Рішення № 90854871, 07.08.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/111/20

Провадження №1/913/111/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС", м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 37500 грн 00 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без повідомлення та виклику сторін

Суть спору: про стягнення 37500 грн 00 коп. штрафу за неповернення торгівельно-холодильного обладнання, передбаченого договором поставки № 1615/16 від 08.02.2016.

Як відомо, на цей час в Україні тривають карантинні заходи, запроваджені постановою КМ України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та встановлено карантин з 12.03.2020 до 31.08.2020 на усій території України.

Відповідно п. п. 3 п. 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У той же час, відповідно до розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Таким чином, встановлені ГПК України процесуальні строки для розгляду справи не є порушеними.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, 08.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС" (постачальник - позивач) в особі Лисичанської філії ТОВ "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС" та фізичною особою-підприємцем Востровою Оленою Володимирівною (покупець - відповідач) було укладено договір поставки № 1615/16, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, який мав його прийняти та оплатити обумовлену накладною грошову суму.

Встановлюючи цей факт належного укладання договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016, суд вважає доцільним звернути увагу на обставини невірного посилання позивача у договорі на довіреність № 22 від 01.10.2014 зі строком дії до 31.12.2015, яку видано директору Лисичанської філії ТОВ "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС" Кондратюк М.М. у т.ч. на право укладати договори, що передбачено розділом 7 Положення про філію. Таким чином, вказана довіреність закінчила свою дію на час укладання договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016, проте, позивач додав до матеріалів справи належну довіреність № 22 зі строком дії до 31.12.2016, що свідчить про помилковість посилання у договорі на попередню довіреність.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

За приписами ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

За таких обставин, довіреність № 22 свідчить про наявність у директора Кондратюк М.М. права укладати договір поставки № 1615/16 від 08.02.2016.

Щодо строку дії договору, то за умовами розділу 9 сторони визначили його до 31.12.2016, а якщо жодна із сторін протягом 30 календарних днів до дати закінчення дії договору не виявить бажання припинити його дію, строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору (п. 4.6) він передав відповідачу торгівельне холодильне обладнання (ТХО) за актами прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 на загальну суму 37500 грн 00 коп., оскільки з метою дотримання температурного режиму зберігання заморожених продуктів харчування постачальник має право надавати покупцеві ТХО.

Відповідно до п. 1.1.3 додатку № 5 до договору поставки № 1615/16 від 08.02.2016 покупець зобов`язався повернути торгівельне холодильне обладнання постачальнику за першою вимогою, а згідно з п. 2.2.1 додатку постачальник має право у будь-який час вимагати від покупця повністю або частково повернути ТХО протягом семи календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення постачальника.

Також п. 3.1 додатку № 5 до договору, який регулює порядок використання ТХО, передбачено, що покупець несе відповідальність за збереження та цілісність ТХО з дати його отримання за актом встановлення і до дати його повернення постачальнику за актом повернення.

Позивач зазначає, що відповідачу 28.08.2019 була направлена вимога № 17/50 від 21.08.2019 р. про повернення ТХО, яка залишена ним без виконання, тому він звернувся до суду.

Як свідчать матеріали справи, відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не оспорив. Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позову та його задоволення з огляду на наступне.

Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За Господарським кодексом України договір поставки регулюється ст. 265, а саме: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, за умовами договору поставки № 1615/16 покупець зобов`язався не тільки оплатити товар, отриманий від позивача, а й повернути йому за першою вимогою торгівельне холодильне обладнання (ТХО), яке з метою дотримання температурного режиму зберігання заморожених продуктів харчування постачальник має право надавати покупцеві ТХО.

Матеріалами справи підтверджуються факти прийому передачі ТХО позивачем відповідачу за наступними актами:

- від 18.02.2016 - морозильна вітрина М300S, 213231370/1040213427Ю вартістю 7500 грн 00 коп.;

- від 21.03.2016 - морозильна вітрина CARAVELL150, 120040036/0707095224, вартістю 5000 грн 00 коп.;

- від 08.06.2016 - морозильна вітрина М300S, 1040213460Ю/313231416, вартістю 7500 грн 00 коп.;

- від 23.09.2016 - морозильна вітрина SСSD 267Y, 8274/10402086037, вартістю 7500 грн 00 коп.;

- від 21.04.2016 - морозильна вітрина CARAVELL200, 070513358/120035838, вартістю 5000 грн 00 коп.;

- 08.06.2016 - морозильна вітрина CARAVELL200, 120024429/0504042526, вартістю 5000 грн 00 коп., які підписані сторонами та є додатками до укладеного договору.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороннязміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС", м. Київ (позивач) звернувся до фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни (відповідача) з письмовою вимогою за листом від 21.08.2019 № 17/50 про повернення вказаного вище ТХО на загальну суму 37500 грн 00 коп.

Належні докази надіслання поштового відправлення № 0207201591701 за адресою Вострової О.В. додані до справи (накладна з описом вкладення від 28.08.2019).

Як зазначає позивач, спірне обладнання не було повернуто, тому він звернувся до суду.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як відомо, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою тощо (ст. 546 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

В п. 3.1 додатку № 5 до договору поставки сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення, за пошкодження або втрату ТХО, а також за фактичну відсутність ТХО за місцем встановлення, що визначене покупцем, незалежно від причини такого ушкодження, втрати, неповернення/несвоєчасного повернення або відсутності, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі договірної вартості ТХО, яка вказана в акті встановлення, що становить 37500 грн 00 коп.

Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи, позов не оспорений, доказів повернення обладнання не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що за обставинами спору мають місце факти неповернення відповідачем обладнання, вказаного в актах прийому-передачі від 18.02.2016, 21.03.2016, 08.06.2016, 23.09.2016, 21.04.2016 та від 08.06.2016 на загальну суму 37500 грн 00 коп, що дає підстави для застосування до покупця відповідальності у вигляді штрафу у розмірі вартості цього обладнання, заявленої до стягнення.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору, фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому позов задовольняється повністю з віднесенням на відповідача судового збору у сумі 2102 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС", м. Київ до відповідача фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни, м. Рубіжне Луганської області про стягнення 37500 грн 00 коп. штрафу задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Вострової Олени Володимирівни, АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ ПРОДУКТ ПЛЮС", м. Київ, вул. Колекторна, б. 3, ідент. код 39375744 - 37500 грн. 00 коп. штрафу та 2102 грн. 00 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 07.08.2020.

Суддя Н.М.Зюбанова