Рішення № 90854866, 10.08.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року м.Харків Справа № 913/256/20

Провадження №5/913/256/20

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул.Шолуденка, б.1, м.Київ, 04116)

до відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул.Гагаріна, б.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

про стягнення 10 123 грн 73 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання-помічник голови суду Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулась до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (далі - АТ «Луганськгаз», відповідач) про стягнення 10 123 грн 73 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між сторонами 31.12.2009 укладено договір №06/09-2342 поставки природного газу.

28.05.2012 від позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-175, відповідно до умов якого сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у АТ «Луганськгаз» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за договором поставки природного газу від 31.12.2009 №06/09-2342.

Відповідно до п.2.1 договору про реструктуризацію заборгованості загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації складає 97 199 грн 59 коп. станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звіряння розрахунків.

Періодичні платежі відповідачем здійснювались несвоєчасно, внаслідок чого утворилась прострочення за період з січня 2017 року по грудень 2019 року.

Станом на 01.03.2020 у відповідача існує прострочений основний борг у сумі 8 505 грн 00 коп.

Відповідач періодичні платежі здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим позивачем відповідно до п.3.4 договору про реструктуризацію заборгованості нараховані пеня, штраф та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України - інфляційні втрати та 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначений на 18.05.2020.

Відповідач відзивом від 13.05.2020 №01-02-45/848 вимоги позову відхилив частково та зазначив, що 28.05.2012 між сторонами дійсно був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-175 і загальна сума заборгованості, що підлягає реструктуризації складає 97 199 грн 59 коп.

Також з посиланням на проведення на території Луганської області антитерористичної операції та внаслідок чого втрату значної кількості майна просив зменшити розмір неустойки (пені та штрафу).

У клопотанні від 13.05.2020 №01-02-45/847 відповідач з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства, проведення на території Луганської області антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) та приписи ст.551 Цивільного кодексу України просив максимально зменшити розмір пені та штрафу.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2020 розгляд справи по суті відкладений на 22.06.2020.

Позивач у відповіді на відзив від 30.05.2020 б/н просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02.06.2020 від АТ «Луганськгаз» надійшли заперечення від 01.06.2020 №01-02-45/955 на відповідь на відзив, у яких відповідач з посиланням на приписи ст.551 Цивільного кодексу України просив максимально зменшити розмір пені та штрафу.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 13.07.2020.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2020 відкладено розгляд справи по суті на 03.08.2020.

У судове засідання 03.08.2020 сторони не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №6102252529283 та №6102252529275.

30.07.2020 на адресу електронної пошти суду від АТ «Луганськгаз» надійшло клопотання від 30.07.2020 №01-02-45/1327, яке підписане кваліфікованим електронним підписом, з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами), від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», рекомендації Ради суддів України просив відкласти розглядь справи на пізніший термін.

Відносно вказаного клопотання суд зазначає наступне.

17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд ураховує, що ухвалою від 13.07.2020 явка представників сторін визнана необов`язковою, заяви по суті справи сторонами подані.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем необґрунтована неможливість прибути у судове засідання 03.08.2020 та не надано доказів того, яким чином установлення карантину впливає на явку представника АТ «Луганськгаз» у судове засідання.

Також необґрунтована необхідність участі представника АТ «Луганськгаз» у судовому засіданні, явка якого судом не визнавалась обов`язковою.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ст.197 ГПК України, приписами якої передбачено право сторін право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення або в приміщенні суду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.05.2012 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (кредитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз», яке в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (боржник, відповідач) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-175, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій від 31.12.2009 №06/09-2342 (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору загальна сума боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п.1.1 цього договору складає 97 199 грн 59 коп. станом на 31.03.2012, що підтверджується актом звірки розрахунків.

Відповідно до п.2.2 договору боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, починаючи з травня 2012 року по березень 2032 року щомісячними платежами в сумі 405 грн 00 коп., а в квітні 2032 року - у сумі 404 грн 59 коп.

За прострочення виконання зобов`язань, вказаних у п.2.2 цього договору, боржник зобов`язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу (п.3.4 договору).

Згідно з п.5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2032, а в частині виконання зобов`язань за договором - до їх повного здійснення.

Як зазначив позивач і це не оспорюється відповідачем АТ «Луганськгаз» періодичні платежі здійснювались несвоєчасно, внаслідок чого утворилось прострочення за період з січня 2017 року по грудень 2019 року і заборгованість складає станом на 31.03.2020 у сумі 8 505 грн 00 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.2 договору боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, починаючи з травня 2012 року по березень 2032 року щомісячними платежами в сумі 405 грн 00 коп., а в квітні 2032 року - у сумі 404 грн 59 коп.

Відповідачем наявність заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012 №14/12-175 не оспорюється.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за щомісячними платежами в сумі 405 грн 00 коп. з червня 2018 року, який мав бути виконаний 29.06.2018, по лютий 2020 року, який мав бути виконаний 28.02.2020, усього в сумі 8 505 грн 00 коп.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період прострочення з червня 2018 року по лютий 2020 року в сумі 8 505 грн 00 коп.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 18.04.2019 по 31.03.2020 за платежами з жовтня 2018 року по лютий 2020 року в сумі 710 грн 24 коп. та штрафу в розмірі 7% за платежами з березня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 340 грн 20 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення виконання зобов`язань, вказаних у п.2.2 цього договору, боржник зобов`язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу (п.3.4 договору).

Перевіривши зазначений в позовній заяві (а.с.3-9 т.1) розрахунок пені за платежами з жовтня 2018 року по лютий 2020 року за період з 18.04.2019 по 31.03.2020 суд вважає його обґрунтованим, арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору реструктуризації, з огляду на що пеня в сумі 710 грн 24 коп. є обґрунтованою.

Оскільки відповідачем в порушення умов п.2.2 договору щомісячні платежі за період з березня 2019 року по лютий 2020 року не здійснювались понад 30 днів, що не оспорюється АТ «Луганськгаз», позивачем правомірно у відповідності до п.3.4 договору нарахований штраф у загальній сумі 340 грн 20 коп.

Відносно клопотання відповідача від 13.05.2020 №01-02-45/847 про максимальне зменшення розміру пені та штрафу суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання АТ «Луганськгаз» послалось на те, що,підприємство займає монопольне становище на ринку надання послуг з розподілення природного газу для споживачів Луганської області, є суб`єктом природних монополій і наразі перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2019 рік і станом на 31.03.2020 та Балансом (Звітом про фінансовий стан) на 31.12.2019 і за І квартал 2020 року.

Починаючи з квітня 2014 року здійснення підприємством господарської діяльності у Луганській області стало неможливим у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.

Через дію незаконних озброєних воєнізованих формувань та угруповань на території, не підконтрольній владі України у межах Луганської області, товариство фактично позбавлено права володіння та користування майном, яке перебуває у власності та господарському віданні АТ «Луганськгаз» і його відокремлених структурних підрозділів. Загальна сума втрачених основних засобів складає 311 807 340 грн 60 коп.

Зазначив, що фактично основним доходом підприємства є кошти, що надходять за транспортування природного газу (розподіл).

Статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.553 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 14.04.2020 у справі №916/188/17, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Відносно доводів відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VIІ від 02.09.2014 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з положеннями п.2 ст.141 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем суду не надано сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, з огляду на що вказані доводи судом відхиляються.

Також суд ураховує, що укладенню договору від 28.05.2012 №14/12-175 про реструктуризацію заборгованості передувало невиконання умов договору від 31.12.2009 №06/09-2342 поставки природного газу, тобто з 2009 року позивач не може отримати грошові кошти за поставлений природний газ, що свідчить про систематичне порушення АТ «Луганськгаз» фінансової дисципліни в частині розрахунків з контрагентами.

Укладаючи договір від 28.05.2012 №14/12-175 про реструктуризацію заборгованості та передбачаючи відповідальність за несвоєчасне здійснення щомісячних платежів відповідач усвідомлював необхідність своєчасного здійснення щомісячних платежів та узяв на себе таку відповідальність.

Суд ураховує, що сума щомісячних платежів за договором від 28.05.2012 №14/12-175 складає 405 грн 00 коп., а тому не покладає на відповідача значний фінансовий тягар.

Суд бере до уваги тяжкий фінансовий стан АТ «Луганськгаз» та надані звіти про фінансові результати, але і враховує майнові інтереси позивача, який протягом тривалого часу (з 2009 року) не може отримати плату за поставлений природний газ.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем самостійно здійснено нарахування пені в межах строків позовної давності, тобто за відсутності зловживанням щодо періоду нарахування, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та про відмову у задоволенні вказаного клопотання відповідача про їх зменшення.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних (а.с.10-11 т.1) за період з 30.06.2018 по 31.03.2020 у сумі 301 грн 32 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства та відповідачем не оспорюється, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних (а.с.10 т.1) за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року в сумі 266 грн 97 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства та відповідачем не оспорюється, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір у сумі 2 102 грн 00 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 05451150, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул.Шолуденка, б.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 31301827, заборгованість у сумі 8 505 грн 00 коп., пеню в сумі 710 грн 24 коп., штраф у сумі 340 грн 20 коп., 3% річних у сумі 301 грн 32 коп., інфляційні втрати в сумі 266 грн 97 коп. та судовий збір у сумі 2 102 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул.Шолуденка, б.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 31301827);

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» (вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 05451150).

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С.В. Вінніков