Рішення № 90855493, 05.08.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Справа № 925/335/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - Пуха І.І. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Деренківець", с. Деренковець, Корсунь-Шевченківського району,

Черкаської області

до Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району

Черкаської області, с. Набутів, Корсунь-Шевченківського району,

Черкаської області

про визнання права власності на земельну ділянку та скасування

державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Деренківець" до Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області про:

- визнання за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Деренківець" права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7122581500:08:001:0059;

- скасування державної реєстрації Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області на земельну ділянку кадастровий номер 7122581500:08:001:0059 шляхом скасування запису про право власності номер 28640307 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 квітня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 квітня 2020 року було оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 26 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 21 липня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 липня 2020 року відкладено розгляд справи по суті на 15 год. 00 хв. 05 серпня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. У відзиві на позов відповідач просив суд вирішити справу на розсуд суду.

Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 серпня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/335/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду позивач з посиланням на вимоги ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України вказував, що в силу імперативних норм Закону у 2009 році набув право власності на спірну земельну ділянку, проте остання була безпідставно зареєстрована, як земля комунальної власності за відповідачем.

Судом враховано, що земельна ділянка кадастровий номер 7122581500:08:001:0059 була власністю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г Шевченка, що підтверджується копією довідки №26 від 30 січня 2020 року та копією Державного акту на право колективної власності на землю від 13 грудня 1995 року серія ЧР-9-29.

Вказана земельна ділянка є землею під господарськими будівлями та дворами.

Будівлі та споруди, що знаходяться на вказаній земельній ділянці, також були власністю колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка.

Рішенням зборів власників майнових сертифікатів бувшого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Т.Г. Шевченка від 24 червня 2008 року (протокол №2) було вирішено виділити сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Деренківець" на погашення його майнових сертифікатів майнові комплекси для подальшого ведення сільського господарства на суму 3 247 175 грн. 00 коп.

Право власності на будівлі та споруди перейшло до позивача, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 722341 від 09 листопада 2009 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 листопада 2009 року, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 липня 2019 року, копією довідки №26 від 30 січня 2020 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності позивача на нерухоме майно не оспорюється сторонами.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції чинній станом на день реєстрації права власності) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній станом на день реєстрації права власності) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Водночас право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7122581500:08:001:0059 було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують правомірність набуття права власності сільської ради на спірну земельну ділянку, а також правомірність переходу з колективної власності на землю до комунальної.

Водночас, зареєструвавши за собою право власності на землю, відповідач тим самим не визнає право позивача.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом враховано, що матеріали справи не містять договору із визначенням розміру земельної ділянки, що перейшла до нового власника будівель та споруд.

Проте судом враховано, що згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 16 липня 2020 року №1607/20 площа земельної ділянки під нежитловими будівлями, що знаходиться за адресою вул. 60 років СРСР,1 в с. Деренковець, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області становить 2,3245 га та площа земельної ділянки необхідної для обслуговування цієї будівлі становить 6,9365 га. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7122581500:08:001:0059 площею 9,2610 га є необхідною для обслуговування нежитлових будівель та споруд, які на ній знаходяться.

Даний висновок відповідачем не спростований.

Судом також враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна.

Пунктом 21 розділу X Перехідних положень ЗК України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" було доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 141.

Зокрема ч.7 ст. 141 вищевказаного Закону вказано, що землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Проте, дана земельна ділянка не підлягала розпаюванню (розподілу між власниками земельних паїв), а тому в силу наведеного вище закону не перейшла до комунальної власності і позивач набув право на землю з моменту придбання нерухомого майна та його реєстрації, тобто до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Згідно п.1) ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (ч.1 ст. 3 вищевказаного Закону).

Право власності підлягає державній реєстрації.

До державного реєстру прав власності вносяться записи про скасування державної реєстрації (ст. ст. 4, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7122581500:08:001:0059 визнається судом за позивачем, то відповідно запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідач не спростував належними доказами доводи позивача.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Деренківець", с. Деренковець, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32898214 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7122581500:08:001:0059, площею 9,261 га.

3. Скасувати запис про право власності номер 28640307 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (ідентифікаційний код 41063219) на земельну ділянку кадастровий номер 7122581500:08:001:0059.

4. Стягнути з Набутівської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, вул. Центральна,190/1, с. Набутів, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 41063219 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деренківець", с. Деренковець, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32898214 - 6 817 грн. 83 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10 серпня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович