Рішення № 90855351, 07.08.2020, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2127/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (м. Київ) до Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" (м. Харків) про стягнення 17212,16 грн, без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" (відповідач), в якій просить з Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (код 31862978) заборгованість та штрафні санкції у сумі 17212,16 грн, з яких: 16882,14 грн - основний борг за неоплачену продукцію, 186,11 грн - інфляційні втрати та 143,91 грн - 3% річних.

Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №44 про закупівлю продукції від 23.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2020 прийнята позовна заява до розгляду та відкрито провадження у справі.

Цією ухвалою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не надав господарському суду заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження або клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що платіжним дорученням №4286 від 13.07.2020 сплатив на рахунок позивача суму у розмірі 16882,14 грн за договором №44, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі в цій частині. Також, у наданому відзиві відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 186,11 грн та 3% річних у розмірі 143,91 грн повністю, посилаючись на те, що Верховною Радою України були внесені зміни в низьку кількість нормативних актів, а саме були прийняти Закон України №533-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), Закон України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», якими було змінено положення статей ГК, ЦК та ПК України стосовно штрафних санкцій, а саме встановлено, що штрафні санкцій не застосовуються на період введеного карантину на всій території України.

Позивач не надав суду відповідь на відзив.

Також, позивач не надав суду заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

23.01.2010 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір №44 про закупівлю продукції (надалі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію, а покупець - зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Найменування, кількість, вартість продукції вказується у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.4 договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем після прибуття продукції до місця поставки. Сторонами підписується видаткова накладна, в якій зазначається найменування, кількість та ціна продукції, та інші документи, за участю повноважних представників обох сторін.

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору складає 16882,14 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2813,69 грн.

Пунктом 4.1 вказаного договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах: 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання продукції покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.5 договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції та підписання сторонами видаткових накладних.

В специфікації №1 до договору №44 від 23.01.2020 сторони узгодили поставку черевик шкіряних за кодом УКТ ЗЕД 6403 у кількості 45 пар за ціною без ПДВ - 233,90 грн на суму 10525,50 грн, черевик термостійких за кодом УКТ ЗЕД 6403 у кількості 1 пари за ціною без ПДВ - 439,45 грн на суму 439,45 грн та чобіт утеплених за кодом УКТ ЗЕД 6403 у кількості 10 пар за ціною без ПДВ - 310,35 грн на суму 3103,50 грн, а всього на загальну суму 16882,14 грн, у тому числі ПДВ - 2813,69 грн.

Як убачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 16882,14 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №601 від 17.02.2020, підписаною уповноваженими представниками сторін без зауважень, а також копією довіреності відповідача на отримання ТМЦ №173 від 17.02.2020.

Відповідач не оплатив отриманий товар у встановлений п. 4.1 договором строк.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором №44 про закупівлю продукції від 23.01.2020 становить 16882,14 грн.

01.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №45 від 01.04.2020, в якій він пропонував терміново сплатити борг у сумі 16882,14 грн на його розрахунковий рахунок, зазначений у договорі, що підтверджується копіями опису №2166378 та квитанції Кур`єрської служби доставки №2166378 від 01.04.2020.

Як свідчать матеріали справи відповідач не сплатив заборгованість за отриманий товар за договором у сумі 16882,14 грн та відповіді не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 19.03.2020 по 30.06.2020 у сумі 143,91 грн та інфляційні за період квітень - травень 2020 року у сумі 186,11 грн.

Після звернення позивача з позовом до господарського суду (01.07.2020 - згідно штемпеля на конверті), відповідач сплатив заборгованість у сумі 16882,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4286 від 13.07.2020 на суму 16882,14 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки спір врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом (01.07.2020), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №922/2127/20 у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 16882,14 грн, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що інфляційні у сумі 186,11 грн та 3% річних у сумі 143,91 грн, які просить стягнути з нього позивач, є штрафними санкціями, та Верховною Радою України були внесені зміни в низьку кількість нормативних актів що стосуються штрафних санкцій, а саме встановлено, що штрафні санкцій не застосовуються на період введеного карантину на всій території України, суд вважає помилковими, оскільки згідно з ст. 230 ГК України інфляційні та 3% річних не є штрафними санкціями.

Також суд зазначає, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв`язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2015 у справі №33/234-10 та у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі №4/719 і від 15.11.2010 у справі №4/270д.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що Верховною Радою України були внесені зміни в низьку кількість нормативних актів, а саме були прийняти Закон України №533-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), Закон України №540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», якими було змінено положення статей ГК, ЦК та ПК України стосовно штрафних санкцій, а саме встановлено, що штрафні санкцій не застосовуються на період введеного карантину на всій території України, суд вважає безпідставними та надуманими, оскільки Законом України №533-ІХ від 17.03.2020 будь-які зміни до ГК та ЦК не вносились, а Закон України №540-ІХ від 30.03.2020 стосувався тільки продовження процесуальних строків.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання чітко визначені у статті 617 ЦК України.

Так особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав господарському суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар за договором №44 від 23.01.2020 у встановлений п. 4.1 договору строк, 3% річних та інфляційних, а також доказів, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За таких обставин, суд вважає решту позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 19.03.2020 по 30.06.2020 у сумі 143,91 грн та інфляційних за період квітень - травень 2020 року у сумі 186,11 грн обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 40,30 грн.

Судовий збір в частині позовних вимог, провадження за якими закрито, підлягає поверненню позивачу ухвалою суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 193, 230 ГК України, ст. 525, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 231, 237, 238, 240, 241, 247, 250, 252 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16882,14 грн.

2. В решті позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "ТУРБОАТОМ" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199. Код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛАНЛЕГПРОМ" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77. Код ЄДРПОУ 31862978) 3% річних за період з 19.03.2020 по 30.06.2020 у сумі 143,91 грн, інфляційних за період квітень - травень 2020 року у сумі 186,11 грн та судовий збір в сумі 40,30 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "07" серпня 2020 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.