Рішення № 90854763, 30.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1421/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178),

за участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2),

про визнання недійсним правочину, оформленого заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

Представники сторін:

від позивача: Мицько Р.М. (свідоцтво адвоката РН № 1332 від 13.10.2017 р.; довіреність № 14-497 від 20.12.2019 р.);

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб 1 та 2: Майборода А.Л. (довіреність № 007.1Др-7-0320 від 10.03.2020 р.; довіреність № 372 від 22.01.2020 р.; свідоцтво адвоката КС № 6960/10 від 05.09.2018 р.).

Обставини справи:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК «Нафтогаз», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", АТ «Київоблгаз», відповідач) про визнання недійсним правочину, оформленого заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р. «Питання споживання природного газу» встановлено обов`язок не змінювати обсяг прав з моменту набрання нею чинності, проте відповідач розглядає заборону, встановлену даною постановою № 143 від 27.02.2019 р., як обов`язок НАК «Нафтогаз України» вчинити дії, направлені на зміну обсягу цивільних прав за минулий період, у зв`язку з чим позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить суд визнати недійсним правочин, оформлений заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а також стягнути судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2019 р.

19.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив № 1707/2019 від 17.07.2019 р. (вх. № 14110/19 від 19.07.2019 р.), за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції, АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" зазначає, що рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16 від 11.10.2016 р. позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ "Київоблгаз" про стягнення 397789609,75 грн. за договором купівлі-продажу природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу № 13-222-ВТВ від 04.01.2013 р. задоволено частково, стягнуто з відповідача 347075486,01 грн. основного боргу, 25845397,43 грн. пені, 1762186,19 грн. 3% річних та 194791,49 грн. судового збору, а всього - 374877861,12 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 р. вказане рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 р. було скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16 від 11.10.2016 р. - залишено без змін. Окрім того, було стягнуто з відповідача на користь позивача 248040 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Таким чином, рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. набрало законної сили 03.07.2017 р. та на його виконання було видано наказ про стягнення з ПАТ "Київоблгаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" загалом 374683069,60 грн., з яких - 347075486,01 грн. основного боргу, 25845397,43 грн. пені, 1762186,19 грн. 3% річних, 194791,49 грн. судового збору.

Як зазначає відповідач, у подальшому АТ "Київоблгаз" було частково сплачено вищезазначену заборгованість у сумі 5749087,59 грн., а інша частина такої заборгованості в сумі 369128773,53 грн. була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ПАТ "Київоблгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р.

Виникнення у відповідача права на припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог останній обґрунтовує тим, що оскільки АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" мало заборгованість на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р. перед ТОВ "Київоблгаз Збут" у розмірі переплати, здійсненої останнім за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 р. до листопада 2018 р. за договорами купівлі-продажу природного газу № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р. у загальному розмірі 234605261,99 грн., а також заборгованість перед ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" у розмірі переплати за природний газ за договорами купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015 р., № 16-106-Н від 30.12.2015 р., №16-405-Н від 28.10.2016 р., № 17-204-Н від 12.04.2017 р., №17-404-Н від 29.09.2017 р., № 18-504-Н від 05.11.2018 р., у загальному розмірі 134523511,54 грн., право вимоги за якими ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" відступили на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на підставі відповідних договорів, то існуючий у позивача борг перед ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" у загальному розмірі 369128773,53 грн. підлягає стягненню на користь саме відповідача у даній справі.

З наведеного вище, на переконання відповідача, вбачається правомірність припинення його зобов`язання перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що виникло на підставі рішення господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16 від 11.10.2016 р., а відтак, позов у даній справі не підлягає задоволенню.

25.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н від 25.07.2019 р. (вх. № 14522/19 від 25.07.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач зазначає, що оскільки у АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відсутнє, на його думку, зобов`язання перед ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" за відповідними договорами купівлі-продажу природного газу, право вимоги за якими перейшло до відповідача, то останній не має права вимагати припинити зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відсутність заборгованості перед ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" позивач обґрунтовує тим, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р. "Питання споживання природного газу" не змінюють обсяг договірних прав до моменту набрання нею чинності, а відтак, переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів, не існує.

У судовому засіданні 25.07.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги, а також клопотав про залучення ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача; представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві № 1707/2019 від 17.07.2019 р. (вх. № 14110/19 від 19.07.2019 р.), та просив про надання часу відповідачеві для ознайомлення з відповіддю позивача на відзив.

Окрім того, у судовому засіданні 25.07.2019 р. представник позивача зазначив про зняття (відкликання) клопотання про витребування доказів, заявленого позивачем у позовній заяві, у зв`язку із наданням зазначених у клопотанні документів до суду.

Слід зазначити, що у позовній заяві № 39-216-19 від 30.05.2019 р. (вх. № 1478/19 від 04.06.2019 р.) АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" клопотало про залучення ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з метою встановлення дійсності переданих відповідачу прав вимоги, що є предметом зарахування в оспорюваному правочині про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленому заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р.

Дослідивши заявлене позивачем клопотання про залучення ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на те, що рішення суду у даній справі може вплинути на права і обов`язки вказаних осіб, оскільки відповідно до укладених договорів відступлення права вимоги № 56S810-12205-19 від 13.05.2019 р. та № 568810-12448-19 від 13.05.2019 р. вони відступили на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" право вимоги щодо стягнення з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" наявного, на їх переконання, боргу у загальному розмірі 369128773,53 грн., що є предметом зарахування за оспорюваним правочином у даній справі.

Отже, виходячи з матеріалів позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та обставин даної справи, суд дійшов висновку щодо залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2019 р. підготовче засідання у даній справі було відкладено на 22.08.2019 р., а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут".

15.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення № 1508/2019 від 15.08.2019 р. (вх. № 15686/19 від 15.08.2019 р.) на відповідь на відзив, за змістом якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" зазначає, що ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" звертались до АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогами щодо необхідності виконання приписів постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. та № 143 від 27.02.19 р., а також направляли коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них на адресу позивача з проханням здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку позивача та повідомити суму переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів. Проте, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повернуло зазначені документи без розгляду, обґрунтовуючи вказане тим, що пункти 1-3 постанови КМУ № 63 від 30.01.2019 р. втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р.

Однак, на переконання відповідача, постанова Кабінету Міністрів України від № 143 від 27.02.2019 р. повністю відтворює зміст пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р., а відтак, у позивача утворилась заборгованість перед ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" у розмірі переплати, здійсненої останнім за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів. У подальшому, треті особи відступили право вимоги за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", яке, в свою чергу, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, направило на адресу позивача заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р., в якій заявило про повне припинення зобов`язання перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" згідно з рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/1173/16 у сумі 369128773,53 грн. шляхом зарахування зустрічних зобов`язань позивача перед відповідачем.

З наведеного, на переконання відповідача, вбачається, що право вимоги АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" є безспірним, а отже, даний позов не підлягає задоволенню.

21.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника третьої особи 2 надійшло пояснення № 497007.2-СК-12070-0819 від 20.08.2019 р. (вх. № 15927/19 від 21.08.2019 р.), за змістом якого ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" зазначає, що, на його думку, дана позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Протягом 2015-2019 років ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" закуповувало у позивача природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників. Всього за період з липня 2015 р. по січень 2019 р. включно ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" було придбано газу на загальну суму 18491405367,83 грн. згідно договорів купівлі-продажу газу № 15-709-Н від 30.06.2015 р., № 16-106-Н від 30.12.2015 р., №16-405-Н від 28.10.2016 р., № 17-204-Н від 12.04.2017 р., №17-404-Н від 29.09.2017 р., № 18-504-Н від 05.11.2018 р.

Вартість газу за вказаними договорами була сплачена повністю, окрім договору № 18-504-Н від 05.11.2018 р., за яким оплату було здійснено частково. Залишок суми, що підлягав коригуванню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р., за твердженням третьої особи 2, складав 1756256489,16 грн.

На виконання вказаної постанови ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" листом № 49703-Сл-3292-0219 від 28.02.2019 р. було направлено позивачу коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.03.2019 р. здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку позивача та повідомити суму переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів, у період з липня 2015 р. до 01.02.2019 р. Проте, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повернуло зазначені документи без розгляду.

Водночас, третя особа 2 зазначає, що 07.03.2019 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р., у зв`язку з чим ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" повторно було направлено на адресу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" лист з проханням здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку позивача на суму 1756256489,16 грн. та повідомити суму переплати ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" за природний газ. Однак, як стверджує третя особа 2, станом на 02.05.2019 р. відповіді на вказаний лист не надходило, а позивач так і не виконав положення постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. та від № 143 від 27.02.2019 р., у зв`язку з чим у АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникло зобов`язання перед ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" щодо повернення суми переплати на підставі укладених договорів купівлі-продажу газу, право вимоги за якими у подальшому було передано на користь відповідача згідно договору відступлення права вимоги.

З наведеного, на думку ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", вбачається правомірність припинення зобов`язання відповідача перед позивачем зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, 22.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 2208/2019 від 22.08.2019 р. (вх. № 15971/19 від 22.08.2019 р.) про призначення судово-економічної експертизи.

За змістом вказаного клопотання відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що протягом 2015-2019 років ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" та ТОВ "Київоблгаз Збут" закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників, виключно у АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", із прийняттям постанов Кабінету Міністрів України, якими було внесено зміни до норм споживання природного газу, виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., та вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.2019 р. та № 143 від 27.02.2019 р. Проте, оскільки позивач не визнає наявності переплати з боку ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", а також вказує, що зазначеними постановами не встановлено та не визначено коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу, то, на думку відповідача, при розгляді даної справи потребує вирішення питання щодо відповідності здійснених третіми особами 1 та 2 розрахунків коригування вартості природного газу, спожитого населенням на підставі договорів купівлі-продажу природного газу за нормами, за якими не допускається заборгованість згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.2019 р. та № 143 від 27.02.2019 р., умовам, зазначеним у вказаних постановах.

З огляду на викладене, зважаючи, що вирішення вказаного питання потребує застосування спеціальних знань, відповідач просив суд, на підставі статті 99 ГПК України, призначити у даній справі № 911/1421/19 судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

05.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "Київоблгаз Збут" надійшло пояснення б/н від 05.09.2019 р. (вх. № 16912/19 від 05.09.2019 р.) щодо позовних вимог, за змістом якого третя особа 1 зазначає, що, на її думку, дана позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Протягом 2015-2019 років ТОВ "Київоблгаз Збут" закуповувало у позивача природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників. Всього за період з липня 2015 р. по листопад 2018 р. третьою особою 1 було придбано газу на загальну суму 15202519151,40 грн. згідно договорів купівлі-продажу газу № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р. Вартість газу за вказаними договорами була сплачена ТОВ "Київоблгаз Збут" у повному обсязі. Залишок суми, що підлягав коригуванню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р., за твердженням третьої особи 1, складає 234605261,99 грн.

На виконання вказаної постанови ТОВ "Київоблгаз Збут" листом № 417-Сл-2888-0219 від 28.02.2019 р. було направлено позивачу коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку позивача та повідомити суму переплати за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів, у період з липня 2015 р. до листопада 2018 р. Проте, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повернуло зазначені документи без розгляду.

Водночас, третя особа 1 зазначає, що 07.03.2019 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р., в якій повністю відтворено зміст пунктів 2 та 3 постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р., у зв`язку з чим ТОВ "Київоблгаз Збут" було направлено вимогу на адресу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про повернення коштів у сумі 234605261,99 грн. Однак, як стверджує третя особа 1, така вимога позивачем також не була виконана.

Третя особа 1 зазначає, що на її переконання, оскільки позивач так і не виконав положення вказаних постанов Кабінету Міністрів України, то у АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникло зобов`язання перед ТОВ "Київоблгаз Збут" щодо повернення суми переплати на підставі укладених договорів купівлі-продажу газу, право вимоги за якими у подальшому було передано на користь відповідача згідно договору відступлення права вимоги № 56S810-12205-19 від 13.05.2019 р., який на даний час є дійсним та не оскаржувався позивачем.

З наведеного, на думку ТОВ "Київоблгаз Збут", вбачається правомірність припинення зобов`язання відповідача перед позивачем зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а отже, даний позов не підлягає задоволенню.

11.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 1109/2019 від 11.09.2019 р. (вх. № 17303/19 від 11.09.2019 р.) про призначення судово-економічної експертизи (уточнене), яке за підставами є аналогічним поданому раніше клопотанню № 2208/2019 від 22.08.2019 р. (вх. № 15971/19 від 22.08.2019 р.). Однак, відповідач уточнив перелік питань, які, на переконання останнього, необхідно поставити на вирішення експерту, а саме: чи відповідає метод визначення переплати вимогам постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та № 143 від 27.02.2019 р. "Питання споживання природного газу", за період з липня 2015 року по січень 2019 р.?; чи відповідає розрахунок коригування вартості природного газу, спожитого населенням на підставі договорів № 15-709-Н від 30.06.2015 р., № 16-106-Н від 30.12.2015 р., № 16-405-Н від 28.10.2016 р., № 17-204-Н від 12.04.2017 р., № 17-404-Н від 29.09.2017 р., № 18-504-Н від 05.11.2018 р., здійснений ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", вимогам постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та № 143 від 27.02.2019 р. "Питання споживання природного газу"?; чи відповідає розрахунок коригування вартості природного газу, спожитого населенням на підставі договорів № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р., здійснений ТОВ "Київоблгаз Збут", вимогам постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та № 143 від 27.02.2019 р. "Питання споживання природного газу"?; чи підтверджується документально виконання сторонами умов постанов постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та № 143 від 27.02.2019 р. "Питання споживання природного газу"?; чи відповідають визначені та задекларовані за період з липня 2015 року по січень 2019 року витрати ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" та ТОВ "Київоблгаз Збут" підписаним актам приймання-передачі природного газу з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"?; чи відповідають визначені та задекларовані ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" та ТОВ "Київоблгаз Збут" доходи за період з липня 2015 року по січень 2019 року первинним документам, підтверджуючим факт поставки газу населенню Дніпропетровської та Київської областей?

11.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 39-424-19 від 10.09.2019 р. (вх. № 17244/19 від 11.09.2019 р.), за змістом якої позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

В обґрунтування своєї позиції АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що на його переконання, дії ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" щодо здійснення коригування заборгованості (вартості, кількості) придбаного товару у відповідності до умов укладених договорів купівлі-продажу газу є незаконними, оскільки на момент набрання чинності постановами Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р., та № 63 від 30.01.2019 р., зобов`язання між позивачем та третьою особою 2 за такими договорами були повністю виконані, а відтак, ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", безпідставно вважаючи, що вказані постанови змінюють характер правовідносин між ним та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в односторонньому порядку протиправно, на думку позивача, ініціювало перерахунок вартості придбаного за договорами газу. В подальшому, як зазначає АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третьою особою 2 було укладено з відповідачем договір відступлення права вимоги № 56S810-12448-19 від 13.05.2019 р., за яким ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" без відома позивача відступило на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" неіснуючий борг позивача у розмірі 134523511,54 грн.

Поряд з цим, позивач наголошує, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Однак, наведені відповідачем у клопотанні про призначення експертизи питання вимагають правової оцінки дій первісних кредиторів на предмет правомірності здійснення ними коригування вартості газу на підставі постанов Кабінету Міністрів України, а отже, вирішення таких питань, на думку позивача, є виключним повноваженням суду та не може бути предметом експертного дослідження.

19.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 39-441-19 від 17.09.2019 р. (вх. № 17883/19 від 19.09.2019 р.), за змістом якої позивач просив суд відмовити АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" у задоволенні клопотання (первісного та уточненого) про призначення експертизи у даній справі № 911/1421/19. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач наполягає на тому, що наведені у клопотанні про призначення експертизи перше, друге, третє питання, а саме - "Чи відповідає метод визначення переплати (розрахунок коригування вартості)?", є питаннями, що вимагають правової оцінки дій сторін на предмет правомірності коригування вартості газу на підставі постанов Кабінету Міністрів України, а отже, надання відповіді на такі питання є, на думку позивача, виключним повноваженням суду та, відповідно, не може бути предметом експертного дослідження.

Щодо питань, наведених у пунктах 4-6 клопотання, то, на переконання позивача, вони зводяться до аудиторської перевірки діяльності відповідача і третіх осіб, що також не відноситься до компетенції експертної установи.

Окрім того, як вказує АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", експерти не зможуть надати відповіді на поставлені відповідачем питання, оскільки постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 р. та № 143 від 27.02.2019 р. не містять жодних роз`яснень про математично-юридичні правила чи математичні величини, які експерти мають взяти за основу.

З огляду на викладене, позивач просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі № 911/1421/19, а також задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

23.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "Київоблгаз Збут" надійшли додаткові пояснення б/н від 23.09.2019 р. (вх. № 18099/19 від 23.09.2019 р.), за змістом яких третя особа 1 зазначає, що оскільки протягом 2015-2019 років ТОВ "Київоблгаз Збут" закуповувало у позивача природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників, то виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами споживання природного газу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість згідно постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.2019 р. та № 143 від 27.02.2019 р.

Вартість природного газу, придбаного ТОВ "Київоблгаз Збут" у позивача для потреб населення без лічильників газу, склала 366368024,91 грн. та була повністю сплачена згідно договорів купівлі-продажу газу № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р. Водночас, вартість природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість згідно вказаних постанов Кабінету Міністрів України, складає 131762762,91 грн., у зв`язку з чим, на думку третьої особи 1, у останньої виникла переплата перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року у розмірі 234605261,99 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2019 р. суд постановив клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про призначення у даній справі судово-економічної експертизи залишити без задоволення, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.10.2019 р.

28.10.2019 р., до початку судового засідання, та, відповідно, до оголошення його відкритим, до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання б/н від 28.10.2019 р. (вх. № 20439/19 від 28.10.2019 р.) про зупинення провадження у справі № 911/1421/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/13591/19 за позовом АТ "Миколаївгаз" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними п.п. 1, 2, 3 абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу".

В обгрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на те, що з Єдиного державного реєстру судових рішень АТ "Київоблгаз" стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 р. було відкрито провадження у справі № 640/13591/19 за позовом АТ "Миколаївгаз" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними п.п. 1,2, 3, абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу" та додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу". За твердженням АТ "Київоблгаз", встановлення обставин щодо наявності або відсутності права вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" та ТОВ "Київоблгаз Збут" від НАК "Нафтогаз України" перерахунку заборгованості (а саме - повернення переплати) та наявності зустрічного зобов`язання НАК "Нафтогаз України" врахувати зазначену переплату у зменшення суми заборгованості постачальників природного газу, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу", що є предметом розгляду справи № 911/1421/19, невід`ємно пов`язано з розглядом та вирішенням Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 640/13591/19 про визнання протиправними та нечинними п.п. 1, 2, 3 абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу".

Представники позивача проти задоволення даного клопотання про зупинення провадження у справі заперечували, зазначаючи про те, що таке клопотання мало бути подане до закриття підготовчого провадження у даній справі, а також, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу" не має відношення до господарських правовідносин сторін у даній справі, оскільки, на думку позивача, не впливає на них.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2019 р., залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 р., провадження у даній справі № 911/1421/19 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13591/19, що розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва.

18.03.2020 р. до господарського суду Київської області від представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання № 39/1-213-20 від 16.03.2020 р. (вх. № 5889/20 від 18.03.2020 р.) про поновлення провадження у даній справі, мотивоване тим, що 13.02.2020 р. Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено рішення, а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/1421/19, усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2020 р. вказане клопотання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення провадження у даній справі було залишено без задоволення з огляду на те, що позивачем не було зазначено про набрання рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2020 р. законної сили, інформація про що була на той час відсутньою в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та не надано доказів на підтвердження вказаної обставини (копії рішення з відміткою суду про набрання рішенням законної сили, довідки суду тощо).

05.06.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання № 39/1-361-20 від 05.06.2020 р. (вх. № 11088/20 від 05.06.2020 р.) про поновлення провадження у даній справі, мотивоване тим, що 02.06.2020 р. рішення Окружного адміністративного суду м. Києва набрало законної сили, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/1421/19, на даний час усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2020 р. було поновлено провадження у справі № 911/1421/19, судове засідання з розгляду даної справи по суті призначено на 20.07.2020 р.

17.07.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання № 1707/20 від 17.07.2020 р. (вх. № 14865/20 від 17.07.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі, мотивоване тим, що станом на даний час виникли обставини, які, на думку відповідача, є підставою для зупинення провадження у даній справі у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої, що розглядається в порядку господарського судочинства.

АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" зазначає, що ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" звернулось до АТ "НАК "Нафтогаз України" з позовною заявою з наступними вимогами: 1) зобов`язати АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 "Питання споживання природного газу"; 2) визнати протиправними дії АТ "НАК "Нафтогаз України" з повернення ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" коригуючих актів листом від 25.04.2019 р. № 26-3525/1.17-19; 3) зобов`язати АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати переплату ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 1756256489,16 грн. за договорами купівлі-продажу газу № 15-709-Н від 30.06.2015 р., № 16-106-Н від 30.12.2015 р., №16-405-Н від 28.10.2016 р., № 17-204-Н від 12.04.2017 р., №17-404-Н від 29.09.2017 р., № 18-504-Н від 05.11.2018 р. та оформити первинні документи на підтвердження її визнання, а також 4) стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2020 р. відкрито провадження у справі № 910/9617/20 за вказаним позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" до AT "НАК "Нафтогаз України" та залучено в якості третьої особи на стороні позивача ТОВ "Київоблгаз Збут".

Відповідач вважає, що справи № 911/1421/19 та № 910/9617/20 є пов`язаними між собою, а також існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи № 911/1421/19 до вирішення іншої, що обумовлюється наступним.

Як зазначає АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", предметом розгляду справи № 911/1421/19 є визнання недійсним правочину, оформленого заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

За твердженням відповідача, АТ "НАК "Нафтогаз України" мало станом на 21.05.2019 р. заборгованість перед АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" в розмірі 369128773,53 грн., зокрема, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 р. № 56S810-12448-19, укладеного між останнім та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", за яким товариство отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно за договорами купівлі-продажу природного газу від № 15-709-Н від 30.06.2015 р., № 16-106-Н від 30.12.2015 р., №16-405-Н від 28.10.2016 р., № 17-204-Н від 12.04.2017 р., №17-404-Н від 29.09.2017 р., № 18-504-Н від 05.11.2018 р. у загальному розмірі 134523511,54 грн., а також відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 р. № 56S810-12205-19, укладеного між відповідачем та ТОВ "Київоблгаз Збут", за яким АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ "Київоблгаз Збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року за договорами купівлі-продажу природного газу № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р. у загальному розмірі 234605261,99 грн.

У свою чергу, в листах від 28.02.2019 р. № 49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 р. № 49703-Сл-5589-0419 ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" просило АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку останнього та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року. Правовими підставами таких коригувань були вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 р. № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу".

Відповідач наголошує, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 143 було передбачено, серед іншого, що не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", та що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 р. № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014 р., а також штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

У подальшому, за твердженням відповідача, рішеннями судів у справах № 826/16447/15 та № 826/2507/18 було визнано протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України № 237 та № 203 з моменту їх прийняття, тобто, вказані постанови не породжували правових наслідків з моменту їх прийняття, а діючими в цей період залишалися норми, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 619. Відтак, у зв`язку із визнанням нечинними постанов Кабінету Міністрів України № 203 та № 237, обсяги природного газу за ці періоди підлягали коригуванню ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" за діючими нормами споживання, тобто відповідно до постанови № 619.

При цьому, постановами Кабінету Міністрів України № 63 та № 143 було заборонено постачальникам нараховувати та обліковувати заборгованість побутовим споживачам та, відповідно, нараховувати та обліковувати заборгованість у відносинах між постачальниками та оптовим продавцем, у якого закуповується природний газ для потреб населення, а відтак, на переконання відповідача, у ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" виникло право не сплачувати заборгованість, та взагалі не обліковувати суму як заборгованість перед АТ "НАК "Нафтогаз України".

Однак, виходячи з позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" у даній справі № 911/1421/19, останнє не виконало обов`язку, покладеного на нього постановою № 143, не нараховувати постачальникам заборгованість та штрафні санкції за період дії нечинних постанов Кабінету Міністрів України № 203 та № 237.

Таким чином, на думку АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", у разі задоволення позову у справі № 910/9617/20 судом буде встановлено факт невиконання АТ "НАК "Нафтогаз України" вимог постанови № 143 та зобов`язано виконати її вимоги, що, в свою чергу, вплине на розгляд справи № 911/1421/19, оскільки оскаржувана у даній справі заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог випливає з права ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" вимагати від АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити коригування заборгованості за період дії нечинних постанов Кабінету Міністрів України № 203 та № 237.

У судовому засіданні 20.07.2020 р. представник відповідача підтримував клопотання № 1707/20 від 17.07.2020 р. (вх. № 14865/20 від 17.07.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі; представник позивача проти задоволення даного клопотання про зупинення провадження у справі заперечував, зазначаючи про те, що таке клопотання мало бути подане до закриття підготовчого провадження у даній справі, а також, що обставини, встановлені у справі № 910/9617/20, не вплинуть на вирішення даної справи, та, відповідно, не існує об`єктивної неможливості розгляду справи № 911/1421/19 до вирішення згадуваної справи; представник третіх осіб 1 та 2 підтримував подане АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2020 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи до 30.07.2020 р.

22.07.2020 р. до господарського суду Київської області від АТ "НАК "Нафтогаз України" було подано заперечення на заяву про зупинення провадження у справі № 39/1-577-20 від 21.07.2020 р. (вх. № 15224/20 від 22.07.2020 р.), відповідно до якого позивач просить суд вимоги АТ «Київоблгаз» про зупинення провадження у справі № 911/1421/19 до вирішення спору у справі № 910/9617/20 відхилити.

30.07.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" надійшло клопотання № 3007/20 від 30.07.2020 р. (вх. № 15869/20 від 30.07.2020 р.), відповідно до якого АТ «Київоблгаз» просить відкласти розгляд справи № 911/1421/19 на іншу дату, з огляду на наступне.

З 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу. Таке рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України 11 березня 2020 р. Рада суддів України 11 березня 2020 р. звернулася з листом до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. 22 липня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», відповідно до якої було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Зокрема, термін дії карантину на території Київської області продовжено до 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину на всій території України до 31 серпня 2020 року.

У зв`язку з встановленням карантину на всій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» у АТ «Київоблгаз» також запроваджені карантинні заходи відповідно до наказів АТ «Київоблгаз» від 13.03.2020 р. № Но-44-0320 «Про запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» та від 03.04.2020 р. № Но-50-0420 «Про внесення змін до наказу АТ «Київоблгаз» від 13.03.2020 р. № Но-44-0320» (копії наказів додаються).

Поряд з цим, представник відповідача повідомляв, що на даний момент в АТ «Київоблгаз» виявлені випадки захворювань на COVID-19, у зв`язку з чим більшість працівників товариства, в тому числі - юридичного управління, перебуває на самоізоляції та виконує роботу дистанційно, у зв`язку чим АТ «Київоблгаз» не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника товариства у судове засідання 30.07.2020 р., у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи № 911/1421/19 на іншу дату.

30.07.2020 р. до господарського суду Київської області від АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" було подано аналогічне за змістом клопотання № 3007/20 від 30.07.2020 р. (вх. № 15869/20 від 30.07.2020 р.) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 30.07.2020 р. представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, зазначаючи, що явку сторін не було визнано обов`язковою, а подане відповідачем клопотання направлено на затягування розгляду даної справи; представник третіх осіб 1 та 2 просив суд задовольнити подане відповідачем клопотання, з огляду на те, що змагальність сторін є однією із засад господарського судочинства.

Розглянувши клопотання представника АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про відкладення розгляду даної справи, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частинами 1-3 статті 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Слід зазначити, що господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника.

Судом встановлено, що до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було подано докази того, що у АТ «Київоблгаз» запроваджені карантинні заходи відповідно до наказів АТ «Київоблгаз» від 13.03.2020 р. № Но-44-0320 «Про запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» та від 03.04.2020 р. № Но-50-0420 «Про внесення змін до наказу АТ «Київоблгаз» від 13.03.2020 р. № Но-44-0320»,

При цьому, доказів запровадження карантинних заходів в АТ «Київоблгаз» безпосередньо станом на час розгляду справи (30.07.2020 р.) надано не було.

Водночас, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", з 11.05.2020 р. в Україні було розпочато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв`язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не було належним чином доведено факту неможливості направлення уповноваженого представника у судове засідання 30.07.2020 р. взагалі, та адвоката Богдана С.В., який брав участь у даній справі в якості представника відповідача, зокрема.

Слід зазначити, що пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Поряд з цим, за змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають, серед іншого, неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

У відповідності з ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Однак, подання учасником справи необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням наведеного, з огляду на необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, підстави для його задоволення є відсутніми, з огляду на що судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено протокольну ухвалу.

Поряд з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2020 р., після виходу з нарадчої кімнати, суд відмовив у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" № 1707/20 від 17.07.2020 р. (вх. № 14865/20 від 17.07.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 30.07.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник третіх осіб 1 та 2 проти позову заперечував.

У судовому засіданні 30.07.2020 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/1173/16 позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ "Київоблгаз" про стягнення 397789609,75 грн. за договором купівлі-продажу природного газу для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу № 13-222-ВТВ від 04.01.2013 р. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 347075486,01 грн. основного боргу, 25845397,43 грн. пені, 1762186,19 грн. 3% річних та 194791,49 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/1173/16 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 р. постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/1173/16 залишено без змін, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 248040,00 грн. судового збору.

06.07.2017 р. господарським судом Київської області було видано наказ про стягнення з ПАТ "Київоблгаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 347075486,01 грн. основного боргу, 25845397,43 грн. пені, 1762186,19 грн. 3% річних, 194791,49 грн. судового збору.

АТ "Київоблгаз" було частково погашено вищезазначену заборгованість на суму 5749087,59 грн., що підтверджується заявою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування однорідних зустрічних вимог № 26-6736/1.2-16 від 03.10.2016 р.

11.05.2019 р. на адресу НАК «Нафтогаз України» від ТОВ «Київоблгаз Збут» надійшла вимога № 417-Сл-5968-0519 від 10.05.2019 р. про повернення у 7-денний строк безпідставно набутих коштів у сумі 234605261,99 грн., які утворились внаслідок переплати за наступними договорами купівлі-продажу природного газу: № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., №17-420-Н від 27.09.2017 р.

14.05.2019 р. на адресу НАК «Нафтогаз України» надійшов лист ТОВ «Київоблгаз Збут» № 417-Сл-6222-0519 від 13.05.2019 р. щодо заміни первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про відступлення права вимоги за зобов`язаннями, що виникли з договорів купівлі-продажу газу, у тому числі - № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., №17-420-Н від 27.09.2017 р. на суму 234605261,99 грн., до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз".

22.05.2019 р. на адресу НАК «Нафтогаз України» надійшов лист ПАТ «Київоблгаз» № 311018-Сл-7718-0519 від 20.05.2019 р. щодо заміни первісного кредитора, відповідно до якого позивача було повідомлено про заміну первісного кредитора та набуття ПАТ «Київоблгаз» права вимоги до НАК «Нафтогаз України» щодо повернення грошових коштів у сумі 369128773,53 грн., набутих за договорами відступлення права вимоги від 13.05.2019 р. № 56S810-12205-19 між ПАТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут» за договорами купівлі-продажу природного газу, а саме - № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р., у загальному розмірі 234605261,99 грн. та за договорами відступлення права вимоги від 13.05.2019 р. № 56S810-12448-19 між ПАТ Київоблгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 р. № 15-709-Н, від 30.12.2015 р. № 16-106-Н, від 28.10.2016 р. № 16-405-Н, від 12.04.2017 р. № 17-204-Н, від 29.09.2017 р. № 17-404-Н, від 05.11.2018 р. № 18-504-Н у загальному розмірі 134523511,54 грн.

22.05.2019 р. на адресу НАК «Нафтогаз України» надійшла заява ПАТ «Київоблгаз» від 21.05.2019 р. № 810-Сл-7775-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої ПАТ «Київоблгаз» має перед НАК «Нафтогаз України» станом 21.05.2019 р. непогашене грошове зобов`язання в сумі 369128773,53 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/1173/16 за позовом НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Київоблгаз» про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-222-ВТВ від 04.01.2013 р. Одночасно НАК «Нафтогаз України» має перед ПАТ «Київоблгаз» заборгованість в сумі 369128773,53 грн., яка виникла відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 р. № 56S810-12205-19, за яким ПАТ «Київоблгаз» отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ «Київоблгаз Збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до листопада 2018 року за договорами купівлі-продажу природного газу № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2019 р. у загальному розмірі 234605261,99 грн., а також відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019 р. № 56S810-12448-19, за яким ПАТ «Київоблгаз» отримало право вимоги щодо повернення грошових коштів в розмірі переплати, здійсненої ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по січень 2019 року включно за договорами купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 р. № 15-709-Н, від 30.12.2015 р. № 16-106-Н, від 28.10.2016 р. № 16-405-Н, від 12.04.2017 р. № 17-204-Н, від 29.09.2017 р. № 17-404-Н, від 05.11.2018 р. № 18-504-Н у загальному розмірі 134523511,54 грн.

Керуючись статтею 601 ЦК України, ПАТ "Київоблгаз" заявляло про припинення зобов`язання перед НАК "Нафтогаз України", яке виникло на підставі рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/1173/16 у сумі 369128773,53 грн., у зв`язку з чим заборгованість ПАТ "Київоблгаз" перед НАК "Нафтогаз України" на підставі рішення господарського суду Київської області у справі № 911/1173/16 від 11.10.2016 р., на переконання відповідача, є відсутньою.

Оскільки правочин ПАТ «Київоблгаз» про зарахування однорідних вимог, оформлений заявою від 21.05.2019 р. № 810-Сл-7775-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, порушує право НАК «Нафтогаз України» на отримання відповідних коштів, що є предметом зарахування, НАК «Нафтогаз України» і звернулася з даним позовом до суду та просить суд визнати такий правочин недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України.

Поряд з цим, як слідує з матеріалів справи, наявність у третіх осіб ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" права вимагати від позивача повернення наявної, на думку третіх осіб, переплати за договорами, яке (право) треті особи відступили відповідачу та у зв`язку з яким останній звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, обґрунтовується відповідачем і третіми особами наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 року, були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 куб.м (людино-місяць); плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м (людино-місяць).

У подальшому Кабінетом Міністрів України було затверджено інші норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та № 203 від 23.03.2016 р. "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", що діяли у період 2014-2018 рр. та втратили чинність.

Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. було внесено до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 р. № 619, такі зміни: у графі "Норма споживання" цифри "6", "9" і "18" замінено, відповідно, цифрами "3", "4,5" і "9"; в абзаці першому пункту 5 приміток до норм цифру "9" замінено цифрами "4,5".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р., дану постанову Кабінету Міністрів України визнано було незаконною та нечинною.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників згідно з додатком до неї, а саме: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 3,3 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,4 куб.м (людино-місяць); плита газова та водонагрівач - 10,5 куб.м (людино-місяць).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 р. та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 р., постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було визнано протиправною та нечинною.

08.02.2019 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами", згідно з п. 2 якої передбачено, що не допускається: нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та № 203 від 23.03.2016 р. "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Також, Урядом було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 р., якою визнано такими, що втратили чинність, пункти 1-3 постанови КМУ № 63 від 30.01.2019 р., проте, яка повністю відтворює зміст пунктів 2 та 3 постанови КМУ № 63 від 30.01.2019 р., а саме - не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність доводів позивача щодо невідповідності спірного правочину вимогам ст. 601 ЦК України, та при цьому зазначав, що вимога до позивача, яка є предметом заяви про залік зустрічних однорідних вимог, є безспірною, оскільки виникла на підставі договору відступлення права вимоги № 56S810-12205-19 від 13.05.2019 р., укладеного між ПАТ «Київоблгаз» та ТОВ «Київоблгаз Збут», та за договором відступлення права вимоги № 56S810-12448-19 від 13.05.2019 р., укладеним між ПАТ «Київоблгаз» та ТОВ «Дніпропетровськагаз Збут», які є діючими та в судовому порядку оскаржені не були.

Також відповідач та треті особи стверджують, що у зв`язку з тим, що протягом 2015-2019 pp. ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників, виключно у НАК "Нафтогаз України", то із прийняттям зазначених постанов КМУ виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., та вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно постанов КМУ № 63 від 08.02.2019 р. та № 143 від 27.02.2019 р. Таким чином, у ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут", на переконання останніх, виникла переплата перед НАК "Нафтогаз України" за договорами поставки природного газу, за якими закуповувався газ для потреб населення без лічильників газу, а у НАК "Нафтогаз України" виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" у вигляді повернення грошових коштів (переплати), підстава набуття яких відпала, в силу прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних постанов та закінченням строку дії договорів поставки природного газу.

При цьому, позивач наполягав на тому, що він не визнає свого обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 21.05.2019 р., тобто, між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування.

Слід зазначити, що згідно з приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін згідно вимог ст. 601 ЦК України.

У разі, якщо угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахуванням ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 р. у справі № 910/13205/17 суд, аналізуючи норми права у подібних правовідносинах, зокрема, положення статті 601 ЦК України, висловив правову позицію про те, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язання. При цьому, Верховний Суд, установивши, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент вчинення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами існував спір щодо заборгованості за договором на надання послуг, що, в свою чергу, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених статтею 601 ЦК України для здійснення такого зарахування, встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі № 914/163/14, постанові Верховного Суду від 14.07.2020 р. у справі № 910/10471/19 та ін.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, на час вчинення правочину, оформленого заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.05.2019 р. № 810-Сл-7775-0519, позивач заперечував наявність у нього грошового зобов`язання перед третіми особами, частина яких була відступлена останніми на користь відповідача та в подальшому стала предметом заліку, тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та, як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст. 601 ЦК України, для здійснення такого зарахування.

Зважаючи на те, що грошові вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" до Акціонерного товариства НАК «Нафтогаз України» на суму 369128773,53 грн., які є предметом заліку за заявою від 21.05.2019 р., є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, слід визнати, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 21.05.2019 р. № 810-Сл-7775-0519 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України.

При цьому, доводи відповідача та третіх осіб, що протягом 2015-2019 pp. ТОВ "Київоблгаз Збут" та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників, виключно у НАК "Нафтогаз України", та що із прийняттям постанов КМУ виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р., та вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно постанов КМУ № 63 від 08.02.2019 р. та № 143 від 27.02.2019 р., оцінюються судом критично з огляду на таке.

Постанова Уряду від 27.02.2019 р. № 143 була офіційно опублікована 07.03.2019 р. в газеті «Урядовий кур`єр», а тому в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р. № 794-VII вважається такою, що набрала чинності з 07.03.2019 р.

Протягом 2015-2018 років ТОВ «Київоблгаз Збут» закуповувало у НАК «Нафтогаз України» природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників за договорами купівлі-продажу природного газу № 15-741-Н від 30.06.2015 р., № 16-132-Н від 30.12.2015 р., № 16-421-Н від 28.10.2016 р., № 17-220-Н від 12.04.2017 р., № 17-420-Н від 27.09.2017 р.

Протягом 2015-2019 років ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» закуповувало у НАК «Нафтогаз України» природний газ для потреб населення, в тому числі - для споживачів без газових лічильників за договорами від 30.06.2015 р. №15-709, від 30.12.2015 р. № 16-106-Н, від 28.10.2016 р. № 16-405, від 12.04.2017 р. № 17-204-Н, від 29.09.2017 р. № 17-404-Н, від 05.11.2018 р. № 18-504-Н.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київоблгаз Збут» та ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» з прийняттям вищенаведеної постанови (враховуючи зміни норм споживання для побутових споживачів) дійшли висновку, що у них з`явилося право коригування вартості отриманого природного газу для потреб побутових споживачів за період з липня 2015 року по січень 2019 року включно.

Так, ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» направило на адресу НАК «Нафтогаз України» листи від 28.02.2019 р. № 49703-Сл-3292-0219, від 11.04.2019 р. № 49703-Сл-5589-0419 з проханням здійснити коригування вартості отриманого природного газу, здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку НАК «Нафтогаз України» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 року.

НАК «Нафтогаз України» інформувала ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» (листи від 28.03.2019 р. № 26-2940/1.17-19, від 25.04.2019 р. № 26-3525/1.17-19) про відсутність підстав для проведення такого коригування, зокрема, у зв`язку з тим, що постановою № 143 не встановлено та не визначено можливості коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу, та повертала надані товариством документи, одночасно акцентуючи увагу на тому, що у НАК «Нафтогаз України» відсутні підстави для виконання вимог ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» у зв`язку із відсутністю у компанії наведених у цій вимозі грошових зобов`язань.

Слід зазначити, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 норми не містять обов`язку коригування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання її чинності, у зв`язку з чим доводи відповідача та третіх осіб про зобов`язання НАК «Нафтогаз України» вчинити дії щодо зміни вартості газу (зміни майнових прав перед газопостачальною організацією) не відповідають змісту даної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо визнання недійсним правочину, оформленого заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, і, відповідно, щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин, оформлений Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (на даний час - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз") заявою № 810-Сл-7775-0519 від 21.05.2019 р. про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178, код 20578072) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 10.08.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна