Рішення № 90854716, 10.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/4133/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного підприємства "Турійське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Полісся"

про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 90 593,35 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Турійське лісове господарство» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Полісся» про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 90 593,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу необробленої деревини № 2498/2498/л/2017 від 14.11.2017, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4133/20. З огляду на малозначність справи №910/1226/20 в розумінні ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 24.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак був повернутий відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «не розшукано».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 09.04.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 24.03.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України передбачав, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, із змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291 та від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 № 392 . установлено з 12 березня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до таких законодавчих актів України пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

17.07.2020 означений Закон набрав чинності.

При цьому, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі строк на подання відзиву закінчується 06.08.2020 (включно).

В свою чергу, подання відповіді на відзив та заперечень в силу приписів Господарського процесуального кодексу України поставлене в залежність від подання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2017 року між Державним підприємством «Турійське лісове господарство» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Полісся» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №2498/2498/л/2017 (далі - Договір), за умовами якого, за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2017 року, який відбувся 14.11.2017р., продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (далі - товар), за номерами лотів, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Згідно з п. 1.3 Договору право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акта його приймання - передачі.

Загальна сума договору 46 000,00 грн. (п. 3.2 Договору)

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного подекадного графіку поставок, який є невід`ємною частиною даного договору, на умовах франко-склад продавця.

Згідно з п. 5.1 Договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-склад продавця; за якістю - у відповідності з нормами відповідних ГОСТ, ТУ, та ін. згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Пунктом 6.1 Договору узгоджено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Даний договір діє з 14.11.2017 по 31.12.2017 (пункти 11.1 та 11.2 Договору).

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у ТОВ «ЛТС-Медіа» виникла заборгованість перед позивачем в сумі 58 177,88 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 74 447,21 грн. згідно товарно-транспортних накладних № 841387 від 16.11.2017 на суму 14 269,33 грн., № 143606 від 01.12.2017 на суму 6 745,37 грн., № 143633 від 13.12.2017 на суму 11 769,46 грн., № 180184 від 18.12.2017 на суму 12 386,77 грн., № 943351 від 15.01.2018 на суму 14 782,79 грн., № 923422 від 20.01.2018 на суму 14 493,49 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вищевказаними товарно-транспортними накладними згідно Договору купівлі-продажу необробленої деревини № 2498/2498/л/2017 підтверджується також Сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, які були отримані за заявами відповідача, в додатках до яких останній підтверджував походження лісоматеріалів товарно-транспортними накладними, згідно з якими відповідач придбав у позивача товар, зокрема:

- по ТТН серії ВЛБ № 841387 від 16.11.2017, за заявою ТОВ «Транс-Полісся» від 27.12.2017 було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серія ВЛ № 376909;

- по ТТН серії ВЛБ № 143606 від 01.12.2017, за заявою ТОВ «Транс-Полісся» від 26.03.2018 було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серія ВЛ № 380814;

- по ТТН серії ВЛБ № 143633 від 13.12.2017, за заявою ТОВ «Транс-Полісся» від 26.03.2018 було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серія ВЛ № 380814 та ВЛ № 377392;

- по ТТН серії ВЛВ № 180184 від 18.12.2017, за заявою ТОВ «Транс-Полісся» від 09.01.2018 було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серія ВЛ № 377273;

- по ТТН серії ВЛА № 943351 від 15.01.2018, за заявою ТОВ «Транс-Полісся» від 23.02.2018 було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серія ВЛ № 379462;

- по ТТН серії ВЛА № 923422 від 20.01.2018, за заявою ТОВ «Транс-Полісся» від 23.02.2018 було видано Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серія ВЛ № 379462.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 Договору узгоджено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

На виконання умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № 1928 від 16.11.2017 на суму 14 269,33 грн., № 2118 від 01.12.2017 на суму 6 745,37 грн., № 2215 від 13.12.2017 на суму 11 769,46 грн., № 2253 від 18.12.2017 на суму 12 386,77 грн., № 47 від 15.01.2018 на суму 14 782,79 грн., № 69 від 20.01.2018 на суму 14 493,49 грн., які не містять підпису відповідача в підтвердження отримання означених рахунків, при цьому, інших доказів як направлення відповідачу, так і отримання відповідачем означених рахунків, матеріали справи не містять.

Відповідачем в свою чергу, на виконання умов Договору сплачено позивачу кошти у розмірі 16 269,33 грн., згідно платіжних доручень № 869 від 17.11.2017 на суму 10 000,00 грн., № 885 від 24.11.2017 на суму 4 269,33 грн., № 1240 від 03.07.2018 на суму 1 000,00 грн., № 1291 від 23.08.2018 на суму 1 000,00 грн.

Відтак, неоплаченим залишається товар вартістю 58 177,88 грн.

Разом з тим, пунктом 6.4 Договору сторонами узгоджено, що у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця в зазначений у пунктів 7.1 Договору термін, покупець втрачає право на придбання даної партії товару і вона залишається у власності продавця.

Таким чином, з пунктів 6.1 та 6.4 Договору вбачається, що сторонами узгоджено форму оплати - передоплату протягом п`яти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати, за відсутності якої, позивач набуває право не поставляти відповідачу товар.

Однак, незважаючи на відсутність передоплати, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, строків оплати за фактично поставлений товар, за відсутності передоплати за такий товар, сторонами не узгоджувалось.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов`язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, а відповідачем не внесено попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання товарно-транспортних накладних на цей товар, які за умовами пунктів 5.1, 5.3 Договору є належним доказом отримання відповідачем товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 58 177,88 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 744,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 27 744,09 грн. та 3% річних в розмірі 3 926,91 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з п. 8.1 Договору за прострочення оплати за товар на умовах з даним Договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленої продукції.

Таким чином, оскільки як встановлено судом, позивачем порушено умови Договору, з огляду на встановлений факт нездійснення відповідачем розрахунків з позивачем за отриманий товар, вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 744,47 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем допущено арифметичні помилки, в зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 3 876,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 376,90 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Полісся» (03134, м. Київ, вулиця Миру, будинок 3, ідентифікаційний код: 39540631) на користь Державного підприємства «Турійське лісове господарство» (44800, Волинська область, смт. Турійськ, вул. Володимирська, 39; ідентифікаційний код: 30996788) заборгованість у розмірі 58 177 (п`ятдесят вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 88 коп., штраф у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 3 876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 376 (вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 653 (одна тисяча шістсот п`ятдесят три) грн. 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 10.08.2020

Суддя О.А. Грєхова