Рішення № 90858214, 10.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/2088/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) до другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (надалі також - відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.03.2020 року згідно графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, він брав участь у першому етапі атестації прокурорів у відповідності до п.п. 1 п. 6 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року. За наслідками проведеного тестування він набрав 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, з чим категорично не погодився та в цей же день звернувся до Голови другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур із письмовою заявою відповідно до Закону України "Про звернення громадян". За твердженнями позивача, у вказаній заяві він просив відповідача, зокрема врахувати, що окремі питання, які були у варіанті його тесту не співпадали з тими, що були оприлюднені на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). Окрім цього, зауважив про некоректність окремих питань, що могло зумовити наданням ним неправильних відповідей, а також вказав про несправність роботи комп`ютерного обладнання, на якому здійснювалось тестування, оскільки вибрані ним варіанти правильної відповіді одразу не приймались, а відмічались лише після неодноразових повторних натискань. Як зазначає позивач, у прохальній частині своєї заяви він просив надати можливість ознайомитись або надати копію повного варіанту його тестування із одночасним зазначенням вірних/невірних відповідей. При цьому, додатково наголошував про повідомлення його про час, дату та місце проведення засідання кадрової комісії за допомогою засобів мобільного зв`язку або в інший спосіб задля вирішення питання про його безпосередню участь у розгляді письмової заяви від 05.03.2020 року. Позивач стверджує, що жодної відповіді на свою заяву станом на 12.05.2020 року в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" відповідач йому не направив, що послугувало підставою для звернення до суду.

З огляду на це, позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність членів другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур щодо не розгляду адресованого її голові звернення від 05.03.2020 року та зобов`язати відповідача вчинити усі дії, передбачені Законом України «Про звернення громадян», шляхом повного, всебічного та неупередженого розгляду його звернення від 05.03.2020 року, у тому числі за обов`язкової його присутності, з наданням за результатами його розгляду письмової відповіді у встановлений законом строк.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто останнім 02.06.2020 року.

Наступною ухвалою суду від 05.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами, визначеними статтею 263 КАС України. Крім того, відповідачу встановлений 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України.

В подальшому, ухвалою суду від 08.07.2020 року задоволено клопотання позивача та в порядку статті 52 КАС України здійснено заміну первинного відповідача - Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур на його правонаступника - Офіс Генерального прокурора.

Іншою ухвалою від 08.07.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотань позивача про здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

У своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 22.07.2020 року, відповідач - Офіс Генерального прокурора позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що за результатами складання 05.03.2020 року іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту в розумінні п. 13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". У подальшому, цього ж дня - 05.03.2020 року Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було проведено засідання комісії, за результатами якої сформовано списки осіб, які того ж дня не пройшли іспит у формі анонімного тестування, набравши менше 70 балів. Крім того на цьому ж засіданні комісією розглянуто заяву позивача від 05.03.2020 року про повторне проходження атестації та встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати з боку заявника ОСОБА_1 тестування було завершено вчасно, будь-яких технічних чи інших причин, які б впливали на проходження тестування не виявлено, у зв`язку з чим підстав для повторного проходження прокурором етапу тестування, передбачених п. 7 розділу І Порядку № 221, не було. Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на приписи Закону України "Про звернення громадян" при розгляді його заяви від 05.03.2020 року, оскільки у спірному випадку розгляд такого звернення відбувався в межах процедури проходження позивачем атестації згідно із Порядком № 221 та Порядком № 233, а тому дія такого Закону згідно статті 12 не могла бути поширеною на існуючі правовідносини, що пов`язані із застосуванням спеціального трудового законодавства. За таких обставин відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відзив відповідачем поданий у строки, визначені пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», тому приймається судом до розгляду.

29.07.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 на спростування доводів відповідача вказує на наявність в поведінці останнього ознак протиправної бездіяльності, а тому просить задовольнити позовні вимоги. Разом із тим, суд не бере до уваги вказану відповідь на відзив, оскільки згідно ч. 3 ст. 263 КАС України у даній категорії справ заявами по суті справи є лише позов та відзив.

Крім того, ухвалою суду від 03.08.2020 року судом відмовлено у задоволенні наступного клопотання позивача про витребування доказів та про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи дану справу судом враховано, що особливості її розгляду визначені статтею 263 КАС України. Однак розгляд даної справи припав на період дії на території України карантину, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами).

У зв`язку з цим пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон України № 540-IX від 30.03.2020), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено автоматичне продовження визначених статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу процесуальних строків, в тому числі і строків розгляду справи на період дії карантину.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 року) , пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, згідно якої встановлені цим Кодексом процесуальні строки поновляються судом лише за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом).

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 року також було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України № 731-ІХ від 18.06.2020 року набрав чинності 17 липня 2020 року, відповідно продовжені Законом України № 540-IX від 30.03.2020 процесуальні строки закінчилися 06.08.2020 року.

Оскільки жодних заяв від учасників справи щодо можливості продовження процесуальних строків по справі до визначеного терміну подано не було, тому наразі жодних перешкод для вирішення даної справи та ухвалення судового рішення не має.

Так, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи судом встановлено, що позивачем 04.10.2019 року подано Генеральному прокурору письмову заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", у зв`язку із чим просив допустити його до проходження атестації.

05.03.2020 року під час безпосередньої участі ОСОБА_1 у проведенні атестації прокурорів регіональних прокуратур останнім було неуспішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Зокрема, позивачем набрано 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту в розумінні п. 13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", яким визначено 70 балів.

Того ж дня - 05.03.2020 року, після завершення тестування, ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Голови другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про виявлення ним некоректних питань під час проходження тестування, некоректної роботи програмного забезпечення та технічних збоїв комп`ютерної системи. У змісті такої заяви (прохальній частині) позивач, зокрема просив надати йому роздруківки складеного ним іспиту із запитаннями та варіантами відповідей, а також можливість повторно скласти іспит з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону. Зауважив про необхідність його повідомлення про час, дату та місце проведення засідання кадрової комісії за допомогою засобів мобільного зв`язку або в інший спосіб задля вирішення питання про його безпосередню участь у розгляді такої заяви.

Разом із тим другою кадровою комісією 05.03.2020 року прийнято рішення № 18, яким прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, на підставі цього рішення другої кадрової комісії, наказом прокурора Вінницької області від 29.04.2020 року № 421к його звільнено з роботи з 06.05.2020 року.

Однак, позивач стверджує, що в будь-якому разі його звернення до голови другої кадрової комісії від 05.03.2020 року залишилось не розглянутим, що є грубим порушенням вимог Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», що і власне є предметом оскарження у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25.09.2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 N 113-IX, (далі - Закон N 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Відповідно до п. 6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

За приписами п. 7 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX).

Згідно із п. 10 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно із п. 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

На виконання вимог Закону N 113-IX, наказом Генерального прокурора N 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок N 221).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

У відповідності до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання ( п. 6 Порядку № 221).

Як передбачено п. 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 9 Порядку N 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (п. 10 Порядку N 221).

У відповідності до пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку № 221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Як зазначено у пункті 5 розділу ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Як з`ясовано судом, 05.03.2020 року був проведений іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявленні знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому брав участь позивач. За наслідками проведеного тестування ОСОБА_1 склав такий іспит неуспішно, про що свідчить витяг із відомостей про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора (порядковий номер: 17; посвідчення: 47831; логін: U 202003053690; результат тестування: 69 балів).

Після завершення тестування, того ж дня позивач звернувся із письмовою заявою до Голови другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про виявлення ним некоректних питань під час проходження тестування, некоректної роботи програмного забезпечення та технічних збоїв комп`ютерної системи.

Разом із тим, 05.03.2020 року відбулось засідання кадрової комісії № 2, на якому ухвалено рішення (протокол № 2) та було сформовано списки прокурорів, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з набранням меншої кількості балів ніж прохідний (70 балів), в переліку яких під № 22 додатку № 3 (група 1) значиться прокурор ОСОБА_1 з набраною кількістю балів - "69."

Тобто, за наслідками проведеного тестування позивачем набрано 69 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту в розумінні п. 13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

У зв`язку із цим кадровою комісією № 2 прийнято рішення № 18 від 05.03.2020 року, яким на підставі п.п. 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, п. 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.

Водночас, в межах даної адміністративної справи, спірним моментом залишається факт розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 05.03.2020 року.

Так, суд вивчивши зміст письмової заяви (прохальну частину) поданої позивачем до Голови другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, вважає за необхідне вказати, що викладені позивачем у відповідній заяві питання стосуються:

- надання можливості ознайомитись або надати копію повного варіанту тестування із висвітленням вірних/невірних запитань;

- розгляду на засіданні питання можливості повторного проходження позивачем тестування з причин несправності роботи комп`ютерного обладнання, на якому здійснювалось тестування.

При цьому, позивач додатково клопотав про повідомлення його про час, дату та місце проведення засідання кадрової комісії за допомогою засобів мобільного зв`язку або в інший спосіб задля вирішення питання про його безпосередню участь у розгляді письмової заяви від 05.03.2020 року.

Надаючи оцінку зазначеним вище обставинам, суд враховує таке.

Щодо доводів позивача про не розгляд відповідачем його звернення від 05.03.2020 року.

Так, згідно пунктів 1, 2 розділу V Порядку № 221 уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

Порядок роботи кадрових комісій регламентовано наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 року N 233 (з послідуючими змінами) (далі - Порядок N 233).

За приписами п. 12 Порядку N 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Як свідчить протокол № 2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020 року, на ньому розглядалася низка питань, пов`язаних із проходженням атестації прокурорів. При цьому, під одинадцятим питанням порядку денного даного засідання, комісією безпосередньо розглядалася заява ОСОБА_1 про повторне проходження ним тестування та надання розгорнутих результатів попереднього тестування. За результатами розгляду такої заяви другою кадровою комісією ухвалено рішення про відмову у її задоволенні.

В даному випадку суд враховує, що ані положеннями Порядку № 221, ані положеннями Порядку № 233 не віднесено до повноважень кадрових комісій надання відповіді на заяви прокурорів, як і розгорнутих роздруківок результатів проведеного тестування. Тому, відповідно, і підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви в цій частині у відповідача не було.

Щодо можливості проходження позивачем повторного тестування, то кадровою комісією здійснено обґрунтоване посилання на п. 7 Розділу І Порядку № 221, яким прямо заборонено повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів. При цьому, матеріали справи свідчать, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати, тестування з боку позивача було завершено вчасно, під час проведення такого тестування звернень до робочої групи та до членів комісії не було, та відповідні акти щодо цього не складались. Тобто, підстав для висновку про те, що складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, не було. Як наслідок, проведення позивачем повторного іспиту є неможливим.

За наведених вище обставин суд вважає, що заява ОСОБА_1 від 05.03.2020 року розглянута другою кадровою комісією в порядку і спосіб, що визначений законом. Наведені обставини спростовують доводи позивача про допущення з боку відповідача бездіяльності (триваючої пасивної поведінки) щодо нерозгляду його звернення. Обставини прийнятого рішення зафіксовані кадровою комісією у відповідному протоколі, а тому якесь додаткове повідомлення позивача про розгляд його звернення в цьому випадку ані Порядком № 221, ані Порядком № 233 не вимагається.

Щодо доводів позивача про порушення кадровою комісією положень Закону України "Про звернення громадян" під час розгляду його заяви від 05.03.2020 року та ненадання відповіді, суд зважає на таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про звернення громадян" цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

В той же час згідно з абз. 3 п. 2 розділу І Порядку № 221 проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора.

Кадрові комісії - дорадчі колегіальні органи, які не входять до структури Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) і створені для забезпечення проведення атестації прокурорів.

Тобто, кадрові комісії не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи об`єднанням громадян, до яких подаються звернення у порядку Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Так, положення Закону України "Про прокуратуру", яким визначається статус прокурорів, умови і підстави їх звільнення з посади прокурорів, у тому числі у разі неуспішного проходження прокурором атестації, є спеціальними у галузі трудового законодавства, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

В даному випадку суд враховує, що зміст поданої позивачем заяви від 05.03.2020 року та спосіб її подання відповідає положенням Порядку № 221, оскільки стосується обставин пов`язаних із проходженням атестації, а тому і розгляд такої заяви відбувався в межах процедури проходження атестації прокурорами безпосередньо на засіданні кадрової комісії, а не в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Тобто, у межах спірної ситуації повноваження кадрової комісії під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.03.2020 року регулювалися спеціальним трудовим законодавством, а тому й на такі правовідносини не поширюється дія Закону України "Про звернення громадян", що свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 і в цій частині.

Щодо решти доводів позивача, які мали місце у цій справи, то такі зазначених вище висновків суду в цілому не спростовують. При цьому слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку про відсутність допущення з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.03.2020 року.

Як наслідок цього, відсутні підстави і для задоволення наступної похідної позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача до вчинення усіх необхідних дій, передбачених Законом України "Про звернення громадян" шляхом повного, всебічного та неупередженого розгляду звернення від 05.03.2020 року за обов`язкової присутності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду складено та підписано судом 10.08.20.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Офіс Генерального прокурора, місцезнаходження: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ: 00034051.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович