Ухвала суду № 90856640, 10.08.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2581/20

Провадження № 2/0203/953/2020

УХВАЛА

10 серпня 2020 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в:

16 липня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Розглянувши подані матеріали, доходжу висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, викладеним у ст. 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документа, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, або документа, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, нормами статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі позовної заяви про поділ майна подружжя позивачка повинна була сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» складає 2102,00 грн.)

Як кореспондується у п. 16 ПП ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд.

Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21 серпня 2014 року "Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" оціночною вартістю для нерухомості є її ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав. Підтвердженням такої вартості слугує звіт про оцінку, строк дії якого становить не більше шести місяців з дати оцінки.

Як вбачається з квитанції №40 від 14.07.2020 року про сплату судового збору, долученої до матеріалів позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 872, 40 гривень.

Однак матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо оцінки спірного майна, визнати право на який просить позивачка, що в свою чергу виключає можливість визначити реальну ціну позову.

Визначена позивачем ціна позову в 87 420 гривень не може слугувати підтвердженням ціни позову, оскільки як зазначено у згадуваному вище законі підтвердженням вартості майна слугує звіт про оцінку, строк дії якого становить не більше шести місяців з дати оцінки. Також, на переконання суду, не є можливим дійти висновку, що визначена позивачем ціна позову відповідає дійсній вартості спірного майна.

Отже, у зв`язку з відсутністю необхідної оціночної документації реальну вартість спірного майна визначити неможливо, а отже і неможливо дійти висновку про дійсну ціну позову і з огляду на це - суму необхідного до сплати позивачем судового збору.

Відтак, відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку для усунення недоліків, а саме: доплати судового збору у сумі 1 229,60 грн. (з наданням оригіналу квитанції про сплату), який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів УК у Центр.р.м.Дніпра/Центр.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989316, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA288999980313161206000004007, код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу – судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кіровський районний суд м.Дніпропетровська.

Керуючись ст.ст. 175, 176, 185, 258-260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишити без руху та запропонувати позивачці у строк, який не перевищує п`яти днів з дати отримання копії ухвали, усунути вказані недоліки.

У випадку невиконання ухвали суду у вказаний строк, заява вважатиметься неподаною та підлягатиме поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Католікян