Рішення № 90854362, 22.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2020Справа № 905/280/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вул.Лепорського, буд.1, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 00191158)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд.5, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Привокзальна, буд.22, м.Лиман, Донецька обл., 84400)

про стягнення штрафу 1 495 576,07 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засіданні

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 495 576,07 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням умов договору відповідачем щодо своєчасної доставки вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2020 р.

27.03.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, або проведення без участі представника позивача.

30.03.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

06.04.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи, а саме: документів на підтвердження надання правової допомоги, 08.04.2020 клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 13.04.2020 призначено підготовче засідання на 20.05.2020.

14.04.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує на невірність розрахунку штрафу, заявлені позивачем збитки є недоведеними, також просить зменшити суму штрафних санкцій.

21.04.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано додаткові матеріали по справі.

28.04.2020 через відділ діловодства суду до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документу на підтвердження надання правової допомоги.

07.05.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відповідь на відзив та заперечення на заяву про зменшення розміру штрафу.

Ухвалою від 20.05.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 17.06.2020.

15.06.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано додаткові пояснення до заяви про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 22.07.2020.

14.07.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.07.2020 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

22.07.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представники сторін в засідання суду 22.07.2020 не з`явились про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні 22.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом квітня - травня 2019 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів у вагонах, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", відповідно до залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає що вантаж, який прямував за залізничними накладними, відповідач доставив позивачу після закінчення нормативно встановленого терміну доставки, про що свідчать відмітки про видачу вантажу (графа 52) у залізничних накладних. У зв`язку з тим, що мало місце порушення відповідачем термінів доставки вантажу, який перевозився квітень-травень 2019 року, позивач звернувся позовом до суду про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на станцію призначення Сартана Регіональної філії "Донецька залізниця" у загальному розмірі 1 495 576,07 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як підтверджено матеріалами справи, протягом квітня-травня 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення у вагонах вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", відповідно до залізничних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктами 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що відповідно до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу за прострочку доставки вантажу, загальна сума якого становить 1 495 576,07 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги та спростовуються наступним.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідач зазначає, що за накладними №33322918 від 08.05.2019 р., №33350034 від 10.05.2019 р. було здійснено перевезення негабаритного вантажу, проте, такі твердження не приймаються судом до уваги, так як у накладних наявних в матеріалах справи у графі 59 відсутня інформація про тещо було здійснено перевезення не габаритного вантажу, як помилково стверджує Відповідач тобто розрахунок за вищевказаний накладними є вірним.

Стосовно актів загальної форми оформлених на станції Нижньодн-вуз Прщ №926, №928, №906, №861, №883, №905, №898, №857, №50004, №828, №760 акти складені у зв`язку з перевіркою маси вантажу і не подовжують строк доставки вантажу, відповідно до п. 2.9 Правил.

Стосовно актів загальної форми оформлених на станції Нижньодн-вуз Придн №№ 49352, 50201,50302, акти складені у зв`язку з комерційною несправністю і не продовжують строк Відповідачу на доставку вантажних відправлень відповідно до п. 2.9 Правил.

Акт №1497 т. від 24.06.2019 (відсутній номер накладної), складений у зв`язку технічною несправністю, тобто також відсуне право на подовження строку доставку вантажу, відповідно до п. 2.9 Правил.

Акти загальної форми № 9553 від 04.07.2019, №9546 від 03.07.2019, №9673 від 24.07.2019, №9646 від 20.07.2018 р., відсутні номера накладних в описі обставин є посилання на перевищення норм руху поїздів, слід звернути увагу, що Відповідачем були прийняті вагони до перевезення без будь-яких зауважень і попереджень, в зв`язку з чим перевищення норм руху поїздів виникає виключно з вини залізниці Позивач зі своєї сторони не має жодних можливостей впливати на рух поїздів, тобто вищезазначені акти загальної форми не дають жодного права Відповідачу і подовження строку доставки вантажу, відповідно до п.2.9 Правил .

Акти загальної форми №№9104, 9018, 639 складені у зв`язку з закінченням дії наказів №225, 2671, 1918, зазначені накази відсутні в матеріалах справи і не подовжують Відповідачу строк доставки вантажу.

Проте, вищезазначені акти не містять посилань на причину затримки вантажу, відповідно до правил складання актів загальної форми, а також строк на який подовжується доставка вантажу.

Таким чином, вищезазначені акти загальної форми є неналежними та недопустимими доказами по справі № 905/280/20.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в 02.12.2019 у справі № 910/3745/19 та у постанові Верховного Суду від 12.03.20 року по справі №905/912/19.

Твердження відповідача стосовно продовження строку доставки, у зв`язку з затримкою вантажу в процесі перевезення відповідно п. 2.9. Правил, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

П.2.9 Правил передбачено що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а

також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Суд звертає увагу, у п.2.9 чітко визначено, що строк подовжується якщо буде доведено, що затримка виникла з вини відправника або одержувача, або не з вини залізниці Відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу яким було підтверджено, що за спірними накладними відправником або одержувачем було порушення, яке привело до затримки доставки вантажу або відсутня вина залізниці.

Відповідно до п.4.3. правил оформлення перевізних документів у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу_____місць", "про нестачу маси кг", "про відсутність пломб" тощо).

У всіх спірних накладних відсутня посилання на причину затримки у п.49 накладної, що є прямим порушенням правил оформлення перевізних документів.

Правилами чітко встановлені випадки (причини) коли збільшується термін доставки вантажу, наявність лише відмітки у графі 49 накладної не дає право залізниці на збільшення строку доставки вантажу.

Пунктом 2.9 Правил не передбачає актів в яких не зазначено причина затримки вантажу, тобто у вище зазначених актах є тільки інформація про строк збільшення доставки вантажу без зазначення причин затримки. Тобто не можливо встановити з чиєї вини виникла затримка за вищенаведеними загальними актами, тому данні акти загальної форми, відповідно до п. 2.9. Правил не є належним та допустимим доказом того, що затримка вантажу виникла не з вини залізниці або з вини одержувача чи відправника вантажу, у зв`язку з чим подовження строку доставки за спірними накладними відповідно до п. 2.9 Правил позивачем не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного належного акту загальної форми складеного по спірним накладним, згідно п. 2.9 правил або інших належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом в розумінні ст.ст. 73,76-79,86 ГПК України, які б свідчили про те, що у даному випадку по спірним накладним збільшення строку доставки є законним та обґрунтованим та таким, що повинно було застосуватися Позивачем при розрахунку розміру штрафу.

Відповідач не надав суду будь-яких фактичних даних, з яких можливо було установити, які саме причини слугували підставами для правомірного збільшення терміну доставки вантажів за відсутності вини перевізника за описаними накладними, так само як і встановити підстави для застосування до спірних правовідносин положень п. 2.9 Правил.

Самі лише посилання відповідача на напис, на поданих позивачем накладних встановити дійсні підстави та строки затримки терміну доставки вантажів не можливо, тому відмітка у п.49 накладної не може слугувати підставою для відмови у позові у цій частині, адже це лише посилання, що не підтверджені належними і допустимими засобами доказування.

Позивач причину затримки вантажу може встановити лише з акту загальної Форми який надається виключно Відповідачем, самостійно Позивач не має можливості отримати акти загальної форми складені Відповідачем під час перевезення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного господарського суду від 02.12.2019 по справі №910/3745/19

Інші заперечення відповідача не приймаються судом до уваги та спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України №6-100цс14 від 03.09.2014.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а також не надано доказів намагання уникнути або мінімізувати випадки порушення термінів доставки вантажу, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

До того ж економічна ситуація в країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів.

Перевезення вантажу за яким виникли спірні правовідносини на адресу позивача здійснювались виключно на підконтрольній території України. Більш того, про наявність вищенаведених обставин відповідачу було відомо під час заключення відповідних договорів №127 від 22.11.2016 про експлуатацію залізничного під`їздного шляху ПРАТ «МК «Азовсталь» і № ДФ/10020 від 28.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

Відповідно до дат складання актів загальної форми інформація про які зазначена в п.49 спірних накладних актів загальної форми інформації про які зазначена в п.49 спірних накладних, чітко вбачається, що несвоєчасна доставка вантажу не пов`язана з залізничними коліями, що проходять на території Донецької області або з проведенням АТО так як вбачається з матеріалів справи вантаж має прострочку доставки ще знаходячись на Одеській або Придніпровській залізниці.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Поряд з викладеним, позивачем у позові заявлено про стягнення з відповідача 19 685,26 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 14942,40 грн.

Відповідно до приписів ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 19 685,26 грн представником Позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", копію додаткової угоди № 34 від 01.10.2019, копія додаткової угоди № 87 від 20.01.2020 до договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018, копію акта приймання-передачі № 1 наданих послуг за додатковою угодою № 87 від 20.01.2020 до договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 на суму 19 685,26 грн, копію розрахунку розміру винагороди від 18.03.2020, копію рахунку №201 від 19.03.2020 на суму 19 685,26 грн, а також платіжне доручення № 4500031967 від 08.04.2020 на суму 19 685,26 грн.

Отже, згідно наданих суду документів позивачу було надано правову допомогу у загальному розмірі 19 685,26 грн.

Водночас, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач в позивній заяві здійснив попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс (очікує понести) в зв`язку з розглядом справи.

Таким чином, вимога про стягненню суми судових витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86,129,236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд.5, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Привокзальна, буд.22, м.Лиман, Донецька обл., 84400) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вул.Лепорського, буд.1, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 00191158) 1 495 576 (один мільйон чотириста дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 07 коп штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 22 433 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять три) грн 64 коп витрати по сплаті судового збору та 19 685 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 26 коп витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2020

Суддя Н.І. Ягічева