Рішення № 90854533, 10.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020Справа № 910/7268/20Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 9 785,01 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 9 785,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено термін доставки вантажу при виконанні перевезення за залізничними накладними, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 9 785,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7268/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

22.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов з викладеною у ньому заявою про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/7268/20 встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України.

Водночас, відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Оскільки на момент направлення відзиву на позов відповідачем строк для його подання відзиву до суду не сплив, то поновлювати відповідний строк немає підстав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/7268/20 від 01.06.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався здійснювати перевезення вантажів, надавати вантажний вагон для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги в передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Зі станції Вінниця Південно-Західної залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ВФ ТОВ «Будмакс» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 08.11.2019 - вагон № 52404068 відповідно до залізничної накладної № 32705543; 16.11.2019 - вагон № 24466351 відповідно до залізничної накладної № 32800385; вагон № 52405073 відповідно до залізничної накладної № 32800377; вагон № 52547247 відповідно до залізничної накладної № 32801979; вагон № 24436669 відповідно до залізничної накладної № 32801904; вагон № 24585861 відповідно до залізничної накладної № 32801995.

Зі станції Грушки Південно-Західної залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 09.11.2019 - вагон № 52548768 відповідно до залізничної накладної № 32712184; 14.11.2019 - вагон № 24583346 відповідно до залізничної накладної № 32772782.

Зі станції Івано-Франківськ Львівської залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ТОВ «Кнауф Гіпс Київ» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 10.11.2019 - вагон № 52526480 відповідно до залізничної накладної № 36670107; 13.11.2019 - вагон № 52526035 відповідно до залізничної накладної № 36720407; вагон № 52501996 відповідно до залізничної накладної № 36720480; 14.11.2019- вагон № 24471062 відповідно до залізничної накладної № 36735140.

Зі станції Тернопіль Львівської залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ТОВ «ТГ «АРС-Кераміка» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 12.11.2019 - вагон № 52538444 відповідно до залізничної накладної № 36700946.

Зі станції Рівне Львівської залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ТОВ «Євромета» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 08.11.2019 - вагон № 52428364 відповідно до залізничної накладної № 36641041.

Зі станції Ковель Львівської залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ТОВ «Буд-Лідер» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 23.11.2019 - вагон № 24427841 відповідно до залізничної накладної № 36875474.

Зі станції Житомир Південно-Західної залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ТОВ «Укрбуд-Контракт» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 19.11.2019 - вагон № 52457181 відповідно до залізничної накладної № 32833469.

Зі станції Полтава-Київська Південно-Західної залізниці на станцію Радехів Львівської залізниці ПП «Букмекер» відправило позивачу вантаж - вагони залізничні, на власних осях, а саме: 21.11.2019 - вагон № 52457116 відповідно до залізничної накладної № 44573285.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив терміни доставки вантажу за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, оскільки доставив його на три доби пізніше за нормативно визначений строк, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у загальному розмірі 9 785,01 грн на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

Відповідач в свою чергу заперечив проти задоволення позовних вимог та заявив про зменшення розміру штрафу на 80%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі також - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).

На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (пункт 5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, нормативний строк доставки вантажу по перевізним документам:

- № 32705543, № 32800385, № 32800377, № 32801979, № 32801904, № 32801995, № 325712184, № 32772782, № 32833469 - 4 доби;

- № 36670107, № 36720407, № 36720480, № 36735140, № 36700946 - 3 доби;

- № 36641041, № 36875474 - 2 доби;

- № 44573285 - 6 діб.

Проте, відповідач допустив прострочення доставки вантажу по вказаним перевізним документам, а саме:

- № 32705543 - на 7 діб (кінцевий термін доставки 12.11.2019, вантаж доставлено 20.11.2019);

- № 32800385, № 32800377, № 32801979, № 32801904, № 32801995 - на 9 діб (кінцевий термін доставки 20.11.2019, вантаж доставлено 30.11.2019);

- № 325712184 - на 6 діб (кінцевий термін доставки 13.11.2019, вантаж доставлено 20.11.2019);

- № 32772782 - на 7 діб (кінцевий термін доставки 18.11.2019, вантаж доставлено 26.11.2019);

- № 36670107 - на 6 діб (кінцевий термін доставки 13.11.2019, вантаж доставлено 20.11.2019);

- № 36720407, № 36720480 - на 3 доби (кінцевий термін доставки 16.11.2019, вантаж доставлено 20.11.2019);

- № 36735140 - на 2 доби (кінцевий термін доставки 17.11.2019, вантаж доставлено 20.11.2019);

- № 36700946 - на 4 доби (кінцевий термін доставки 15.11.2019, вантаж доставлено 20.11.2019);

- № 36641041 - на 15 діб (кінцевий термін доставки 10.11.2019, вантаж доставлено 26.11.2019);

- № 36875474 - на 4 доби (кінцевий термін доставки 25.11.2019, вантаж доставлено 30.11.2019);

- № 32833469 - на 8 діб (кінцевий термін доставки 23.11.2019, вантаж доставлено 02.12.2019);

- № 44573285 - на 4 доби (кінцевий термін доставки 27.11.2019, вантаж доставлено 02.12.2019).

Отже, суд встановив, що за порушення терміну, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, наявні підстави для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді стягнення штрафу:

- у розмірі 30 відсотків провізної плати за накладними № 32705543, № 32800385, № 32800377, № 32801979, № 32801904, № 32801995, № 325712184, № 32772782, № 36670107, № 36700946, № 36641041, № 36875474, № 32833469, № 44573285;

- 20 відсотків провізної плати за накладними № 36720407, № 36720480;

- 10 відсотків провізної плати за накладною № 36735140.

За наведених обставин, оскільки розмір штрафу розраховано позивачем правильно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у затриманні вантажу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 80% суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи вказану вимогу, відповідач зазначає про відсутність доказів понесення збитків позивачем наслідок затримки доставки вантажу.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 6.4 роз`яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Однак, суд зазначає, що всупереч наведеному вище відповідач не довів перед судом належними доказами наявності таких обставин, які б свідчили про необхідність зменшення штрафу.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Отже, нарахований позивачем штраф підлягає стягненню за сам факт допущення перевізником порушення, незалежно від того, чи завдано відповідачем у зв`язку з цим збитків.

Окрім того, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у вимозі про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Разом з цим, у позові позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" з адвокатом Накоп`юком Ярославом Володимировичем, ордер серії СА № 1002411, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019, акт № 01-02/64 виконаних робіт (наданих послуг) від 18.05.2020, рахунок на оплату № 01-02/64 від 18.05.2020, платіжне доручення № 447 від 18.05.2020 на суму 4 000,00 грн.

При цьому, відповідач проти вказаних витрат на професійну правничу допомогу заперечує та просить зменшити їх розмір на 80% до 800,00 грн, оскільки заявлений розмір витрат суперечить принципу співмірності з ціною позову, а вказаний у акті виконаних робіт час на підготовку позову не може відповідати фактично витраченому часу, оскільки адвокатом Накоп`юком Я.В. надавались послуги з підготовки позовів у аналогічних справах.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавались позивачу послуги в аналогічних справах, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (вул. Івана Федорова, 32, літ. А, 3-й поверх, м. Київ, 03068, ідентифікаційний код 41564379) штраф у розмірі 9 785,01 грн, судовий збір в розмірі 2 102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10.08.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко