Рішення № 90854887, 07.08.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/247/20

Провадження № 3/913/247/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 205 591 грн 03 коп.

без повідомлення (виклику) сторін

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.08.2014 № б/н в розмірі 205 591 грн 03 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 200 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 5 591 грн 03 коп., всього 205 591 грн 03 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором банківського обслуговування від 04.08.2014 № б/н стосовно своєчасного повернення кредитних коштів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/247/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено сторонам строк, який не може бути менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, для подачі заяв по суті справи, а також запропоновано позивачу надати читабєльну копію заяви про відкриття поточного рахунку, пояснення щодо застосування процентної ставки 21% та 42%.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).

Копії ухвал про відкриття провадження у цій справі надіслані учасникам судового процесу, які отримані позивачем - 30.04.2020, відповідачем - 08.05.2020, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

27.05.2020 від представника позивача - Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" надійшла заява про продовження строку для надання додаткових доказів до закінчення дії карантину.

Подана заява обґрунтована тим, що представник банку на виконання ухвали суду від 28.04.2020 звернувся з запитом до архіву банку з метою надання якісної фотокопії заяви про відкриття банківського рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписаної відповідачем. Так як в умовах карантину будь-який доступ до архівної документації банку є обмеженим, то відсутні підстави для подання доказів у встановлений в ухвалі строк до закінчення строку карантину.

Щодо поданої позивачем заяви суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 28.04.2020 позивачу встановлено строк для надання читабєльної копії заяви про відкриття поточного рахунку, пояснень щодо застосування процентної ставки 21% та 42% до 27.05.2020, який не може бути менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанов від 22.04.2020 № 291 та від 04.05.2020 № 343, з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, з урахуванням постанови від 17.06.2020 № 500, установлено з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Враховуючи, що на момент звернення позивача з відповідною заявою строк карантину було продовжено до 22.06.2020, тому і строк для надання доказів позивачем не міг бути меншим, ніж строк карантину, про що і було зазначено в ухвалі від 28.04.2020, тому дана заява судом не розглядалась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі-COVID-19), з 1 серпня 2020 року до 31 серпня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: "4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки, встановлені судом у зв`язку із запровадженням карантину продовжуються за заявами учасників справи.

Встановлений зазначеним Законом 20-денний строк для подання заяви про продовження процесуального строку сплинув - 06.08.2020.

Позивач з клопотанням про продовження процесуального строку для надання додаткових доказів до суду у встановлений законом строк не звернувся.

Відповідач відзив не надав, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву до суду також не звертався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву, а тому справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Фізична особа-підприємець Зіньковський Максим Миколайович (далі за текстом - Клієнт) 04.08.2014 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі за текстом - Банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", із заявою про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі за текстом - договір), та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору (аркуші справи 17-34).

Підписавши означену заяву, в порядку діючого законодавства, клієнт засвідчує згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому умовами та правилами банківських послуг.

Своїм підписом клієнт приєднався та зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банка (www.pb.ua або інший інтернет -/SMS-ресурс, зазначений банком).

Вищезазначені умови містяться в тексті заяви від 04.08.2014 № б/н (аркуш справи 17).

На підставі даної заяви відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, який складав з 04.08.2014 - 0 грн 00 коп., з 08.05.2019 - 10 000 грн 00 коп., з 03.06.2019 - 100 000 грн 00 коп., з 05.07.2019 - 200 000 грн 00 коп., що підтверджується довідкою від 27.03.2020 № 40804HAR0S0PM (аркуш справи 35).

Зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 200 000 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку фізичної особи-підприємця Зіньковського М.М. (аркуш справи 38), проте відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив повернення позивачу використаних кредитних коштів, не сплатив проценти за користування кредитом.

Станом на 19.03.2020 у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 205 591 грн 03 коп., у тому числі:

- 200 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом;

- 5 591 грн 03 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.06.2019 по 17.03.2020.

Враховуючи наявність кредитної заборгованості, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича простроченої кредитної заборгованості, а також заборгованості за процентами.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негатичне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 04.08.2014 № б/н процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.08.2014 № б/н, посилався на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який доданий позивачем до матеріалів справи (аркуші справи 18-34).

Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг", що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку, тощо.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку і приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документів, що доданий позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, оскільки підпису позичальника на вищевказаних документах, наданих позивачем не вбачається.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

Отже, наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.08.2014 шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій не зазначено до яких саме Умов приєднався відповідач (оскільки останні протягом певного часу могли змінюватися).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, що є обов`язковим при застосуванні судами норм чинного законодавства щодо стягнення процентів.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем з часу виникнення спірних правовідносин (04.08.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.04.2020).

Суд звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме: встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

На підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України судом враховуються висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18, від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів, що свідчать про належне виконання позивачем зобов`язань за договором, отримання відповідачем кредитних коштів, що останнім не спростовано, а також відсутність доказів погашення останнім суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 200 000 грн 00 коп. обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 04.08.2014, оскільки Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який міститься в матеріалах даної справи, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 3 000 грн. 00 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича про стягнення 205 591 грн 03 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570 заборгованість за кредитом в сумі 200 000 грн 00 коп., судовий збір в сумі 3 000 грн 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено - 07.08.2020.

Суддя А.В. Секірський