Ухвала суду № 90854479, 05.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

05.08.2020Справа № 910/23527/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сієста Шоп»до1. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 2. Troyon Assets Limited прозобов`язання вчинити дії та визнання відсутнім правСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Невкритий В.Ю.від відповідача 1:не з`явивсявід відповідача 2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сієста Шоп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Troyon Assets Limited про зобов`язання вчинити дії та визнання відсутнім прав.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов`язання відповідача 1 припинити дії, спрямовані на стягнення коштів з позивача за кредитним договором №4С16108Г від 04.11.2016, визнання відсутнім у відповідача 1 права на стягнення заборгованості з позивача за таким договором, а також зобов`язання відповідача 2 не вчиняти дій щодо передачі предмету застави на користь відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зупинено провадження у справі № 910/23527/17 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою належного повідомлення відповідача 2 про розгляд даної справи в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965).

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.2020.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105473296590.

Стосовно належного повідомлення представника відповідача 2 суд відзначає наступне.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачем 2 є іноземна особа з місцезнаходженням: Suite 102, Ground Floor, Blake Building, Corner Eyre&Hutson Street. Belize City, Belize.

За змістом ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулює Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України № 2052-III «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» (із заявами та застереженнями).

Відповідно до статті 1 вказаної Конвенції, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно зі статтею 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3 Конвенції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 для належного повідомлення Troyon Assets Limited про розгляд справи вирішено вручити судові документи та матеріали в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову через Центральний Орган запитуваної Держави.

При цьому, оскільки на момент направлення прохання про вручення судових документів запитуваною державою не було призначено центральний орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, судом 21.02.2018 направлено судове доручення Міністерству юстиції України для передачі дипломатичними каналами.

06.09.2019 через канцелярію суду від Міністерства юстиції України надійшов лист №19132-26-19/12-468-18 від 02.09.2019 про повернення без виконання судового доручення.

Із доданих до вказаного листа документів вбачається, що запитувана держава повідомила про наявність центрального органу, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, у зв`язку з чим для належного повідомлення Troyon Assets Limited про розгляд справи ухвалою суду від 30.09.2019 вирішено вручити судові документи та матеріали в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову через Центральний Орган запитуваної Держави.

31.10.2019 судом направлено Центральному органу іноземної держави документи для вручення їх відповідачу 2 в порядку, передбаченому Конвенцією.

Судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Конвенції передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної держави.

Пунктом 6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах» встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 названої Конвенції, суддя, незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Таким чином, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що про час та місце судового засідання відповідач 2 був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільного права віднесено також припинення дії, яка порушує право.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За висновками суду, вимога про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитним договором не є вимогою про встановлення юридичного факту, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

У даному випадку ж заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача 1 припинити дії, спрямовані на стягнення коштів з позивача, визнання відсутнім у відповідача 1 права на стягнення заборгованості з позивача за кредитним договором, а також зобов`язання відповідача 2 не вчиняти дії щодо виконання контрактів на користь відповідача 1 не можуть бути самостійним предметом спору. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду лише під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за кредитним договором.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великою палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, а також, зокрема, висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №910/20954/17.

При цьому, на виконання вимоги частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз`яснює позивачу, що доводи останнього, які викладені в позовній заяві, не можуть бути самостійним предметом спору, а підлягають розгляду судом під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за відповідним кредитним договором.

На виконання ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, наявні правові підставі для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сієста Шоп» сплаченого та зарахованого до державного бюджету судового збору у разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №910/23527/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сієста Шоп» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Troyon Assets Limited про зобов`язання вчинити дії та визнання відсутнім прав закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 07.08.2020.

Суддя В.П. Босий