Рішення № 90854106, 10.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020м. ДніпроСправа № 904/3061/20

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення штрафу в розмірі 71 455,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 71455,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.11.2019 згідно групової відправки Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" зі станції Ароматна придніпровської залізниці на станцію Добротвір Львівської залізниці було відправлено вантаж - вугілля кам`яне марки г-газовий. 12.12.2019 на станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником проти документа та вантажопідйомності на 1 350 кг. Оскільки, згідно показників даний вагон навантажений понад норму. що в свою чергу загрожувало безпеці руху, у відповідності до правил технічної експлуатації вагонів, лишок вантажу відвантажено у вагон №44737732 та направлено на станцію призначення.

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення у сумі 71 455,00 грн. (14291,00 грн. х 5).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує та зазначає, що відповідачем під час завантаження вантажу для відправлення у відповідності до встановлених вимог здійснено зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим. Відповідач також зауважує, що складений комерційний акт, в порушення п. 10 Правил складання актів, не містить підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

Також від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі. В заяві відповідач зазначає, що розмір штрафу є явно завищеним, а тому у разі встановлення судом факту невірного зазначення відповідачем у накладній №46082665 маси вантажу за спірним перевезенням, відповідач просить застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити суму штрафу.

Крім того, відповідачем подано заяву проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якій просить здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, в тому числі: встановлення факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній 346082665, у який спосіб здійснювалося завантаження, дослідження на яких вагах здійснювалося зважування вантажу вантажовідправником та залізницею, встановлення вірності нарахування суми, яка заявлена позивачем до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2020 відмовлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

17.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що на підставі виявленого порушення складено комерційний акт №350002/154, який підписано начальником станції Кіяшко В.Г., агентом комерційним Місюра О.І. та приймальником поїздів Мороз В.Ф . Позивач зауважує, що начальник станції Кіяшко В.Г. являється підписантом, який не потребує пояснень. Агент комерційний Місюра О.І. є працівник станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до ч.22 п.2.1 2 Розділу своєї посадової інструкції, а саме виконує завдання та обов`язки згідно п.2 "Інструкції прийомоздавача вантажу" п.4 зазначеної інструкції в частині підписання комерційних актів, як завідувач вантажного двору. Приймальник поїздів Мороз В.Ф. є працівник станції, який особисто здійснював перевірку та діяв відповідно до п.2.11. 2 Розділу Робочої інструкції, оскільки виконує обов`язки прийомоздавальника вантажу та багажу, приймає участь в комісійній перевірці та контрольному зважуванні вагонів з комерційними несправностями, з ознаками незбереження перевозимих вантажів, підписує акти загальної форми та комерційні акти.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17 та від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Позивачем стверджує, що при оформленні комерційного акту №350002/154 дотримано вимоги п.10 Правил складання актів.

Також позивачем додано копію технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки на якій проводилося контрольне комісійне зважування.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність порушення відповідачем при оформленні накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, обґрунтованість нарахування штрафу, наявність підстав для зменшення розміру штрафу.

Так, судом встановлено, 19.11.2019 згідно групової відправки Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" зі станції Ароматна придніпровської залізниці на станцію Добротвір Львівської залізниці було відправлено вантаж - вугілля кам`яне марки г-газовий.

Відповідно до накладної № 45454606, масу вантажу визначено відправником на вагонних статистичних, заводський номер 0121 відправника на стато-динамічних вагах..

Вантажовідправником є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною є ДТЕК Добротвірська ТЕС.

12.12.2019 на станції Здолбунів Львівської залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 №1549, у якому зазначено про підозру на завантаження вагону понад його вантажопідйомність. По прибуттю потягу одночасному зважуванні на електронно-тензометричний вазі виявлено: згідно протоколу зважування брутто 97900 кг., згідно документа: тара 23500кг., вага вантажу та вантажопідйомність вагону 70000 кг., що більше проти документа та вантажопідйомність на 4400 кг. Вагон відчеплено на статичну вагу на контрольне переважування, здано охороні.

Згідно акту загальної форми ГУ-23 №8118 при комісійному переважуванні вагона на 150 трьохплатформеній тензометричній електронній вазі виявлено: брутто 94850 кг., тара з документу 23500 кг., нетто 71350 кг., з документу вага 70000 кг. Тобто, вагон завантажений понад вантажопідйомність на 1350 кг., що є порушенням п.4.1 глави 1 додатку 3 до СМГС та загрожує безпеці руху згідно ПТЕ розділ 15 п.15.27.

На станції Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт №350002/154/15 від 12.12.2019, в якому зазначено, що при комісійному зважуванні вагону №63889521 в дійсності виявилося: вантаж вугілля кам`яне марки г-газовий брутто - 94800кг., тара - 23500 кг. З документу, нетто - 71350 кг., тобто лишок вантажу проти документу становить 1350 кг.

У відповідності до правил технічної експлуатації вагонів, лишок вантажу відвантажено у вагон №44737732 та направлено на станцію призначення.

З посиланням на п. 122, 118 Статуту залізниць України (далі Статут), за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення у сумі 71 455,00 грн. (14291,00 грн. х 5).

Наведені обставини стали причиною виникнення спору.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п. 2 Статуту). На підставі Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (п.5 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з п. 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542).

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч. 1 п. 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.

Згідно з ч. 1, 2 п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту).

Відповідно до ч. 1 п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до п. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. (п.118 Статуту).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що відповідачем під час завантаження вантажу для відправлення у відповідності до встановлених вимог здійснено зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим. Відповідач також зауважує, що складений комерційний акт, в порушення п. 10 Правил складання актів, не містить підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

Перевіривши доводи сторін, беручи до уваги те, що саме відповідач визначав масу вантажу, зазначену в залізничній накладній, доказів участі працівників залізниці у визначенні маси вантажу у спірному вагоні (оплата за таку участь передбачена п.4.2 Збірника тарифів) відповідач суду не надав, обов`язковість такої участі працівників залізниці чинним законодавством не передбачена, позивач не ставить під сумнів повірку та коректну роботу вагонних ваг, на яких відповідач зважував вантаж перед відправкою, суд не приймає позицію відповідача щодо наведених обставин.

Твердження відповідача про зважування спірного вагону перед відправкою на справних, повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах, не спростовує факту внесення в накладну неправильних відомостей щодо ваги вантажу, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо заперечень відповідача про відсутність у комерційному акті підпису начальника вантажного району, суд бере до уваги пояснення позивача викладені у відповіді на відзив стосовно наявності повноважень осіб, які підписали комерційний акт.

Так, у разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил складання актів, що і відбулося у цих спірних правовідносинах.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.

Отже, комерційний акт складено у відповідності з Правилами складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

У відповідності зі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.04.2018 у справі №906/533/17.

Відповідач посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України просить зменшити розмір штрафу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 Господарського кодексу України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин. Відсутність завданих збитків, здійснення відповідачем провізної плати у повному розмірі, стратегічна та соціальна значущість підприємства, яке вносить значний вклад в забезпечення енергонезалежності та енергобезпеки України, сталого функціонування енергетичної системи України, те, що відповідач є місто утворювачем та бюджетоутворювачем м. Павлограда, інвестує соціальні програми та проекти у Дніпропетровській області, саме по собі не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

Крім того, до заяви про зменшення розміру штрафу відповідачем не додано жодного доказу в підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідач лише посилається на відсутність завдання збитків позивачу.

Стаття 233 ГК України визначає складові аналізу наявності підстав для зменшення неустойки, серед яких зокрема майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Суд звертає увагу, що до клопотання про зменшення штрафу не додано жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача. Збитковість, навіть якщо вона і наявна (доказів на підтвердження не надано), сама по собі не є винятковим випадком та достатньою обставиною для зменшення штрафу. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах.

Також суд звертає увагу на наступне. Навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу в розмірі 71455,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195/шифр016) штраф за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 71 455,00 грн. (сімдесят одну тисячу чотириста п`ятдесят п`ять грн. 00 коп.) та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.08.2020

Суддя О.М. Крижний