що з 07.02.2019 вступив в дію Закон України "Про валюту та валютні операції", яким передбачена аналогічна відповідальність за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Рішенням Конституційного суду України 1-7/99 від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи, що пряма вказівки в законах, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб відсутня, податковий орган мав право керуватися законодавством, що діяло до дня введення в дію нового закону.

Із аналізу редакцій Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 року та Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 року №2473-VIII вбачається, що санкція за одне і теж саме правопорушення, підставою якого стало винесення оскаржуване рішення, є аналогічним за своїм змістом та передбачають ідентичну відповідальність.

Тобто, в даному випадку неможливо застосувати положення ст. 58 Конституції України, оскільки санкція статті не змінила свого змісту, а закон не містив прямої вказівки яка пом`якшує або скасовує відповідальність юридичних осіб.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідач у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України), з урахуванням наведених положень КАС України позивачем не доведено протиправність винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлені позивачем вимоги не є обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова