Ухвала суду № 90858433, 03.08.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/62/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2020 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Челпан Е.В., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Сєрікової К.С., Лосякової Т.І., Комарова І.О., Коломойця О.С., Сукача О.В., Оснач Л.О., потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Ходової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в режимі відеоконференції питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 під вартою, клопотань щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , клопотань про зміну запобіжного заходу та заяв про передачу на поруки обвинуваченого,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 19.07.2020 року строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, продовжено до 16.09.2020 року включно.

Прокурор Сластін М.С. звернувся до суду клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вина у вчиненні яких підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкції статей за які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_1 має можливість переховуватись від суду, може знищити речі та документи, продовжити незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, з урахуванням даних, що характеризують ОСОБА_1 , є достатні підстави вважати на наявні ризики передбачені законом. Крім того, клопотав про відсторонення від посади ОСОБА_1 , обґрунтовуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та відповідно до вимог ЗУ «Про запобігання корупції» підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді. Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 також клопотав про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останньому також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, санкції статей яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Крім того, тривалий період роботи та проживання ОСОБА_3 в смт.Мангуш свідчить про його тісні та міцні зв`язки з керівниками органів влади, правоохоронними органами, здійснення впливу на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та потерпілих у кримінальному провадженні, порушував умови домашнього арешту та покладені на нього обов`язки а відтак є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України наявні й застосування більш м,яких запобіжних заходів не забезпечить їх запобіганню. Обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовуючи існуванням ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, та на теперішній момент не зменшились і продовжують існувати. Вказуючи на наявність публічного інтересу до справи, реакцію суспільства і соціальні наслідки, вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать запобіганню наведених ризиків .

Пан ОСОБА_11 в судовому засіданні, зазначивши себе як Голова проводу Добровольчого руху ОУН, звернувся із заявою щодо передачі йому на поруки ОСОБА_4 , вказуючи, що йому відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується останній, відомо яке покарання за це передбачено, які наслідки невиконання обов`язків. Зазначив, що у патріотичних колах мало хто не знає ОСОБА_4 , який захищав цілісність України, є учасником бойових дій, брав участь у зоні проведення антитерористичної операції, неодноразово був поранений під час бойових дій. Йому достатньо було дізнатися з мереж історію цієї людини щоб бути впевненим, що ОСОБА_4 не буде порушувати свої процесуальні обов`язки при зміні запобіжного заходу.

Захисники Лосякова Т.І. та Сєрікова К.С., яких підтримав обвинувачений ОСОБА_1 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід останньому на особисте зобов`язання, оскільки обвинувачений сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, порушень та зауважень не має, а будь яка більш жорстка міра запобіжного заходу з часом може бути замінена на більш м`яку. Крім того, зазначили, що після об`єднання кримінальних проваджень під час досудового слідства відносно їх підзахисного діють два запобіжних заходи, в тому числі й застава, тому з урахуванням даних обставин просили визначити один запобіжний захід, а в разі не обрання застави повернути суму коштів, яка була внесена в якості застави.

Захисники Сукач О.В. та Оснач Л.О., яких підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи, що воно аналогічне попереднім та нічим не обумовлено. Наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджені відповідними доказами, заявлені вимоги суперечать також и нормам КПК, а тому підстави для його задоволення відсутні. Оскільки ОСОБА_3 не допущено порушень покладених на нього судом обов`язків, про що свідчить представлені суду характеризуючи дані, просили обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на нього певні обов`язки, що буде на їх думку повністю відповідати засадам кримінального провадження. Сам ОСОБА_3 зазначив, що постійно відчуває тиск зі сторони потерпілої ОСОБА_5 , яка звертається з всілякими скаргами та заявами до ряду державних установ та організацій, внаслідок чого, постійно проводяться відповідні перевірки. Вважає, що така поведінка потерпілої є неприйнятною. Також просив звернути увагу суду при вирішенні питання щодо часу домашнього арешту на необхідність визначення часового діапазону з 06-00 до 22-00 в зв`язку з виробничою необхідністю як директора ТОВ «Диметра А».

Обвинувачений ОСОБА_2 , якого підтримав захисник Комаров І.А. заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити на домашній арешт. На обґрунтування своїх вимог зазначили, що такі ризики як тяжкість ймовірного покарання, можливість продовження злочинної діяльності, вплив на свідків, знищення доказів, за мінуванням часу, зменшилися або взагалі втратили свою актуальність, стороною обвинувачення не доведені належними та допустимими доказами, а зі спливом та довго тривалістю часу ризики зменшуються, що тягне за собою обрання менш жорсткого запобіжного заходу. Вказували, що перебування особи під вартою поза розумним строком суперечить практиці ЄСПЛ та порушує права особи. Крім того обвинувачений ОСОБА_2 наполягав на відкладенні розгляду питання щодо запобіжного заходу, оскільки ним оскаржено попередню ухвалу в апеляційному порядку, що таким чином порушить його право на захист.

Захисник Коломоєць О.С., якого підтримав підзахисний ОСОБА_4 , заперечували проти продовження відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи, що підстави на те відсутні, ризики прокурором не доведені, посилаючись на рішення ЄС зазначав, що наявність обвинувачення не може слугувати підставою для суворого запобіжного заходу, в свою чергу захисник заявив клопотання про передачу обвинуваченого ОСОБА_4 на поруки, вважаючи, що для цього є всі законні підстави.

Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали позицію прокурора відносно запобіжних заходів обвинувачених, в задоволенні клопотань захисту та їх підзахисних просили відмовити, мотивуючи тим, що на теперішній час ризики наведені стороною обвинувачення продовжують існувати.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Так ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, місце реєстрації та постійне проживання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, за представленою суду характеристикою зазначений як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 також інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці.

Згідно до вимог ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

При вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_4 на особисту поруку суд приходить до висновку, що виключних обставин для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді передачі на особисту поруку немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів суду не доведено. Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю ряду інкримінованих злочинів та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на особисту поруку та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_12 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Стосовно клопотань сторони обвинувачення та захисту щодо запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні ст.5 КЗПЛ. Зокрема, у справі «Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в`язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. «с» п.1 ст.5 КЗПЛ.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Вимогами ст.178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час розгляду клопотання про заміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується, відсутні судимості, має сім`ю, дружину, яка є інвалідом та дочки студентки, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, постійне місця проживання, підтримує добропорядні відносини з сусідами, у побуті веде нормальний спосіб життя, займається підприємницькою діяльністю, являється директором ряду підприємств, страждає захворюванням серця, за характеристикою Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області будь яких порушень покладених на нього судом обов`язків домашнього арешту не допускає. Обвинувачений ОСОБА_1 , має військові досягнення, постійне місце проживання, несе військову службу, відсутність судимостей, сім`ю, зокрема, дружину, котра страждає онкозахворюванням, неповнолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, фактів, які б свідчили про порушення за цей час покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків суду не доведено.

При цьому, суд враховує і наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правом особи на життя та здоров`я.

Оцінюючи сукупність вищевикладених обставин, суд вважає можливим продовжити дію запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у виді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на них обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідно для належної поведінки обвинувачених та їх можливості здійснювати свої права на життя, здоров,є та працю, а відтак не знаходить підстав для задоволення клопотань захисту про заміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

При цьому, суд, покладаючи обов`язки для відбуття домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 , враховує обставини щодо визначення часового діапазону з 06-00 до 22-00 годин, пов`язані з виробничою необхідністю як директора ТОВ «Диметра А», оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо клопотання захисника Сєрікової К.С. про повернення грошових коштів, які нібито були перераховані в якості застави, суд зазначає, що на момент прийняття рішення заявленою стороною будь яких письмових доказів суду не представлено а письмові матеріали по справі ще не досліджувались.

Отже, враховуючі наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вищезазначені запобіжні заходи як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обов`язків, а також продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 забезпечать дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження та у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні решти клопотань щодо запобіжних заходів відносно обвинувачених.

Керуючись ст.ст.154, 157, 158, 177, 178, 180, 181, 183, 194,199, ст.331 КПК України,ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 01.10.2020 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 01.10.2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 22-00 години до 06-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з смт.Мангуш Мангушського району Донецької області без дозволу суду, окрім випадків пов`язаних з виконанням обов`язків як директора ТОВ «Діметра А» у м.Маріуполі та виконанням робіт на земельних ділянках у межах Мангушського та Нікольського районів Донецької області по обробці, збору врожаю та підготовці землі під вирощування зернових та пропашних культур; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 01.10.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУНП в Донецькій області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 19-00 години до 07-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 01.10.2020 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено о 10-30 годин 07 серпня 2020 року.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

Е.В. Челпан