Рішення № 90854710, 10.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/2846/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

до Фізичної особи-підприємця Дзюбак Олександра Едуардовича

про стягнення 81 168, 29 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дзюбак Олександра Едуардовича (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 81 168, 29 грн, з яких: 52 240, 53 грн основна заборгованість, 21 751, 50 грн пеня, 2 129, 00 грн 3 % річних та 5 047, 26 грн інфляційні трати.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на ст. 11, 626, 628 ЦК України, ст. 174, 184 ГК України, позивач зазначає, що відповідачем було порушено зобов`язання щодо належного виконання умов договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг №НП-00223 від 01.11.2016, у частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

13.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

09.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних. Також, просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

05.05.2020 та 14.05.2020 від представника позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме банківської виписки про рух коштів за 30.01.2017 та та 20.03.2017.

05.08.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо зміни тарифу на комунальні послуги.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Враховуючи вищевикладені норми ГПК України щодо процесуальних строків, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (власник) було укладено договір №НП-00223 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг (далі - договір), на підставі якого, позивач забезпечує обслуговування будинку та прибудинкової території за адресою: Оболонська набережна, будинок 11 корпус 3, в якому нежитлове приміщення загальною площею 307, 2 кв.м. належить споживачу, на підставі свідоцтва про право власності від 02.07.2015.

Згідно з п.2.1.1. виконавець зобов`язується забезпечувати обслуговування будинку та прибудинкової території, що включає в себе послуги зазначені в додатку №1 до договору, який є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2.5. договору передбачено, що споживач зобов`язується своєчасно сплачувати за отримані комунальні і додаткові послуги, приймати участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах пов`язаних з його експлуатацією та обслуговуванням, пропорційно площі займаного приміщення.

За цим договором споживач відшкодовує виконавцю експлуатаційні витрати на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг (п.4.1. договору).

Тариф за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території при оплаті, що здійснюється до 20 числа місяця, за місяцем надання послуг становить 3, 26 грн; тариф при оплаті послуг, що здійснюється після 20 числа місяця, що настає за місяцем надання послуг, становить 3, 39 грн. Послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також інші комунальні послуги оплачуються споживачем не пізніше 30 числа місяця наступного за місяцем надання послуг (п.4.2. договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору, розрахунок вартості послуг здійснюється згідно тарифів, пропорційно площі займаного приміщення.

Відповідно до п. 4.4. договору, тарифи за комунальні послуги, а саме: за постачання холодної, гарячої води, опалення, електроенергії встановлюються відповідними нормативними актами і не потребують додаткового узгодження.

Пунктом 4.5. договору визначено, що припинення надання послуг та розірвання цього договору не звільняє споживача від сплати заборгованості.

У разі прострочення споживачем сплати за утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг за цим договором, споживач зобов`язаний виплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню за весь час прострочення, не обмежуючись шестимісячним строком для нарахування пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня (п. 5.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його розірвання сторонами у випадках, передбачених цим договором.

Розпорядженням від 05.10.2017 за № 1207 Виконавчого органу Київської міської ради (Київська державна адміністрація) внесено зміни до тарифів та структури тарифів, відповідно до якого тариф за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території при оплаті, що здійснюється до 20 числа місяця, за місяцем надання послуг становить 4, 94 грн; тариф, при оплаті послуг, що здійснюється після 20 числа місяця, що настає за місяцем надання послуг, становить 5, 19 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати платежів за договором №НП-00223 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг за період з листопада 2016 року по січень 2020 року, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на суму 81 168, 29 грн, з яких 52 240, 53 грн сума основної заборгованості за надані послуги, 21 751, 50 грн пеня, 2 129, 00 грн 3 % річних та 5 047, 26 грн інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, проте відповідачем здійснено оплату наданих послуг за період з листопада 2016 року по січень 2017 року з простроченням, а з лютого 2017 року по січень 2020 року надані комунальні послуги взагалі залишились не сплаченими.

Судом перевірено розрахунок основного боргу за договором за період з лютого 2017 року по січень 2020 року в загальному розмірі 52 240, 53 грн та визнано його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, що позивач належним чином не проінформував про зміну тарифів щодо утримання будинку, прибудинкової території та додаткових послуг шляхом інформаційного оголошення на електронну адресу, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.5. договору передбачено, що споживач зобов`язується своєчасно сплачувати за отримані комунальні і додаткові послуги, приймати участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах пов`язаних з його експлуатацією та обслуговуванням, пропорційно площі займаного приміщення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи, що зміни до тарифів є загальнодоступною інформацією, обов`язок сплати комунальних послуг прямо передбачено законодавством України та умовами укладеного сторонами договору, суд відхиляє твердження відповідача про не інформування його відносно змін тарифів.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 24.12.2019 (згідно відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду») звертався до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу за вимогою до відповідача про стягнення 47 457,42 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, 3% річних у сумі 519,43 грн, інфляційну складову боргу у сумі 1438,06 грн.

26.12.2019 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ, який скасовано ухвалою суду від 24.01.2020.

Таким чином, 24.12.2019 строк позовної давності перервався, а відтак 24.12.2019 перебіг позовної давності почався заново.

Враховуючи викладене вище, а також, те, що позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості за період з лютого 2017 року по січень 2020, строк загальної позовної давності щодо вимог в цій частині позивачем не пропущено.

Також, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати за договором, позивачем нараховано до стягнення 21 751, 50 грн пені за загальний період з 30.12.2016 по 30.01.2020.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу Українидля окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, умовами пункту 5.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем сплати за утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг за цим договором, споживач зобов`язаний виплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню за весь час прострочення, не обмежуючись шестимісячним строком для нарахування пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня

Таким чином, оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених п.5.2. договору.

Враховуючи викладене вище, судом було здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 24.12.2018 по 30.01.2020. За розрахунком суду сума пені за період з 24.12.2018 по 30.01.2020 складає 20 830, 23 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 20 830, 23 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 129, 00 грн 3 % річних з 31.12.2016 по 29.02.2020 та 5 047, 26 грн інфляційних втрат за загальний період з грудня 2016 року по січень 2020 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши вказаний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, а тому позовна вимога в частині стягнення 3 % річних в розмірі 2 129, 00 грн підлягає задоволенню.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що він виконаний невірно, оскільки вірним періодом нарахування є з січня 2017 року по січень 2020 року. Таким чином, за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню становить 5 038, 25 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом - 5 038, 25 грн.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за листопад та грудень 2016 року, останнє задоволенню не підлягає, оскільки вимоги щодо листопада 2016 позивачем не заявлялись та останнім заявлено заявлено вимогу про стягнення 3 % річних за загальний період з 31.12.2016 по 29.02.2020, відтак строк позовної давності в цій частині не пропущено.

Щодо інфляційних нарахувань, суд зазначає, що право на стягнення інфляційних втрат у позивача виникає з січня 2017 року, а тому строк позовної давності в цій частині також не пропущено.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 52 240, 53 грн суми основної заборгованості, 20 830, 23 грн пені, 2 129, 00 грн 3 % річних та 5 038, 25 інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних до моменту погашення боргу за формулою: С*3 % річних*Д:365:100, де С- сума заборгованості, Д -кількість днів прострочення, * - множення, : - ділення, за письмовим договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг №НП-00223 до моменту погашення боргу відповідачем на суму 52 240, 53 грн, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.11,12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних до моменту погашення боргу за формулою: С*3 % річних*Д:365:100, де С- сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, * - множення, : - ділення, за письмовим договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг №НП-00223 до моменту погашення боргу відповідачем на суму 52 240, 53 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дзюбак Олександра Едуардовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (04205, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенко, будинок 29-Б, ідентифікаційний код 32380022) 52 240 (п`ятдесят дві тисячі двісті сорок) грн 53 коп. основної заборгованості, 20 830 (двадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 23 коп. пені, 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 00 коп 3 % річних, 5 038 (п`ять тисяч тридцять вісім) грн. 25 коп. інфляційних втрат та 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 91 коп. судового збору.

3. Зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3 % річних до моменту погашення боргу за формулою: С*3 % річних*Д:365:100, де С- сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, * - множення, : - ділення, за письмовим договором про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг №НП-00223 до моменту погашення боргу відповідачем на суму 52 240, 53 грн.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 10.08.2020.

Суддя Я.А.Карабань